Отже, Бахмут. Українська оборона Бахмута перебуває під дедалі сильнішим тиском ворога. У місті та на його околицях точаться інтенсивні бої, але відведення українських військ не відбувається. Навіть після захоплення Соледара (а це було одне з міст на лінії оборони Сіверськ - Соледар - Бахмут) фортецю утримують. РФ не може взяти Бахмут скоро як 9 місяців, а зараз ворог атакує місто з трьох напрямків. Окрім сходу, на фланг Бахмута ворог наступає на обидві дороги. На півдні це Костянтинівка - Бахмут: там тривають бої, зокрема, у районі Іванівського. На півночі - у напрямку Хромового, Берхівки, на трасі від Часового Яру. Ці важливі дороги до міста - під вогнем РФ, але не перерізані. Місто контролюють Сили оборони: ЗСУ, Держприкордонслужба, Нацгвардія з підрозділами ТрО. Попри постійний тиск ворога, наші військові вживають заходів для стабілізації лінії фронту, зокрема проводять контратаки на певних ділянках. Опір такий стійкий, втрати ворога настільки великі, що агресор скиглить. Пригожин стверджує, що якщо вагнерівці відступлять від Бахмута, увесь фронт посиплеться аж до кордону РФ або ще далі.
Військовий 204-го батальйону ТрО ЗСУ на псевдо Киянин розповів, що останнім часом атаки РФ біля Бахмута пожорсткішали, стали масованіші, почастішали застосування артилерії й авіації, ніби ворогу за будь-яку ціну треба захопити Бахмут, зруйнувавши його вщент, вибивши звідти наші війська. Ситуація справді тяжка, але підрозділи, котрі там залишилися (калібрована піхота, важкі бригади, НГУ, ССО, аеророзвідка, артилерія), давно там перебувають, знають місцевість, мають свої пристріляні точки й лінію оборони тримають дуже давно, тому якщо ворог і просувається, то несуттєво. За словами Киянина, у районі Кліщіївки працює потужна штурмова бригада. Вони навчалися для цих дій. Вагнерівцям і російським десантникам дуже не солодко. Коли будуть наші війська наступати, вони сповна відчують усю міць наших бійців. У цій війні, попри технологічну зброю, виграє саме піхота. Наші інженерно-саперні підрозділи завжди працюють.
Є переправа, техніка, засоби, щоб маневром перекидати підрозділи та не скупчувати війська. Проблеми є, але логістика працює. Підрив мосту - завжди превентивна дія, коли є конкретні загрози. Ці команди дає вище військове керівництво, тому це все логічно. Щодо інтенсивності ствольної, реактивної артилерії, авіаударів, таке враження, що боєкомплект у них не закінчується. З позитиву - потужно працює й наша артилерія. На східній ділянці Бахмута воює славетна 93-тя бригада. Бої близькі, але завдяки їхній мужності все й тримається. Броня допомагає, танкісти чудові. Вагнерівці розказували, що не мають снарядів і допомоги. Ці брехні - виправдання того, що на 70 - 80% із Бахмута й Соледара їх вибили. Вони домовилися з Путіним, що візьмуть Бахмут, а нічого не вийшло. Треба виправдатися - і запускаються наративи, що снарядів не дали, зеків із тюрем не дають. У Бахмуті залишається різне населення. Є дуже проукраїнські люди, патріоти. Є найчисленніша категорія населення, яка вижидає, що буде. Зараз є умови відведення військ від Бахмута. Логістика є, вона працює. Військове керівництво все знає та вчиняє контрштурмові дії, спрямовані на розширення коридору. Українські захисники виходять на штурмові дії та розуміють, хто за що відповідає.
Справді наші війська провели успішні контрнаступальні дії в напрямку Кліщіївки, закріпилися коштом підтримки наших артилерії й авіації. Подальшими днями ми розширюватимемо безпековий коридор, який для нас важливий, спираючись на можливості всіх засобів. З іншого боку, зараз, як і раніше, потреба в артилерії, боєприпасах стоїть для ЗСУ й на цій ділянці фронту, і на інших напрямках. Україна звернулася до ЄС із проханням щомісяця надсилати 250 тис. артснарядів, щоб зменшити нестачу, яка обмежує прогрес ЗСУ на полі бою. Про це, зокрема, ідеться у листі Олексія Резнікова до своїх колег у Євросоюзі та Верховного представника ЄС у закордонних справах. Про нього стало відомо вчора. Зараз, за оцінками міністра оборони, ЗСУ в середньому випускають по ворогу 100 тис. снарядів калібру 155 мм на місяць, але це лише чверть від кількості, яку використовує РФ. Загалом Україна отримала близько двох млн снарядів від наших партнерів, але головну роль тут відіграли США та їхні запаси. Уся Європа торік виготовила лише 300 тис. снарядів. Загалом це 12 виробників. Та ж Франція виготовляє на рік лише 20 тис. снарядів. Зараз ЄС збільшує виробництво боєприпасів для підтримки України. Зокрема, Естонія минулого місяця запропонувала Євросоюзу скерувати 4 млрд євро на закупівлю 1 млн снарядів різних виробників для ЗСУ. Є менш амбітний план від ЄС - виділити 1 млрд євро протягом наступних кількох місяців, аби за ці кошти країни Європи компенсували боєприпаси зі своїх запасів і розгорнули спільне виробництво протягом найближчого часу. Як ЄС пришвидшить накопичення боєприпасів для України, розглядатимуть 23 березня на саміті в Брюсселі. Саме від боєприпасів залежить ситуація на лінії фронту й особливо залежатиме, коли України проводитиме контрнаступ.
Окрім артилерії, боєприпасів, нам потрібні танки, важка бронетехніка. Ми очікуємо Leopard різних версій, Challenger, Abrams для формування нових бригад і корпусів. Перші Leopard із Польщі вже в Україні. На тлі цього стало відомо про нові ініціативи, які можуть, на перший погляд, здаватися передчасними, але це під яким кутом дивитися.Європейський консорціум "Rheinmetall" веде перемовини з Україною щодо будівництва нового танкового заводу. Про це повідомив гендиректор компанії та сказав, що переговори багатонадійні й очільники консорціуму сподіваються, що рішення ухвалять протягом двох місяців. Будівництво заводу оцінюють у 200 млн євро. Він зможе виготовляти до 400 основних нових бойових танків Panther на рік, тобто 33 машини на місяць, або одну на день. За оцінками керівника "Rheinmetall", виробництво має початися швидко й Україні потрібно мінімум 600 - 800 танків. Очільник "Rheinmetall" вважає: навіть якщо Німеччина передасть усі Leopard, цього буде недостатньо для ефективного наступу й безпеки України. Це танк, який має один прототип і відрізняється від Leopard новою баштою з гарматою 130 мм. Гармата має вдвічі більшу потужність і дальність прямого пострілу. Створення заводу - питання перспективи, але добре, що його порушують. "Rheinmetall" розуміє, що ЗСУ переоснащуватимуться. Якщо справді Leopard будуть основними танками, їх треба буде ремонтувати, модернізувати, зокрема новою цифровою баштою. Україна має правильно використати цей потенціал, створити умови для гарних інвестицій і максимального залучення наших підприємств. Такі проєкти здаються передчасними, але якби ми думали про це дещо раніше, то питань на полі бою виникало б набагато менше.