Вчені дослідили взаємозв'язок очей зі сприйняттям інформації на слух

Про це повідомляє ScienceAlert, посилаючись на дані дослідження, опублікованого в журналі Journal of Neuroscience.

Група вчених з університету Торонто та Дослідницького інституту Ротмана в Канаді виявила, що люди під час уважного прослуховування майже не рухають очима та мають прикутий погляд.

А особи з погіршеним слухом зосереджують погляд навіть при прослуховуванні людського голосу середньої гучності.

Дослідження включало три експерименти, під час яких молоді люди, які вважали свій слух здоровим, слухали звуки комфортної гучності, спираючись підборіддям на виступ перед екраном комп’ютера. Під час випробувань вчені фіксували їхні зіниці та рухи очей.

У першому експерименті 26 учасникам відтворювали звуки мови впереміж з безглуздим лепетом, після чого учасники проходили швидкий тест на розуміння на слух.

Під час запису людської мови екран перед учасниками був або порожнім, або показував фіксований квадрат. Дослідники помітили, що рухи очей зменшилися в найскладніших умовах прослуховування, що було пов’язане з намаганням краще зрозуміти почуте.

У другому експерименті 22 учасники прослуховували записані списки коротких речень, спостерігаючи за крапкою, яка випадково рухалася по екрану перед ними. Після цього знову було проведено тест на розуміння на слух. Результати ще раз показали що рухи очей зменшуються, коли важче чути мову.

Останній експеримент проводився серед 23 учасників, кожен з яких прослухав по дві 10-хвилинні історії з подкасту The Moth.

Одну з історій було зашифровано, тому її сцени розповідали не по порядку. Інша розповідалася по порядку, але була замаскована перериваючим звуком людського лепету. Цей перериваючий звук змінювався за гучністю, щоб полегшити або ускладнити прослуховування історії.

На екрані перед учасниками було показано шістнадцять точок, які довільно рухалися під час розповідей. Потім послідував тест на розуміння.

Під час зашифрованої історії очі слухачів рухалися більше, ніж під час прослуховування неушкодженої історії. Це узгоджується з гіпотезою про те, що люди не докладають когнітивних зусиль, слухаючи незрозумілу історію.

Але оскільки незмінна історія була замаскована людською мовою – ніби спроба почути розмову в людному ресторані – учасникам довелося докласти додаткових зусиль, щоб почути, про що йдеться.

У простішому сценарії, де фоновий шум був тихішим, очі учасників рухалися більше. Але коли завдання ускладнилося, вони залишилися незмінними.

У всіх трьох експериментах розширення або звуження зіниць учасника мало говорило про його розуміння на слух. Більше того, те, що було показано на екрані перед учасниками, мало вплинуло на те, наскільки інтенсивно рухалися їхні очі.

Результати показують, що рухи очей можуть містити підказки щодо того, наскільки старанно людина намагається слухати.

Звісно, ​​напружене слухання не завжди пов’язане з втратою слуху, але це може бути однією з перших ознак того, що людині важко, що в перспективі може допомогти з виявленням хвороби на ранній стадії.

• Зокрема, дослідники з Каліфорнійського університету в Ервайні виявили, що зниження когнітивних функцій і такі стани, як деменція можна сповільнити, збагачуючи повітря ароматами перед сном.