В ніч з 12 на 13 липня черговою жертвою HIMARS стали об‘єкти ППО противника, які були розташовані у Луганську. До цього часу ми знищували склади, паливо, командні пункти, боєприпаси, що і зупинило активність російських військ.
Дивлячись на статистику, ми можемо порівняти активність дій противника з використанням їхніх засобів 8 липня і 12 липня. І можемо візуально побачити, наскільки мінімізовані дії противника після того, як знищені його склади.
8 липня, бачимо червоні точки - це позначки, де ворог здійснював удари по наших містах, а 12 липня - вже набагато менше об‘єктів, які ворог намагається обстрілювати артилерією. У ворога немає боєприпасів, бо запаси, які були підтягнуті до лінії зіткнення - повибухали.
Використання HIMARS проти об‘єктів ППО противника відкриває нову сторінку у використанні американських РСЗВ. Це важливо, тому що знищення системи ППО відкриває шлях для активної роботи нашої авіації по наземних цілях противника. Якщо ця тенденція продовжиться, то це створює передумови для контролю значного простору.
На Півдні ворог підтягує засоби ППО, адже HIMARS працюють по ворожих ЗРК, тому цей потенціал противника буде мінімізовано. А далі ми вже зможемо переходити до знищення взводних опорних пунктів або інших об‘єктів, які ворог буде будувати на українській території, намагаючись захистити загарбані позиції. Використання HIMARS є гарним прикладом.
Ми готуємось до того, що найближчим часом буде збільшення надання нам військової допомоги. Це ми зрозуміємо по зустрічі міністрів оборони у Рамштайні, яка має відбутися 20 липня у форматі онлайн. Кожна така зустріч є епохальним рубежем, де міністри оборони вислуховують міністра оборони України Резнікова та визначають можливості кожної країни, щоб задовольнити потреби України й потім планувати постачання.
Перелік наших побажань залишається незмінним - це збільшення кількості артилерійських систем, високоточних засобів враження, боєприпасів до цих систем. Нам потрібна бронетехніка, контрбатарейні радари, безпілотники та засоби розвідки. Весь цей пакет нам вкрай потрібен. Наша чисельність сил оборони значна, в межах 700 тисяч, але не всі військові частини можуть починати бойові дії, тому що деякі частини майже місяць очікують на надходження закордонних гаубиць, аби стати боєздатними підрозділами.
Ми вже отримали десь 400 тисяч снарядів до артилерії калібру 155 мм. Це у 7 - 8 разів більше, ніж той запас боєприпасів, який мали на початку активної фази війни до радянських систем 152 мм. Допомога, яка пов‘язана з боєприпасами є значною, і дозволяє нам стабілізувати вогневі можливості противника.
Ситуація зміниться, якщо ми отримаємо ще більше HIMARS та далекобійні ракети з дальністю 300 км до бойового комплекту цих систем. Ця дискусія триває, закордонні експерти та американські політики говорять про те, що Україна має отримати системи з дальністю 300 км. Чи буде в Рамштайні ухвалено це рішення - побачимо.
В американській пресі починається дискусія, яка пов‘язана з тим, чи вистачає взагалі можливостей оборонної промисловості Європи та США задовольняти потреби України. Є висновки, що американська і європейська оборонна промисловість намагаються перейти на військові рейки та активізувати виготовлення нової військової техніки.
Нова і стара техніка потрапляє в Україну. Зараз українська морська піхота опановує британські бронемашини Mastiff. Ми отримаємо близько 80 машин, які мають високий рівень протимінного захисту, кожна бронемашина перевозить вісім вояків і наші морські піхотинці позитивно оцінили можливості техніки, яка отримується від Великої Британії.