Віталій Портников: Візит важкого часу

Це означало б, що політичний шторм, в якому опинилася американська адміністрація на тлі виведення військ з Афганістану, захоплення країни "талібами" і терористичних актів в Кабулі, раптом припинився. А про припинення кризи годі й казати. Більш того - вона тільки починається.

Так що перенесення зустрічі не пов'язане з якимось особистим ставленням до Володимира Зеленського, але і з більш насиченою повісткою візиту, як про це говорять в Києві, воно теж не пов'язане. Воно пов'язане виключно із графіком президента США і його пріоритетами на даний момент. Довести це легко. Днями переносилася і зустріч президента США з прем'єр-міністром Ізраїлю. І це при тому, що рівень відносин США і Ізраїлю важко порівняти з рівнем відносин США і України. І при тому, що особисто Джо Байден мав би бути зацікавлений надати підтримку Нафталі Беннету після того, як попередник чинного глави ізраїльського кабінету Беньямін Нетаньяху не приховував своїх симпатій до Дональда Трампа. І, тим не менш, зустріч теж перенесли. І в Ізраїлі вважають великим успіхом той факт, що замість запланованих 20 хвилин вона тривала цілих 50.

Так що будемо уважно стежити за хронометражем переговорів американського і українського президентів. Але - без надмірних емоцій. Це візит важкого часу. Головним його змістом будуть не переговори глав держав, які скоріше є символічною розрадою після того, як Байден не зустрічався із Зеленським перед переговорами з Путіним і перед домовленостями з Меркель по "Північному потоку-2". Питання полягає насамперед у тому, чого вдалося домогтися українським чиновникам і їх американським колегам в ході підготовки поїздки українського президента і якими будуть американські вимоги до Києва щодо розвитку відносин з Україною. І будемо розуміти, що краще б цей візит пройшов місяцем раніше або місяцем пізніше. Тому що адміністрації в буквальному сенсі слова - не до нас. І розмови про те, як Зеленський візьме і “врятує” Байдена, тому що перенесе увагу американської аудиторії з проблем Афганістану на підтримку України, можуть вести тільки дуже наївні люди, які не розуміють того, як виглядає справжня політика і як формується громадська думка. Афганістан сьогодні - це реальна проблема, кровоточива рана. Напад Росії на Україну - конфлікт, з яким зжилися і в якому немає особливих новин. Саме тому візиту Зеленського американське суспільство, на жаль, просто не помітить. А за відсутності в Вашингтоні конгресменів українському президентові не вдасться навіть продемонструвати політичну підтримку української позиції по “Північному потоку-2”. Доведеться лише вислуховувати претензії, які будуть висловлюватися похапцем - Коломойський, корупція, спроба контролювати судову систему і антикорупційні органи, засилля олігархів. Локшину на вуха адміністрації все одно не вдасться повісити.

Саме тому майбутнє відносин з Вашингтоном залежить від того, наскільки адекватною буде реакція Зеленського і його оточення на ці претензії.