Є питання до навчальних центрів: чому так мало часу приділяється медицині, - бойова медикиня Лісіцина

Про це в ефірі Еспресо заявила бойова медикиня 3-го штурмового батальйону 5-ї штурмової бригади Тетяна Лісіцина.

"Уже декілька років наша головна задача - навчити самодопомоги. Якщо зараз приходять медики у військо - то це більш-менш підготовані люди. Наша задача - навчити саме штурмовиків, хлопців, які перебувають  безпосередньо на лінії зіткнення", - зазначила вона.

Лісіцина додала, що якщо людина буде навчена, щоб надати допомогу собі, то побратиму вона зможе надати допомогу. 

"Я кажу це з особистого досвіду - я була поранена кілька разів і зі мною було поранено багато особового складу. Вперше це було 15 хлопців. Паніку нікуди не дінеш, цього треба також навчити, що паніка і страх - це нормально. Треба вчасно взяти себе в руки й продовжувати роботу. Тільки навички і те, що ти знаєш, - 1% із того, що ти знаєш, і це врятує життя тобі і твоєму побратиму. Я поранена за 1,5 години відевакуювала 15 хлопців і вони всі живі - це тільки навчання і бойовий досвід", - наголосила медикиня.

На її думку, наша головна задача - підготувати саме піхоту. 

"Тут ми стикаємося з проблемами, коли вони повертаються з навчальних центрів і вони не підготовані, тому що за 32 доби (останній раз були хлопці) у них було 2 години тактичної медицини. Я особисто навчалась із бійцями НАТО, я сама медик, я працювала багато років у стаціонарі - і то я мала труднощі. Це питання до навчальних центрів - чому так мало приділяється уваги саме по медицині", - зауважила Лісіцина.

 Медикиня наголосила, що люди себе повинні врятувати, люди повинні бути навчені й упевнені у своїх знаннях. 

"Коли людина впевнена в тому, що вона робить, - вона буде це робити попри обстріл, страх, бо ти бачиш, що побратим або ти вмираєш, - звісно, ти маєш рятувати себе або ближнього свого. Коли людина не знає, що робити, вона не впевнена у своїх знаннях через їхній брак - це величезна проблема", - сказала вона.

Лісіцина розповіла про останню підготовку бійців. 

"По останній підготовці: нам надали людей, але в мене було навчання два дні. Вони на мене дикими очима дивляться, бо я їм розказую про щоденні реалії. Моя дорога на евакуацію - це щодня дорога в один кінець. Я сідаю в машину і знаю, що уже можу не повернутися. Для них це дико - вони думають, що, якщо вони йдуть групою, у них має бути медик. А в мене на роту 120 людей я один медик. Тому, звісно, самодопомога - це найголовніше. Люди, які зараз на навчанні - звертайте на це увагу, читайте, навчайтеся, практикуйте накладання турнікета, і це буде рятувати вам життя", - підсумувала вона.