Хто б не був президентом США, вони посилюватимуть Україну для боротьби із божевільним Путіним, - генерал Мусаєв

Надзвичайно важлива історія – вбивство російського перебіжчика в Іспанії. Були задіяні чималі потужності федеральної служби безпеки, можливо, служби зовнішньої розвідки РФ, якщо вони змогли зробити подібне. Чому саме в Іспанії він опинився?

Насамперед треба зазначити, що Кузьмінов порушив усі елементарні правила особистої безпеки. Навіть не порушив – дав якнайповніший обсяг інформації, щоб утратити безпеку і загинути від ворожих куль.

Є кілька способів забезпечити особисту безпеку в таких випадках. Перший, і головний, - бункерний спосіб, як у нас у спецслужбах його називають. Цей спосіб застосовував Путін перед гарячою фазою війни в Україні та в перший рік цієї війни: це повне приховування місць перебування, максимальне скорочення контактів (приватних контактів у випадку Путіна), відсутність використання технічних засобів зв’язку та всі речі, які повністю людину приховують від зовнішнього світу. Це те, що застосовував Путін.

Цей спосіб, як оцінюють у спецслужбах, у сучасних умовах практично не дієвий. Люди, які не мають такий обсяг засобів захисту, який має Путін, не можуть застосовувати цей метод у сучасних умовах. Але є й звичайні правила, якими може скористатися будь-хто. Це передусім два способи: легендування своїх дій, перебування й контактів. І друге – повне обмеження контактів з джерелами, зі своїми зв’язками, які можуть викрити умови перебування людини.

Але ж доступ у країну НАТО озброєної групи? Чи вони використовували місцеву агентурно-кримінальну мережу?

По-перше, Кузьмінов обрав найнеблагополучнішу країну для особистої безпеки. У нас з Іспанією, багато хто про це знає, пов’язані кримінальні структури, і не лише російські, а і європейських багато там діють. Це така країна, де досить вільно почуваються не лише спецслужби, а й кримінальні структури.

Я можу навести приклад з того часу, коли належав до керівництва спецслужби Казахстану. У нас у Казахстані був такий собі ватажок злочинного угруповання Рудий Алмаз (Несипбай Насенов). Він мав конфлікт не лише з правоохоронними органами Казахстану, а й із солнцевським угрупованням РФ і змушений був тікати за кордон. Він обрав Іспанію. Ми скерували туди під глибоким прикриттям спеціального співробітника, щоб знайти спосіб екстрадиції його й тим самим урятувати йому життя. Співробітник Віктор Авєршин – уже можна розкривати прізвище – був поряд з Рудим Алмазом. Але умови країни й умови особистої безпеки Рудого Алмаза, якими знехтували, пляжі, прогулянки, виклик жінок до себе для розваг – все це легко викрило солнцевське угруповання і його було застрелено. Так само, як і Кузьмінова.

Таких випадків, коли люди нехтують особистою безпекою, дуже багато. У вас в Україні такі випадки були. На території Росії це взагалі часто й густо. Деякі випадки, як, наприклад, замах на Скрипалів у Великій Британії: там Скрипаль і спецслужби Великої Британії забезпечили достатньо великий обсяг особистої безпеки Скрипаля, проте виклик дочки туди, приїзд дочки, звісно, викрив місцеперебування, і за допомогою «Новачка» було здійснено замах на життя колишнього співробітника спецслужб РФ.

Тому російські спецслужби в Іспанії та численні джерела познаходили там швидко кримінальні структури, які й здійснили цей замах і зрештою вбивство Кузьмінова. Це все пов’язано і показує, що люди, які мають загрозу особистій безпеці, повинні вживати принаймні елементарних заходів для забезпечення особистого життя.

Очевидно, є певна служба, яка намагається виконати щось криваве, страхітливе на території іншої держави. Наприклад, візьмемо Україну. Ворог може застосовувати не лише своїх кадрових працівників, а й може використовувати «приспані» мережі чи структури. Які було б варто відпрацьовувати напрями, щоб не дозволити застосовувати цей інструмент убивства.

Щодо «сплячої» агентури – це швидше з серії американських і російських фільмів. Називати це хрестоматійним способом здійснення розвідувально-підривної діяльності, мабуть, не варто. «Спляча» агентура застосовується дуже рідко. Для України дуже було небезпечно в період до гарячої фази - таку кількість «сплячої» агентури було підготовлено в межах майбутньої агресії проти України. І дуже велика кількість їх виявляється, особливо на першій стадії, спецслужбами України – СБУ, ГУР працювали дуже ефективно на першій стадії.

Але що далі, то складніше. З’являється не те що «спляча» агентура, а приховані особи, які підтримують Росію в її агресії проти України з-поміж громадян України.

Тому особливу увагу зараз необхідно приділяти саме посиленню в межах воєнного стану всіх процесів, пов’язаних із викриттям і запобіганням загрозам, які виходять від 5-ї колони - її краще так називати, ніж «спляча агентура».

Щодо використання криміналітету, який, як відомо, є інтернаціональним, задля реалізації замовлень з боку спецслужб: знаю, що на вас було щонайменше два замахи.

Це практично головне правило, коли не офіційний, штатний співробітник здійснює замах, а під керівництвом співробітників спецслужб здійснюється замах. У моєму випадку було два замахи: один збройний, що був організований спецслужбами РФ, зокрема ФСБ, на прохання керівництва Казахстану, конкретно Назарбаєва. На його прохання спецслужби Росії організували замах на початку 2008 року, коли прибула група із РФ. Серед тих людей був співробітник ФСБ. Вони спробували здійснити збройний напад, поранили мою дружину – намагалися ліквідувати противника казахського режиму в моїй особі.

Якщо посилатися на цей приклад, можна сказати, що саме в цьому випадку я вжив усіх необхідних звичайних заходів особистої безпеки. Тобто я прогнозував цей напад, це було зрозуміло, підтримував контакт зі своїми зв’язками, які інформували про підготовку цієї спроби. Не маючи можливості застосувати бункерний спосіб, я обмежив усі можливі зв’язки. Єдина моя помилка була в тому, що я допустив такий факт нападу. Але враховуючи те, що я був готовий до такого нападу, на випередження спрацював і чинив фізичний опір людям, що нападали, це допомогло врятуватися. На жаль, мою дружину поранили.

Для виконання цієї операції до завершальної фази були залучені кримінальні особи (не можу казати «структури») з Хорватії – 5 людей, які саме виконали останню фазу нападу з двох боків на наше авто. Після того як я вчинив фізичний опір, спецслужби Австрії через день буквально встановили всіх цих осіб, їх було заарештовано, і дипломатичними каналами Австрія висловила протест на адресу Казахстану – саме Казахстану, тому що замовлення було звідти, - і президент Австрії відмовив у запланованому державному візиті в Казахстан у зв’язку з цим замахом. Це був потужний дипломатичний удар, який вплинув на подальші дії казахської влади щодо мене й мого партнера Рахата Алієва – вони надовго припинили ці дії з замахами.

Щодо Росії, звісно, жодні дипломатичні дії сьогодні не ефективні. Там абсолютно відморожена влада, вони діятимуть проти українських громадян на території України, на території Європи, де вважатимуть ефективним убивство громадян України, для того щоб деморалізувати країну й укріпити там свої політичні позиції.

Але ж хтось має віддати наказ і «ліцензувати» цей замах. Після початку війни в російських спецслужбах відбулися ротації та, можливо, перегрупування внутрішньої структури.

На мій погляд, всіх заходів такої агресивної розвідувально-підривної діяльності російських спецслужб на сьогодні максимально вжито. За всіма напрямами залучено ті структури, які раніше діяли, і враховується досвід, який набуто в попередніх подіях. Усі ці речі переформатувалися в певну жорстку схему виконання розвідувально-підривних акцій. Усе це в комплексі пов’язано саме з завданнями, які на сьогодні виконує РФ стосовно України, - використання 5-ї колони. Для неї виділено спеціальний підрозділ, який у щоденному режимі аналізує й працює в цьому плані.

Нових підрозділів у складі ГРУ й ФСБ, а тим більше у складі СВР, із цього питання не створюють. Максимально залучаються ті структури, що були створені напередодні гарячої фази війни та взагалі з 2014 року. Тому казати, що там сьогодні відбуваються великі схематичні зміни не доводиться.

Я звернув увагу на те, що доволі велика кількість співробітників спецслужб прагне перевестися на інші ділянки роботи через побоювання щодо роботи в Україні.

Служба по українській лінії пов’язана з особистою безпекою, загрозою смерті й завданням шкоди здоров’ю. Зокрема, деякі працівники перевелися на лінію Центральної Азії, Казахстану. Це ми знаємо з ситуації в казахських спецслужбах, у центральноазійських – там практично відкрито багато хто переїжджає і з великим задоволенням працює по 5-х колонах, які є і в Центральній Азії, по громадянах центральноазійських держав, зокрема по Казахстану. І ця лінія є найбільш привабливою для них: грошове забезпечення таке саме, але в Україні на них чекає смерть, якщо казати прямо.

Тому такі зміни є. І посилення роботи спецслужб, особливо СВР, щодо Західної Європи та США. Щодо США у зв’язку з великими надіями на прихід Трампа, великого друга Путіна, посилено роботу по лінії СВР. По Україні жодного послаблення нема попри розширення напрямів діяльності спецслужб. Тому необхідна якнайжорсткіша протидія розвідувально-підривній терористичній діяльності спецслужб Росії проти України.

Про смерть Навального на зоні написали діагноз «тромб» ще до розтину тіла. Також загадково загинув син Сєчина – діагноз теж «тромб».

Я зупинюся лише на одній речі, в якій я чітко обізнаний: як відбувається процес контролю й утримання політичного противника, який перебуває в ув’язненні. Створюється міжвідомча комісія. Рівень Навального – це «противник Путіна №1». До складу комісії входять багато відомств і структур, насамперед ФСІН, МВД, ФСБ, Міністерство надзвичайних подій, Мінздрав і багато інших.

Уявіть: працює така комісія. Мету їй поставлено нечітко, але комісія це чудово розуміє: мета – знищити політичного в’язня і зробити це так, щоб це виглядало так, наче сталася нормальна, природна смерть з усіма ознаками й доказами. І над цією метою комісія працює. Очолює комісію заступник керівника Федеральної служби виконання покарань (ФСІН, - ред.), як ми уявляємо, не найголовніша структура в ієрархії РФ – там головніший якийсь клерк, штатний працівник адміністрації президента, також учасник цієї комісії однозначно, ФСБ там присутня.

Слідчі комітети МВД за статусом набагато вищі, але вони всі – члени комісії, а очолює ФСІН. І от на місці цієї людини дуже складно виробити прямі вказівки на дії. Вони засідають упродовж тривалого часу, щомісяця засідають, вживають заходів, аби обмежити зв’язки з зовнішнім світом, а головне – намагатися переорієнтувати його політичні погляди, це дуже важливо, і забезпечити те, що я казав на початку, - природну смерть.

Усі ці дії були помітні в процесі: природну смерть спочатку намагалися викликати через голод, обмеження видачі харчів. Зрештою, коли наприкінці минулого року Навальний набув вигляду в’язня Бухенвальду, цей спосіб відхилили. Тому що видача тіла у вигляді кістяка одразу покаже, що його заморили голодом. Від цього способу відмовились і почали його потрошку підгодовувати, і він більш-менш вилюднів.

Зміна його політичних поглядів практично нічого не дала, як відомо. Тому головною метою залишалося вбивство. Його вони й намагалися різними способами здійснити, але в них довго нічого не виходило. І не вийшло. Зрештою його таки вбили - однаково, повісили його, чи «Новачком» отруїли, чи штучно тромб створили за допомогою ліків, це не так уже й важливо. Здійснювали вбивство, і при цьому ця бюрократична комісія, система не досягла своєї цілі, яку сама собі намітила.

Вони чудово розуміють, що головний інтересант - Путін і вони мають виконати його завдання. Як вони виконали – всі ми сьогодні знаємо, що це є явне вбивство. І попри те, що очільник комісії отримав нагороду від Путіна, внаглу, щоб показати, що «ні, ми вміємо працювати», «ми зробили все грамотно» і «Путін високо оцінив нашу роботу», - все це не має жодного значення. Сам факт убивства добре видно і він буде використаний як західними країнами, так і для того щоб чинити тиск на РФ. І всередині країни він проявляється як чинник, що дестабілізує громадську думку.

Які будуть подальші дії РФ? Зокрема йдеться про підготовку нових стратегічних активностей проти України.

Нарешті Байден відкрито сказав про те, що Путін психічнохворий, і у зв’язку з його божевіллям і наявністю «ядерної кнопки» поведінка Заходу та США є відповідною. Зміни, які можливі чи неможливі після виборів, на мій погляд, залежать від багатьох речей.

Насамперед, сам Путін загнаний у ті умови, коли він не може змінити своє ставлення, свою агресію проти України, він не має такої можливості. Якби в нього все було нормально з головою, він знайшов би спосіб, як заморозити конфлікт, як вийти з конфлікту з найменшими політичними й економічними втратами. Але у зв’язку з його шизофренією він не здатний це здійснити. Тож, усе залежить насамперед від України та країн Заходу, від їхніх дій у майбутньому.

Росія, звісно, має великий військовий потенціал, ВПК у них працює на максимум. Витрачено велику кількість грошей, і можливості для ведення цієї безумної агресивної війни вони мають на певний період. Дії Заходу стосовно України виходять із того, що заявив Байден про «ядерну кнопку в руках у психічнохворого». Зазвичай як такі дії відбуваються? Коли переговірник умовляє цього божевільного з рушницею, він вдається до певних психологічних впливів.

Уся діяльність Заходу щодо Росії й щодо Путіна пов’язана з поступовим збільшенням тиску, не викликаючи якихось різких рухів божевільної людини - це поступовий перехід «червоних ліній», Захід їх поступово відсуває.

І у випадку, якщо навіть виберуть Трампа в США, дії Заходу рухатимуться в межах поступового посилення можливостей України протидіяти божевільному, агресивній війні проти своєї Батьківщини. Україна вчиняє подвиг упродовж двох років. Увесь світ вражений, хоча ми про це забуваємо, що найперший ефект від перемог України якимсь чином змазується сьогодні на хвилі деяких успіхів російської армії в Авдіївці. Той самий Кузьмінов, той-таки Навальний ідуть у скарбничку погроз, яка суне з боку РФ.

Тому те зниження настроїв, яке відбувається у світі, і насамперед в Україні, звісно, тимчасове. Не за горами певні зміни. Дивіться, хвилею йде впродовж двох років – то одна сторона перемагає, то інша. Сьогодні, я згоден, збройні сили обох сторін зіткнулися з зупинкою. Мені дуже не подобається термін «війна на виснаження» - цей термін улюблений у РФ. Як сказав свого часу Залужний, це тупик. Так, тупик, і відповідає ситуації, що склалася сьогодні. І цей хвилеподібний рух, поступове не те щоб умиротворення, а поступовий вплив на божевільного керівника РФ – це сьогодні божевільний на хвилі, а завтра буде певний рух і порушення червоних ліній: вирішується питання - поступово, повільно – з авіацією, з посиленням далекобійних ракет в Україні.

Якщо зупинятися на Росії, як ви просили, - так, там потенціал величезний. За оцінками багатьох військових експертів і економістів, у них вистачить фінансів і діяльності ВПК ще на півтора-два роки.

Так, ці два півтора-два роки треба пережити, і пережити насамперед самій Україні. Багато об’єктивних оцінок дають, що багато залежить від самої України, більший обсяг залежить від самої України: швидша підготовка пілотів, інших спеціалістів, зміцнення безпілотної авіації, що добре себе показала, і багатьох інших речей. І такі успіхи, подібні до звільнення Харківської області, Херсона, території Чорного моря, обов’язково будуть в України.

Усі мене звинувачують, що я надто оптимістичний, якісь такі речі кажу, але я просто бачу конкретні факти. Нещодавно в одному телевиступі, здається у Гордона, казав: придбав акції військово-промислового комплексу Заходу (я особисто придбав невелику кількість) – Rheinmetall, Bayersistem, Lockheed і кілька інших. І ви знаєте – величезне зростання, я зараз виграю великі суми, тому що акції зростають. Це потужне фінансове свідчення зміцнення військово-промислового потенціалу країн Заходу. І це є надважливим показником того, що перспектива перемогти в цій війні – зараз не кажемо про те, що є перемога, просто бути й диктувати свої умови у випадку мирних переговорів, - в України краща. Якщо сьогодні ми засмучені якимись невеликими успіхами російських збройних сил, то ця ситуація найближчим часом зміниться, я впевнений.