Інтерв’ю

"Коли я бачу чиюсь безтурботність на вулицях, то розумію, що для цього і пішов служити", - ексжурналіст Еспресо та військовий Роман Борщ після 33 місяців полону

Христина Яцків
1 лютого, 2025 субота
10:00

Морський піхотинець Роман Борщ – колишній журналіст Еспресо, що пішов на службу ще у 2018 році. На початку повномасштабного вторгнення захищав Маріуполь, звідки й потрапив у полон майже на три роки. Зараз, після звільнення, в ексклюзивному інтерв'ю Роман ділиться, що допомагало триматися у полоні, як це було служити в Маріуполі та чому за 8 років шлюбу він жив із дружиною лише один рік

Зміст

Сьогодні у нас незвичайне інтерв'ю. Воно дуже особливе, як для мене, так і для всіх, хто працює на Еспресо зараз, працював на Еспресо раніше і так чи інакше дотичний до діяльності каналу. Я думаю, що це інтерв'ю буде важливим для багатьох українців, для нашої аудиторії, яка точно може пам'ятати мого сьогоднішнього гостя.

Роман Борщ – військовослужбовець, журналіст та пластун родом з містечка Городище на Тернопільщині. У 2020 році Роман закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Під час навчання працював на телеканалі "Еспресо", також був прессекретарем "Пласту" та Міністерства охорони здоров'я України.

У 2018 році, у віці 22 років, Роман доєднався до лав морської піхоти та захищав Україну в найгарячіших точках фронту. Він був серед тих, хто боронив Маріуполь навесні 2022 року. Під час запеклих боїв Роман Борщ потрапив у російський полон, де провів 33 важких місяці.

Наприкінці грудня 2024 року, під час чергового обміну військовополоненими, Роман повернувся додому, чому невимовно радіє увесь колектив телеканалу "Еспресо".

Роман Борщ

Журналіст і військовий Роман Борщ, фото: СБУ


Я, напевно, почну з питання все-таки про те, як ти зараз себе почуваєш: чи тобі комфортно, як у цій студії, так і на "Еспресо", коли ти прийшов, і де тебе дуже раді бачити.

 Я також дуже-дуже радий всіх бачити. Насправді, такі дуже теплі та позитивні емоції, ще коли ішов вулицею сюди, і одразу такі спогади, як колись на роботу ходив, такі теплі, приємні. Ну, з "Еспресо" дуже гарні спогади пов'язані. Тому, звичайно, комфортно. Колись за цим столом в прямому ефірі говорив, тепер от прийшов в якості гостя.

Ну, не щось - ти робив направду важливі та якісні матеріали - ти розказував нам про технології.

Так, от якраз за цим столом, щопонеділка, була рубрика, такий-собі дайджест новин про технології.

А потім Роман Борщ пішов від нас, але я впевнена, що зраділи інші організації, яким ти допомагав якісно комунікувати з суспільством, зокрема Міністерство охорони здоров'я. Твій шлях до початку широкомасштабного вторгнення, ми обов'язково повернемося до того, що він тобі, можливо, дав і як посприяв в тому, що ти пройшов це вкрай складне випробування довжиною практично в три роки. Розкажи те, що можна, і те, що ти вважаєш за потрібне: як ти зустрів широкомасштабне вторгнення? Як це було для тебе, для твоєї родини, для твоїх побратимів?

Тоді ще 22 лютого видав президент указ про те, що потрібно зібрати оперативний резерв першої черги. Оскільки я до такого резерву належу, до мене зателефонували з частини і сказали, що треба прибути до Маріуполя.

Я попросив десь тиждень часу, пройшло два дні і почалася широкомасштабна війна. Я буквально їду на роботу здати перепустки і тому подібне, і вже своїм транспортом, разом з побратимом, який також в Києві живе, ми сідаємо в авто і їдемо з Києва в Маріуполь. 25 лютого зранку ми вже були там.

Ну і там, відповідно, 28-го оточення, і далі вже бої. Боронили свої об'єкти в місті.

А кілька слів про те, як для тебе змінювався Маріуполь: чи помічав ти під час дуже активних бойових дій, як змінювалося саме місто, можливо, цивільні люди там? Тому що тим, хто не був там в той момент, направду все здавалося просто апокаліптично.

Ти знаєш, я от дуже сильно полюбив Маріуполь ще з 2018 року. Я там прожив два добрих роки точно. І місто дуже класно розвивалося. Воно таке стало сучасне, таке доброзичливе до інших, попри те, що буквально там за десяток кілометрів фронт проходив. І ми коли приїхали вперше в лютому уже в місто, першим таким трішки ударом була оця якраз сірість, порожні вулиці. Воно так гнітюче трохи діяло через те, що я насправді дуже місто любив. Ми були там на одному з об'єктів і в місто виїхали вже на початку березня. І коли уже бачиш руйнування, оцей постапокаліпсис,  дуже-дуже важко було, бо насправді Маріуполь був такий феномен для України. Тобто це було те східне місто, яке попри заяви росіян про те, що схід є російський, нібито він завжди належав Росії і тому подібне, Маріуполь був тим феноменом культурним і загалом українським, який показував, що це не так. Ну і сталося потім так, що вони його показово знищили, тому що це був символ. І тепер вони його там наче намагаються відбудовувати, але зрозуміло, що вже так, як раніше, не буде ніколи.

Маріуполь

Так, вони зараз демонструють там кілька кварталів, які побудували і намагаються знімати так, як ніби це якийсь шалений масштаб нових будівництв. Люди, які там залишаються, іноді сигналізують про те, що все не так масштабно, як здається.

Це було також. Трішки наперед забіжу, ми вже коли в полоні перебували, там на одній з локацій роздавали такі собі газети місцевого політичного громадського об'єднання. І там писали про Маріуполь. І сиділи ж також в полоні і маріупольці місцеві. Вони читають, сміються, показують та кажуть: дивись, побудували багатоквартирний будинок.

І там показують будинок, а ззаду пустка, розвалені приватні будинки. Вони і кажуть: ну, вже хоч би якось якісно брехали чи що. Тобто, десь якісь острівці, напевно, є, я не можу про це говорити дуже експертно, але можу уявити, як то кажуть.

Я розумію, що є такі червоні лінії, за які ми не будемо переступати в сьогоднішньому інтерв'ю, тому що це може бути небезпечно для людей, які залишаються в полоні. Я не буду уточнювати у тебе деталі, як саме все відбувалося, твій бойовий шлях за той час перед полоном. Але 33 місяці - це дуже довго. І якщо ти можеш розказати про якісь основні етапи, які ти проживав внутрішньо, свідомо, підсвідомо, соціально, можливо, бо ми розуміємо, що певні зв'язки, вони теж мають місце, навіть в такому обмеженому середовищі.

Ну, тоді, якщо по порядку, мені, насправді, пощастило через те, що основний час в полоні я пробув буквально на двох локаціях всього. Тобто не катали по Росії. Це було на території Донецької області. Воно насправді важливе, те усвідомлення, що ти десь так близько до дому, не десь там в Сибіру чи хтозна-де. А саме от Донецька область, що от недалеко  Україна. І загалом, спершу всіх полонених звозили на Оленівку, це була така виправна колонія, її спеціально під полонених розконсервували. І всі з'їжджалися туди.

Пізніше, коли туди вже почали привозити тих, хто був взятий в полон на заводі Ілліча на Азовсталі, таку кількість людей Оленівка не поміщала. Їх уже розвозили по інших тюрмах та місцях утримання.

І з самого початку, було також дуже цікаво, тоді ще оця так звана ДНР не була повноправним суб'єктом РФ, це вже було з квітня 2023-го. І у них там діяли свої закони, відповідно, їхній кримінальний кодекс. Ми, грубо кажучи, в полон потрапили в місті та спершу у них були за статусом як адмінзатримані.

Ми взагалі через поліційні відділки проходили. Потім вже прийшли на Оленівку. Наше адмінзатримання тривало 30 діб, потім нам оголосили підозри за статтею 229 частиною другою кримінального кодексу "ДНР" - тероризм. Нас повезли в донецьке СІЗО, де абсолютно не проводилися ніяких слідчих дій, нічого такого.

Просто першочергові покази, які відібрали, потім на підставі цих показів визнали, що ми, наприклад, належали до збройних формувань України, офіційних, відповідно ми не є терористами, тож нам дали статуси військовополонених. І потім уже відправили в колонію саме як військовополонених.

Вибач будь ласка, а для чого, на твою думку, їм було потрібне оце так зване дотримання процедури? Чому вони так роблять? Для кого?

Напевно, для внутрішнього споживача, для Росії, можливо, для якоїсь міжнародної арени, щоб виглядати якось… Ну от, здавалося б, для чого їм судити українських військових за начебто якісь злочини? Тобто, коли він військовий, а бойові дії тривають, кожний судовий вирок, це є якась краплинка навіть для історії, для виправдання своїх дій, оцього так званого СВО і тому подібне. Навіть Гітлер дотримувався певних процедур, коли анексував землі.

Але загалом, перше, що треба розуміти, як от ти кажеш, як воно внутрішньо переживалося. Дуже важким періодом було СІЗО, тому що хоч це всього два місяці, але це закрита тюрма, обмежена камера. Це 20 людей в десятимісній камері. Це було тоді, зараз не знаю, як утримують, це ще на самих початках було. Ну, якось дивно, порівняно умови начебто не найгірші, але внутрішньо дуже важко було. Окрім того, звісно, що ти в неволі перебуваєш, але це ще і замкнутий простір, з тобою там 19 людей, від яких ти нікуди не подінешся. От цілий день, від підйому і до відбою. І десь воно часто хочеться побути наодинці,  в тебе і так стресова ситуація, а ти цього не можеш зробити, це гнітило.

Взагалі, найважчим був перший рік. Перший рік були такі емоційні каруселі, ти все ще сподіваєшся, що от зараз обміняють, зараз щось відбудеться, чекаєш якісь свята, когось справді міняють, тебе не міняють, ти далі чекаєш… Але от після року стало страшно, тому що вже наче й змирився. Не змирився, а звик уже.

Звик до якогось режиму, оскільки ми ж там були на одному місці. Також себе починаєш ловити на думці, що ти вже справді звик, і це неправильно. Тому що нормальна, вільна людина не має звикати до неволі.

Підтримувало дуже те, що були друзі там, як мінімум один друг, з яким ми знайомі зі служби і з яким можна було там поділитися чимось. І воно важливо, щоб була людина, котра тебе розуміє.

Звичайно, не давало впасти у відчай те, що ти вірив і знав, що дружина підтримує, чекає, і батьки, і всі інші. Була можливість на початку 2023 року, волонтери тоді організовували передачу листів військовополонених, і тоді я зміг відправити листа додому. І дружина відправила відповідь, потім батьки листа відправили.

Оце було дуже важливо, я був практично рік в полоні, і оце було… як холодною водою обіллятися - з нормального життя почути  "привіт". Адже  чим далі, тим все здавалося якимось більш нереальним. А тут ти бачиш почерк, ти читаєш, розумієш, що це твоя дружина чи твоя мама, от вона писала, тобто, що там ще життя є і це також дуже-дуже важливо було. Морально важко було досить.

Це радше були винятки, оці моменти спілкування з зовнішнім світом?

Звичайно.

Наскільки в інформаційному сенсі ти перебував у вакуумі? Я не питала про те, як було там, без зайвої деталізації. Але чи стали для тебе якісь речі, які ти побачив тут після звільнення, неочікуваними? В суспільному житті, в політичному, можливо, у військовій царині. У нас, наприклад, з'явився новий рід військ - безпілотні системи. Тобто, чи міг ти таке уявити собі в березні 22-го року? Чи розвиток, якого набула війна зараз, - є щось, що тебе здивувало?

Що прямо здивувало, не знаю. Яким чином взагалі ми були інформовані: ми дійсно були там в інформаційному вакуумі, але десь до осені 24-го в колонії, де я перебував, привозили ще людей з полів, які тільки-тільки потрапили в полон. І десь була можливість поспілкуватися.  Зрозуміло, середньостатистичний військовий може  досконало не знати політичної ситуації, ще чогось, але якісь найпростіші речі знали.

Хтось, пам'ятаю, тоді сказав: "А Україна в Курську область зайшла". Тоді так було аж дивно наче, але ти приїжджаєш, розумієш, а, ну так, значить, це добре. Тобто якісь такі основні моменти, ті ж безпілотні сили, до речі, також там хтось сказав.

Дуже хвилювало те, хоч це було трішки, дуже маленький відсоток, але попри те, що могли розказувати, як там в Україні все погано, все одно я розумів і вірив, що має бути все тут добре. Але десь отой маленький шматочок тривоги все-таки був: от як приїдеш, а що там?

Але звичайно що приїхав, і дуже насправді все добре. Відносно звичайно, зрозуміло, що війна, зрозуміло, що тут дуже багато війна своїх коректив внесла, але відносно ще все добре.

Так, ми маємо окуповані території, щось не контролюємо. Ми втрачаємо людей, але попри все продовжуємо бути життєздатними.

Ну, варто розуміти, не ми цю війну почали. Ми діємо, реагуємо, і можливо, хотілося б комусь, щоби ця реакція була якоюсь іншою - чи більш ефективною, чи не знаю якою, але ми реагуємо як реагуємо. І сам факт, коли я приїхав і побачив, що от на вулиці їздять автомобілі, мами з дітьми ходять, гуляють, тут панує мирне життя, звичайно, яке там може перериватися тривогами ракетними чи повітряними тривогами - це вже такі реалії. Але загалом треба подякувати також і Збройним Силам - ті, хто зараз там, завдяки їм ми можемо зараз тут бути. Тому це важливо.

Деякі військові і люди, які біля військового середовища, може волонтери, останнім часом підкреслюють, що є відчуття, ніби люди забувають про те, що триває війна. Тобто чи є такий маленький хробачок, який десь в думках з'являється? Ні?

Не знаю. Може і забувають, не знаю, втомлюються. Це звичайна річ, це ще з 2014 року те ж саме. Моя думка,  коли бачу на вулиці чиюсь безтурботність, я розумію, що, напевно заради цього я туди і поїхав. У мене таке сприйняття.

Звичайно, що забувати не потрібно, але і постійні нагадування також, мені здається, не дуже позитивні, у вигляді тої ж ракети чи тривоги повітряної.

Ти згадав про Оленівку. Мушу запитати, чи перебував ти в цій колонії, коли туди почали надходити наші полонені з Азовсталі?

Я звідти поїхав 5 травня 2022 року. Коли я ще там перебував, начебто був заїзд з Ілліча. Але знову ж таки, я тоді в дисциплінарному ізоляторі був, тому не бачив їх. Приймали їх там уже в житловій зоні, де бараки житлові, тому їх не бачив.

Дисциплінарний ізолятор?

Загалом розміщали з самого початку туди людей, які тільки-тільки приїхали, це був так званий карантин. Тобто треба було в ізоляції просидіти два тижні. Це загальнопоширена практика, як і для засуджених, так і для інших, тому що можуть бути ж якісь або хвороби, або ще щось. Тому це було спочатку в рамках карантину, а потім, я не знаю, це вже перед етапуванням в СІЗО, перед переїздом, можливо, ізолювали в одному місці для того, щоб було зручніше перевозити.

Про те, що сталося в Оленівській колонії, ви знали?

Чутки доходили вже пізніше, так.

Справа в тому, що коли наш Маріупольський гарнізон покидав Азовсталь, деякі міжнародні організації клялися, божилися, що візьмуть на контроль. Потім стається Оленівка, і ми розуміємо, що міжнародний комітет Червоного Хреста або безсилий, або недієвий з певних причин. Чи знаєш ти щось про доступ міжнародних гуманітарних організацій, правозахисних організацій до вас як військовополонених?

Ну, як мінімум зі свого досвіду скажу, що доступ просто відсутній.

І його не дають росіяни, чи...

Не можу знати, але загалом я жодного разу не спілкувався з представниками чи Червоного Хреста, чи будь-якої іншої міжнародної організації. Варто розуміти, що, напевно, на території держави-терориста, міжнародний оцей мандат не діє. От не пустить, скажімо, Путін до військовополонених Червоний Хрест - і що Червоний Хрест йому зробить?

Справа в тім, що у 2022 році, якщо не помиляюся, це було літо, з'явилися новини про те, що у Ростові будуть відкривати офіс Міжнародного комітету Червоного Хреста, і ми тоді всі були шоковані цим, адже все вінчалося якимись фотографіями з рукостисканнями із російськими офіційними посадовцями. Я думаю, що Росія так чи інакше співпрацює з міжнародним комітетом Червоного Хреста. Але у нас є Червоний Хрест Україна, який є відокремлений, в здоровому сенсі цього слова. Бренд, по суті, один і той самий, але діяльність не перетинається і вони справді стараються робити все, що можуть.

До речі, також був 23-й начебто рік, якщо не помиляюся, чи вже початок 24-го, то було таке, що через Червоний Хрест частина людей отримала передачі. Як нам сказали, це було через Червоний Хрест. Там і одяг був якийсь теплий, і смаколики, якісь солодощі, і тому подібне.

Це от один раз таке було. Тобто на колонію в 1500 людей на той час 40 людей начебто щось отримали. І знову ж таки, це була якась адресна допомога. Я не можу знати, чи це потрібно було рідним звертатися, чи за яким принципом воно відбувалося. Але загалом, що стосується правозахисників чи ще когось, то ні.

Навіть російські так звані? Тобто у них там же є Москалькова.

Звичайно, приїжджали представники омбудсмена, була навіть сама омбудсменка РФ Москалькова, вона також об'їжджала колонії. Але чи щось змінилося після цього? Ну, напевно, ні.

Якщо ми говоримо про місце твого утримання, оцей найдовший період, то, якщо я не помиляюся, воно теж абсолютно не відповідає вимогам міжнародного гуманітарного права та Женевським конвенціям. Це дуже близько, принаймні в 2022-2023 році було до лінії боєзіткнення. Вони мали би тримати вас значно глибше в тилу. Те саме стосується і Оленівки. Це потрібно для того, щоб забезпечити ваше життя, але ж ми говоримо про країну-терориста, тому напевно моє запитання зараз буде дуже дивним.

Якщо казати про "вєлікую і нєобьятную" Росію, то кажу, психологічно було легше, напевно, і краще сидіти ближче до лінії боєзіткнення, ніж десь в Сибіру. Чи навіть там, в ближній Росії. Ну, це таке, дуже суб'єктивне судження.

Попри все, якісь такі базові речі, як восьмигодинний сон чи триразове харчування, доступ до якихось гігієнічних процедур, миття в бані, чиста постільна білизна, це все в принципі, було. Тобто отакі базові загальні речі, вони їх дотримувалися. Принаймні в тих місцях, де я був.

За яким принципом вони відсилають людей в глибину Росії, а кого залишають в "ДНР" та "ЛНР"?

Взагалі не знаю. Також, варто розуміти, що коли когось кудись забирають, найчастіше люди не знають куди.Тобто можуть назвати прізвище, кудись повести, і ти можеш тільки здогадуватися, це на обмін чи на якийсь черговий етап.

Твоє довоєнне життя - я говорю про життя до широкомасштабного вторгнення - що з твого досвіду тобі допомогло впродовж цих трьох років, скажімо так, не втратити десь стрижень, оці от гачечки, за які можна було триматися?

Цінності, які прививалися ще з юнацтва, той же Пласт, наприклад, який дав моральний стержень хороший. Потім, в принципі, всі місця роботи. Мені так щастило, от я працював там, де був український погляд на світ, тому загалом якось було розуміння, що таке Україна, що таке свобода, за що варто боротися, чого варто чекати, плюс попередня служба також дала досить багато - це з 2018-го по 2021-й рік. По тих  цивільних,  кого також там утримували, кого брали на так звану фільтрацію, було часто видно, як людям, які мають досвід в армії, набагато легше, ніж тим, хто був повністю цивільний.

Дуже, до речі, допомогло, що коли я ще на "Еспресо" працював, ми робили акредитацію до зони ООС, треба було проходити курси спеціальні і там також пояснювали, як поводити себе при можливому захопленні в полон. От ти журналіст,  працюєш в зоні бойових дій, отак сталося – потрапив у полон. Пояснювали базові речі, але воно справді спрацювало, впевненіше себе там почував, бо хоча б якийсь там алгоритм більш-менш знав: в очі не дивитись, не грубіянити там, погоджуватися зі всім і таке інше.

Роман Борщ

Я тобі дуже дякую, що ти зауважив цей момент. Років півтора-два тому вдалося поговорити так само в інтерв'ю з Тайрою, яка вже повернулася на той момент з полону. І вона підкреслювала, що окрім багатьох речей, яких тоді не вистачало українським військовим, починаючи від зброї, не вистачало і деяких скілів та знань. Направду є певний дефіцит розуміння алгоритмів, що робити в разі, якщо полон. Тобто військовослужбовець - це завжди ризик потрапити в полон. І якщо брати якісь, ну, британські, до прикладу, військові протоколи, то там перші кілька годин ти мусиш триматися, поки міняються якісь явки, паролі. Це я так, дуже по-цивільному зараз говорю. А потім ти можеш говорити що завгодно, твоє головне завдання – вижити, зберегти життя. Український військовослужбовець середньостатистичний у 2022 році, чи мав достатньо цих знань, чи тут у нас щось треба виправляти?

Я не знаю за всіх військовослужбовців, але особисто за себе можу сказати.

У нас просто так сталося, що нас Маріуполь застав на самому початку. До повномасштабки ніхто так і не думав про полон, це було не масовим явищем.

Після початку війни ми опинилися в оточеному місті, практично без зв'язку з зовнішнім світом. І взагалі про полон наче ніхто і не думав. Якось не обговорювалося попередньо це, тому кажу, мені там допомогли якісь попередні знання і загалом уже по шляху цьому подальшому ти рухався, наче як інтуїтивно вже більше. Ти розумів, що можеш зробити для того, щоб і своє життя і здоров'я вберегти, і не зашкодити там якимось державним інтересам, своїм товаришам чи ще чомусь.

Роман та Оксана Борщ, фото: FB | Оксана Борщ

Не знаю, чи доречно буде про це питати, адже 33 місяці в порівнянні з тим періодом, що ти зараз перебуваєш на волі з рідними людьми, це велика різниця. Але чи є якесь розуміння, бажання? Я не кажу зараз про якісь плани, можливо бажання на найближче майбутнє, може трошки більш стратегічно далі.

Є бажання сім'ю розбудовувати вже, тому що в нас так сталося, я з дружиною познайомився у 2017 році. Це було якраз перед тим, коли я вже прийняв рішення йти в армію, і я її про це попередив. Вона погодилася спробувати, що, може, щось із цього вийде, з цих стосунків. Ми потім одружилися вже, але встигли нормально, як сім'я, пожити разом, не на відстані, один рік після того, як я звільнився з армії, а потім війна, полон і от уже восьмий рік, як ми разом, а з цих восьми років ми рік пожили разом. Тому все-таки найближчий пріоритет, найперший - це дружина, це вже створення сім'ї.

У професійному сенсі, я розумію, що ти залишаєшся діючим військовослужбовцем?

Поки так.

А чого б хотілося? Може, скучив за написанням сюжетів, за студією "Еспресо"?

Поки не знаю. Було достатньо часу, щоб подумати над тим, а що ж далі робити. Є якісь напрацювання в голові, можливо, дійсно повертатися в комунікації, в журналістику, можливо, спробувати якусь власну справу, можливо, щось інше, але спершу так хочеться оглянутися, більше відпочити. Тому першочергово сім'я, а далі вже, чим займатися, буду трішки пізніше думати.

Роман Борщ

А політика?

Ні-ні-ні, я не зможу в ті коридори зайти. Не хочу.

Є дуже багато питань, які дуже хочеться поставити, але я свідома того, що ми маємо думати не тільки про контент, який робимо, ми маємо бути чутливими і уважними до людей, які перед нами в цій студії, як журналісти. І ми маємо бути всі свідомі того, що в полоні залишається велика кількість наших людей, це і військові, і цивільні. І ті новини, які часом доносяться про тих і інших, викликають просто сироти по шкірі. І дуже хочеться, щоби час їхнього перебування в полоні не був обтяжений якоюсь зайвою увагою з боку тих, хто їх у цьому полоні тримає. Тому я закликаю всіх своїх колег також бути максимально обережними, максимально причетними, там, де це можна, до людей, які повертаються з полону, і до людей, які в ньому залишаються. Романе, дякую тобі. Я дякую Збройним Силам, вищим силам, що взагалі є нагода зараз в цій студії бути з тобою. Це одна з мрій за останні три роки насправді побачити тебе. У нас залишаються колеги, які мають різні статуси: хтось воює, хтось, на жаль, уже загинув, хтось безвісти зник. І ми дуже сподіваємося, що про тих, про кого можна, ми принаймні почуємо хороші звістки, хороші новини.

Боже, Христе, я також дуже-дуже радий був прийти. Справді, як додому повернувся, дійсно.

Тут завжди тебе чекають, з будь-якого приводу: просто побути, просто поспілкуватися, обговорити якісь важливі для тебе теми. І я, напевно, маю сказати від усіх, що справді захоплюємося силою твого духу.

 

Теги:
Читайте також:
Київ
-10.3°C
  • Київ
  • Львів
  • Вінниця
  • Дніпро
  • Донецьк
  • Житомир
  • Запоріжжя
  • Івано-Франківськ
  • Кропивницкий
  • Луганськ
  • Луцьк
  • Миколаїв
  • Одеса
  • Полтава
  • Рівне
  • Суми
  • Сімферополь
  • Тернопіль
  • Ужгород
  • Харків
  • Херсон
  • Хмельницький
  • Черкаси
  • Чернівці
  • Чернигів
  • Біла Церква
  • USD 41.37
    Купівля 41.37
    Продаж 41.9
  • EUR
    Купівля 43.3
    Продаж 43.98
  • Актуальне
  • Важливе
2025, вiвторок
18 лютого
08:22
Ексклюзив
Воїни 24-ї ОМБр показали, як виглядає знищений росіянами Часів Яр на Донеччині
На напрямку почали працювати ворожі дрони на оптоволокні, - начальник Часовоярської МВА Чаус
08:22
Тайвань прапор
Держдеп США видалив з сайту рядок про те, що не підтримує незалежність Тайваню. У Китаї відреагували
08:07
Оновлено
Минулої доби на фронті сталося 139 боїв: Сили оборони зупинили 55 штурмів РФ на Покровському напрямку
08:06
OPINION
Угода Трампа?
07:47
Окупанти в Маріуполі планують відкрити до 9 травня монумент власним воєнним злочинам, - ЦНС
07:37
Інфографіка
знищений російський танк Т-72
РФ за добу війни в Україні втратила 1170 окупантів, 12 танків і 181 БПЛА
07:28
Міноборони, мобілізація, Резерв+, Оберіг
Міноборони: у "Резерв+" понад 10 тис. звернень на укладення "Контракту 18-24"
07:17
окупанти, оркі, російські солдати
Окупанти планують скоїти теракти проти цивільних на ТОТ і звинуватити в цьому партизанів, - "Атеш"
07:06
Оновлено
Армія РФ атакувала Україну ударними БПЛА: на Кіровоградщині постраждала мама з двома дітьми, в Києві через падіння уламків горіли автівки
06:59
Пожежа на нафтобазі у Енгельсі
РосЗМІ: з початку року БПЛА атакували щонайменше 16 нафтових об'єктів у РФ
06:45
Ілюстративне фото
Перші 50 переселенців отримали компенсації за знищене житло, - Кулеба
06:42
Ізраїль, ЦАХАЛ
Ізраїль залишив війська на 5 постах у Лівані, попри угоду про їх виведення
06:29
Путін зустрічається з російськими пілотами на авіабазі Хмеймім. 11 грудня 2017
Російську авіабазу "Хмеймім" у Сирії атакували безпілотники
06:21
Понад пів тисячі працівників ДСНС служать у бойових підрозділах
05:35
Оновлено
Delta Airlines
В аеропорту Торонто під час посадки перевернувся літак, постраждали 18 людей
05:26
Оновлено
Сценка з побиттям військового ТЦК у київській школі: поліція й управління освіти почали перевірку, директорка оприлюднила заяву
01:04
транзит газу, газ
США в угоді про корисні копалини вимагають від України доступу до нафти, газу, портів та іншої інфраструктури, - The Telegraph
00:41
Джуд Беллінгем та Ерлінг Холанд (праворуч), "Манчестер Сіті" - "Реал"
Ліга чемпіонів: розклад матчів та трансляцій 1/16 фіналу
00:13
Володимир Зеленський та Емманюель Макрон сидять за столом
Крихке припинення вогню стане прелюдією до нової війни РФ проти України: Зеленський провів розмову з Макроном
2025, понедiлок
17 лютого
23:58
Роберт Левандовські (ліворуч)
"Барселона" відібрала у "Реала" лідерство в чемпіонаті Іспанії
23:27
Оновлено
Емманюель Макрон і Олаф Шольц
Екстрений саміт європейських лідерів у Парижі: що сказали Рютте, Шольц, Туск і Стармер про мирну угоду для України
23:02
Конор Макдевід (на передньому плані), Канада - Фінляндія
Збірна Канади з хокею здолала Фінляндію та вийшла на США у фіналі "Турніру чотирьох націй"
22:16
Ексклюзив
Військово-лікарська комісія, ВЛК
Правозахисниця Денісова пояснила, як людям з інвалідністю отримати висновок ВЛК
22:15
переговори України з Росією
В Офісі президента закликали ЄС якнайшвидше висунути свого представника для мирних переговорів з США і РФ
22:07
Ексклюзив
Армія, Велика Британія
Гарантії безпеки ніяк не пов'язані з миротворчим контингентом у зоні зіткнення, - військовий експерт Самусь
21:48
Зеленський разом з першою леді прибув до Туреччини
Зеленський з першою леді прибув до Туреччини та назвав ключові завдання візиту
21:37
Федір Веніславський
Припинення вогню не означатиме скасування воєнного стану, - Веніславський
21:24
Оновлено
Сергій Лавров
Російська делегація на чолі з Лавровим прилетіла до Ер-Ріяду на перемовини з США
21:05
Аналітика
Сергій Згурець, український журналіст, військовий експерт
На фоні останніх заяв США ворог активізував атакувальні дії. Колонка Сергія Згурця
20:52
Кіт Келлог
Келлог 19 лютого прибуде до Києва з триденним візитом
20:46
Ексклюзив
США і РФ
"Один з етапів налагодження відносин між Вашингтоном і Москвою": міжнародник Желіховський про зустріч між США та РФ у Саудівській Аравії
20:23
Оновлено
Володимир Зеленський
Зеленський заявив, що не визнаватиме перемовини США й РФ у Саудівській Аравії: держдеп США та Келлог відреагували
20:09
Ексклюзив
ЗАЕС
Щоб відновити роботу ЗАЕС після повернення під контроль України, знадобиться не менше ніж 2 роки, - депутат Запорізької міськради Кирильчук
20:03
Два Івани, або Мова в політиці
20:00
Оновлено
Джин Шагін (демократка), Том Тілліс (республіканець), Майкл Беннет (демократ)
У Верховній Раді відбулася зустріч з двопартійною делегацією сенату США
19:53
військовий облік
Європа може потенційно відправити до 30 тис. солдатів в Україну, - WP
19:52
Гривня, 1000 гривень, гроші
"Зимова єПідтримка" найчастіше йде на комуналку: в Мінекономіки назвали інші популярні категорії витрат
19:46
Південний міст
"Потреби закриття вже немає": у КМВА анонсували можливе відновлення руху Південним мостом
19:17
Оновлено
опалення
"Інакше довелося б евакуювати велику кількість людей": у мерії Миколаєва повідомили про часткове відновлення теплопостачання після атаки РФ
19:08
Оновлено
У польському місті Бидгощ відкрили перший центр НАТО - Україна, у ньому працюватимуть 20 українців
Більше новин