Як УПЦ-МП колаборує з ворогом на окупованих територіях

Представники та послідовники МПвУ (московського патріархату в Україні, - ред.) часто прагнуть подати себе, як "жертв переслідування", кажуть, що "нашу Церкву хочуть заборонити" (насправді йдеться не про "заборону Церкви", а про заборону адміністративного підпорядкування релігійних організацій в Україні російським центрам, таким як Моспатріархія).

Зрозуміло, що в цьому контексті вони часто згадують про права, про свободу, про мир тощо (чого ніколи не робили у попередні десятиліття, бувши фаворитами проросійських урядів). Але замість емоційних дискусій мені здається більш продуктивним буде подивитися на те, як МП з одного боку, та всі інші конфесії з іншого боку почуваються на окупованих (де влада підтримує МП) та неокупованих територіях України.

Чи хтось чув про вимоги свободи та вільної діяльності, які б МП висував до влади на окупованих територіях, просячи не перешкоджати вільній діяльності інших конфесій? Чи хтось чув про заяви МП на захист арештованих і переслідуваних пасторів, священників, інших релігійних лідерів, на яких здійснює гоніння окупаційна влада? Чи протестують проти захоплення майна — культового та іншого, яке належить громадам не-МП?

Читайте також: Домовлятися з акулою

Ніхто і ніяк з МП не лише не протестує. Навпаки — місцеві служителі МП схвалюють всіляко боротьбу "з єретиками, розкольниками та сектантами". Допомагають складати списки осіб з-поміж релігійних діячів, яких треба окупантам переслідувати.

І з Києва очільники МП ніяк не засуджують такого ставлення і не реагують на таку діяльність.

Отже, реально МПвУ прагне свободи лише для себе, а не для всіх. І за нагоди окупації дуже легко вмонтовується в споріднений собі режим, поділяючи його ідеологію "русского міра".

Джерело

Про автора. Євстратій Зоря, архієрей Православної церкви України, архієпископ Чернігівський і Ніжинський, речник Священного Синоду, заступник голови Управління зовнішніх церковних зв'язків ПЦУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.