Три війни Петра Порошенка

Еспресо.TV вже писало, що не варто очікувати дива від нового президента. Факт успішного проведення виборів вирішив лише проблему легітимності нової влади. Але потрібно визнати, що новий президент прийшов в найскладніший час за всю історію незалежності, маючи великий запит на зміни і вельми обмежений набір інструментів для їх втілення. Щоб не записатися до лав президентів-невдах, якими стали більшість його попередників, Порошенкові потрібно виграти три війни, і чим швидше він отримає в них перемоги, тим краще.

Війна №1. З самим собою

Перша і головна війна, яку мусить розпочати і виграти Порошенко – це війна проти себе самого. Гасло «Жити по-новому» Порошенку треба наповнити реальним змістом і почати, як це не банально звучить, з себе. 

По-перше, новому президенту потрібно буде продати власний бізнес, як він і обіцяв під час передвиборчої кампанії, і зробити це якомога швидше, попри можливі бізнесові втрати. Якщо вже вирішив рятувати країну, то не варто розмінюватися на дрібноту типу виробництва цукерок і інший гешефт, хай це і приносить мільйони. Намагання по-тихому «з’їхати з теми» Майдан не пробачить попри всі захмарні сьогоднішні рейтинги. Ніхто не зрозуміє "відмазок" типу - зараз немає гідного покупця, я можу на цьому втратити дуже багато (якщо вже взявся за епохальне завдання, то ти вже не пересічний олігарх і можна дозволити собі втратити 1 млрд. з двох), поки що бізнесом покерує якийсь "зашифрований" фонд і так далі. Кожен день затягування з продажем власних активів коштуватиме новому президенту втрати довіри.

По-друге, Порошенкові доведеться розпочинати реальну боротьбу з тотальною корупцією в країні, попри те, що і сам Петро Олексійович є частиною корупціїної системи. Для цього президентові доведеться не красти самому, що уже не просто для будь-кого з українських політиків, оскільки за 23 останні роки посада і відкат в їхньому розумінні стали такі ж неподільні, як простір і час. Крім того, доведеться підбирати собі найближче оточення (10-20 осіб), яке б саме не крало і не давало це робити іншим. Нинішніх партнерів Петра Олексійовича важко назвати людьми нової формації, готовими відмовитися від збагачення заради майбутнього країни чи хоча б власних політичних амбіцій, тому або доведеться їх перевиховувати, або шукати нових. Але перш за все перевиховувати доведеться себе самого.

Війна №2. З парламентом

Другою війною, яку мусить якнайшвидше розпочати і виграти Порошенко стане війна з парламентом. Суспільство вимагає повного «перезавантаження» влади, яке неможливе без дострокових парламентських виборів. Еспресо.TV вже писало, що такі вибори можливі лише за наявності бажання переобиратися в самих депутатів. Тому перед новим главою держави конче стоїть завдання вмовити або змусити парламентарів піти на дострокові вибори. І робити це потрібно в найближчий час, поки президент не втратив довіри виборців і зможе провести до оновленої Ради власну політсилу і, відповідно, сформувати власну більшість, отримавши в абсолютно легітимний спосіб усю повноту влади в країні. 

Наразі Порошенко може розраховувати у Верховній Раді на не надто чисельну фракцію УДАР, деяких позафракційних депутатів, та деяких народних обранців від «Батьківщини» та колишніх регіоналів і групу Литвина. Але навряд чи може розраховувати на формування стабільної пропрезидентської більшості. Завдання розпуску законодавчого органу ускладнюється також і тим, що шанси багатьох парламентарів повернутися в будівлю на Грушевського після дострокових виборів прагне до нуля.

Звісно, Порошенку можна буде не надто перейматися перевиборами депутатів, адже списувати усі свої невдачі, або бездіяльність на поганих нардепів, які не дають йому працювати, дуже зручно. Але така страусова позиція та "віртуальна" війна навряд чи додасть главі держави електоральних вістів і за два-три місяці величезний кредит довіри може раптово випаруватися.

Війна №3. Проти терористів

Третя війна, яку Порошенко має виграти, є війна проти російського тероризму на Донбасі. Попри те, що Петро Олексійович прийшов до влади з іміджем поміркованого миротворця, йому не пробачать, якщо він дозволить російським диверсантам та їхнім поплічникам перетворити Донеччину та Луганщину на бандитські республіки, і, тим більше, якщо ареал тероризму розширюватиметься і далі. Крім того, для всіх давно стало зрозумілим, що вести переговори з Гіркіним і компанією не тільки неможливо з етичних міркувань, але й абсолютно безперспективно. Вони вже всім продемонстрували, що жодний компроміс їм не цікавий і неприйнятний.

Порошенку доведеться в найближчий час активізувати Антитерористичну операцію, а може й навіть ввести на територіях контрольованих бойовиками воєнний стан з активним залученням Збройних сил. Крім того, доведеться надійно перекривати східний кордон з Росією для недопущення проникнення до України нових груп бойовиків. Паралельно з військовими діями Порошенку необхідно буде продовжувати війну інформаційну проти російської пропаганди та вести відкритий діалог з нетерористичним Донбасом, намагаючись позбавити терористів певної соціальної опори, яку вони мають на окупованих територіях. А це, звісно, не дасть йому реалізувати його амбіційну обіцянку нормалізувати відносини з Росією за три місяці. В цих відносинах є два виходи - або капітуляція, або безкомпромісна війна. Першого Порошенку не пробачать.

Лише досягнувши перемоги в цих трьох війнах новий президент України матиме право на політичне майбутнє. Намагання ж ухилитися від будь-якої з цих «битв» дуже швидко і невідворотно втягне Петра Олексійовича в нову війну, цього разу проти власного народу, шансів виграти яку новий президент уже не матиме.