Ображений Ердоган

Здавалося, що з Анкари ми не почуємо такого гострого засудження путінських слів: адже турецький президент знав про поїздку Путіна завчасно і прекрасно розумів, що він скаже в Єревані. І, тим не менш, Ердоган визнав за необхідне - вже після заяви турецького МЗС - висловити власне обурення. І це логічно - просто тому, що в даному випадку моральна правота на боці Ердогана, а не на боці Путіна.

Я не збираюся дискутувати з президентом Туреччини щодо його інтерпретації того, що сталося з османськими вірменами в 1915 році. Ердоган логічний не в своєму зверненні до історії, а в своїй апеляції до сьогоднішнього дня. Якщо Путін дійсно приймає близько до серця трагедію вірменського народу, то чому він своїми діями прирікає на страждання український народ? Чому він відправив свої війська до Криму - що призвело до страждань багатьох людей, змушених залишити рідні місця? Чому російські спецслужби роблять все можливе, щоб не дати спокійно жити кримськотатарському народу на його рідній землі? Чому російські війська увірвалися в Донбас і позбавили сотні тисяч жителів окупованого регіону права на нормальне життя? Яке моральне право має людина, яка знищила міжнародне право і стала причиною численних смертей і трагедій, засуджувати минуле - коли вона знищує і принижує сьогодення?

Справа не в тому, мав Володимир Путін право називати масове знищення вірмен геноцидом чи ні. Справа в тому, що він - як президент агресивної країни, що загрожує цивілізованому світу - не мав ніякого морального права стояти в Єревані поряд з людьми, які зібралися, щоб вшанувати пам'ять жертв. Тому що його політика множить нові жертви.

Коли президент Туреччини дорікає за участь у церемонії в Єревані або за висловлювання про геноцид президентам Франції чи Німеччини, він нагадує їм про історію. Але за минуле Франсуа Олланд або Йоахім Гаук не несуть особистої відповідальності. А от Володимир Путін несе особисту відповідальність за сьогодення - війну на нашій землі. І саме тому в своїй критиці російського президента Ердоган має рацію.