Ліки від Ердогана

Вже напередодні голосування спостерігачі передрікали послаблення впливу правлячої партії президента Ердогана і появу у парламенті курдських активістів. Проте ці підсумки можна з повним правом назвати повчальними.

Реджеп Таїп Ердоган прийшов до влади в Туреччині, використовуючи всі переваги демократії, що її з такими труднощами вибудовували в цій країні. Ба, більше - йому допомогли вимоги Європейського Союзу.

Захід вказував: якщо Туреччина дійсно прагне стати членом ЄС, їй необхідно значно обмежити вплив Генерального штабу. До Ердогана військові мали конституційне право захисту демократичних засад і могли інтерпретувати цю можливість на свій розсуд. Тому військові перевороти були в Туреччині такою ж буденністю, як парламентські вибори. І чомусь мені здається, що якби не Євросоюз, Ердоган з його ісламістськими ідеями давно став би жертвою такого перевороту. Так що в тому, що військові більше не розпоряджаються в державі, як у казармі, немає нічого поганого.

Погано те, що Ердоган сам став Генеральним штабом. Він так і не зрозумів, що демократія - це співпраця і врахування інтересів меншості. Коли він був прем'єр-міністром, він намагався ігнорувати не тільки думку опозиції, а й президента зі своєї ж власної партії. Коли став президентом, почав готувати конституційну реформу, яка значно посилювала б його повноваження.

Ердоган - талановитий політик. Але ті, хто порівнюють його з Путіним, не сильно помиляються. Жага влади у турецького президента така ж, як і у його російського колеги.

Проблема в тому, що в Росії від цього немає ніякого порятунку. А в Туреччині - є. Турецька демократія, м'яко кажучи, не досконала. Але вона працює. У результаті парламентських виборів Партія справедливості і розвитку більше не має більшості.

Так, при цьому при формуванні нової влади без неї навряд чи обійдуться. Інтереси опозиціонерів занадто різні. Важко уявити собі союз прихильників "класичної" моделі Ататюрка, правих турецьких націоналістів і курдських активістів. І, тим не менш, ігнорувати всі ці сили Ердогану більше не вдасться. І стати всесильним президентом - також. Голосів для конституційних змін у нього просто немає.

Так що тепер турецький президент змушений буде зважати на уряд, уряд - на парламент. А парламент стане "місцем для дискусій". Турецькі Великі національні збори - це вам не Державна Дума.