Зірка цинізму: смерть Валентина Зоріна

Чому саме з шинелі Зоріна, а не з шинелі будь-якого іншого радянського пропагандиста? Радянські пропагандисти завжди ділилися на дві категорії - розумні проникливі люди, які намагалися "розширити" порядок денний і відверті ідіоти, які розмовляли гаслами і безбожно брехали.

Особливістю Зоріна було те, що він був з кола розумних і проникливих, але завжди безбожно брехав і розмовляв гаслами. Він був ніби містком між інтелектуалами і дегенератами.

Серед друзів Зоріна були Олександр Бовін і Георгій Арбатов, які свідомо "ускладнювали" зовнішню політику. У самих Сполучених Штатах з ним спілкувалися великі політики і експерти. При цьому книги Зоріна - набір жалюгідних брехливих агіток, що не мають нічого спільного з реальністю.

Але ніхто з друзів і співрозмовників Зоріна не звертав ніякої уваги на його публікації, розраховані на плебс і партійне начальство. Усі розуміли - це не статті, а плата за комфортне життя. У цьому комфортному житті Зорін провів не менше часу у Сполучених Штатах, ніж в Росії.

Країна, про жахи якої він так багато розповідав, цілком його влаштовувала. Зорін одним з перших зрозумів просту річ - не потрібно розширювати жодної повістки і прагнути до змін.

Радянські люди - всього лише витратний матеріал, який забезпечує комфортне життя таких, як він. І потрібно оберігати їх колективну дурість і темряву як гарантію власного щасливого майбутнього.

Його інтерв'ю після краху СРСР доводять, що він все знав - про репресії, антисемітизм, бездарність влади. Його це все влаштовувало - тому що нікого, крім Валентина Зоріна, і його особистих інтересів, в його житті не було і бути не могло. Батьківщина? А яка Батьківщина? У Валентина Зоріна не було ніякої Батьківщини. Хоча його книги доводять - якщо в його житті і була країна, яку він любив, так це - Сполучені Штати.

Після краху СРСР і тріумфу путінізму так, як Зорін, будуть жити всі адепти режиму - але вже на більш широку ногу. Рахунки на Заході, вілли, яхти, постійне життя за кордоном, навчання дітей в Лондоні, навіть смерть - і та в Америці! І при цьому показна ненависть до Заходу і щире презирство до звичайних росіян - "ніщебродів" і "лохів", дурість і темрява яких повинна забезпечити вічне процвітання брехунів і злодіїв - щасливих господарів Росії. Сам Зорін теж прожив щасливе життя.

Обдарований цинік дочекався часу, коли його стиль знову був затребуваний владою і вже в 90 років він продовжував клепати свої тексти-агітки для потреб не менш цинічного, але куди менш обдарованого і розумного Діми Кисельова. Клепав і посміювався, старий диявол!