Реквієм за реформами

Кабінет міністрів Арсенія Яценюка поступово губить людей, які розуміють справжнє значення слова «реформи». Так про своє рішення подати у відставку сьогодні заявив міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета .

Судячи із неофіційних коментарів, пан Шеремета має намір продовжити викладацьку діяльність. «Замість далі воювати зі вчорашньою системою, вирішив зосередитись на роботі з завтрашніми людьми, які створять завтрашню систему», - написав він на своїй сторінці у соцмережі Facebook.

В чому ж причина демаршу Павла Шеремети? І чому профі йдуть із уряду, коли їхні мізки та досвід так необхідні державі у час економічної та політичної кризи?

Якщо згадати, це вже не перше повідомлення про можливу відставку Шеремети. На початку липня в ЗМІ вже писали про те, що міністр нібито написав заяву про звільнення. Однак згодом інформація була спростована самим Шереметою.

Очевидно, що команду технократів, які мали стати тими анонсованими «камікадзе» поступово «зливають» зацікавлені сили. Адже, якщо вірити повідомленням зі ЗМІ, причиною демаршу глави Мінекономіки став його конфлікт з прем'єр-міністром щодо призначення Валерія П'ятницького торговим представником України напередодні під час засідання Кабміну. Нібито прем’єр-міністр не дослухався критичної думки пана Шеремети із приводу кандидатури на цю посаду. Сам Шеремета причиною своєї відставки назвав спробу нав’язати йому «незручного» заступника.

Представники громадськості із моменту призначення одного із найдосвідченіших економістів в Україні завжди висловлювалися позитивно із приводу залучення такого фахівця до команди уряду Арсенія Яценюка. Проте в ЗМІ з’являлися і негативні думки із приводу його призначення – мовляв, пан Шеремета є теоретиком, а не практиком. І саме цей недолік завадить йому успішно провадити реформи на посаді очільника міністерства економічного розвитку і торгівлі.

Втім, питання цькування фахівців в уряді вже набуває ознак певної системності. Так, один із найдосвідченіших топ-менеджерів у сфері HR Денис Бродський після призначенням головою Національного агентства з питань держслужби не зміг протриматися на державній службі і 2 місяців. Усі його ініціативи щодо розробки нового закону про державну службу, розділення адміністративних і політичних посад, а також прозорий конкурс з працевлаштування на державну службу були заблоковані на найвищому рівні. До ініціатив пана Бродського вчасно не відреагували і в секретаріаті прем’єр-міністра.

Ще один приклад змовницького «обливання брудом» - історія із безпідставними звинуваченнями заступника секретаря РНБО Олександра Литвиненка. До слова, це один із небагатьох фахівців у галузі інформаційної безпеки, який міг би дати фори будь-якому спеціалісту зі світовим ім’ям. Мовляв, він нібито є протеже Сергія Льовочкіна і до того ж – агентом ФСБ.

Чому у ключові міністерства Кабміну досі не очолюють справжні фахівців, а тих, що таки було призначено – намагаються вижити? Якою визначною реформаторською діяльністю запам’ятається «свободівець» Ігор Швайка на посаді очільника Міністерства аграрної політики і продовольства, який за фахом взагалі є юристом?

Схоже на те, що політики, поділивши значущі міністерські портфелі за партійними квотами, взагалі не налаштовані «ламати» систему зсередини. Про це яскраво свідчить поведінка самого Арсенія Яценюка, який фактично одноосібно лобіював призначення пана П'ятницького торговим представником України. До речі, починаючи із липня 2011 року пан П'ятницький працював в уряді Азарова урядовим уповноваженим з питань європейської інтеграції. Чим завершилася історія євроінтеграції у попередньої влади – нам всім відомо. Чи дійсно мала право людина займати посаду у новому уряді, яка разом із попередньою урядовою командою не довела справу до кінця, питання риторичне. Хоча, відповідь на нього може знати саме Арсеній Яценюк.

Реформи не просто буксують – вони не провадяться. І вже неозброєним оком видно, що систему «партійних квот» в уряді, потрібно змінювати негайно. У виконавчій владі терміново потрібно здійснити бюрократичну революцію із усіма можливими негативними наслідками. Гірше вже й так нікуди. Політики, які готуються до позачергових парламентських виборів – ні про які реформи не думатимуть.

У цьому контексті самі собою на думку спадають слова Вацлава Гавела (першого Президента Чеської республіки) із приводу очищення бюрократичного апарату та призначення справжніх фахівців – «краще п’ять років помилок, ніж 50 років саботажу».