Наша реакція на цю нефортунну ситуацію з орденом має бути реакцією дорослого в кімнаті

В УКУ діє дослідницький проєкт з поіменної ідентифікації українських і польських жертв Волинської трагедії під керівництвом проф. Ігоря Галагіди. Всі ці жертви є нашими, а не чужими, і за всіх має бути промовлена спільна молитва. Це — єдиний спосіб, коли трагічне минуле може об'єднувати, а не роз'єднувати.

Рішення президента Навроцького позбавити президента Зеленського Ордену Білого Орла засвідчує, скільки роботи ще доведеться проробити над собою польському народові, щоб позбутися комплексу жертви як ключового фактора власної самоідентифікації.

Ми українці не святі й теж робимо прикрі помилки. Але попри страшну війну нам вдається уникати комплексу жертви, який породжує тільки гіркоту, гнів і злість. І не дає ніякої енергії для творчого кшталту майбутнього.

Тому наша реакція на цю нефортунну ситуацію має бути гідною, зрілою, не істеричною. Реакцією дорослого в кімнаті, а не ображеного підлітка.

Читайте також: Україна-Польща. У політиці емоції — поганий радник

На мою думку, наш президент має висловити чітку позицію, що ніхто не може диктувати нам, якою має бути наша історична пам'ять, висловити жаль щодо рішення польського президента, яке сприймаємо як неповагу до всього українського народу, повернути орден спокійно, а не через "Нову пошту", зупинити масовий "орденопад", спокійно поїхати на URC до Гданська, подякувати тим численним полякам, які справді цінують українсько-польську солідарність (про яку ми не забуваємо) і рухатися далі до нашої перемоги у війні.

Важливо пам'ятати, що є багато поляків, які не піддаються на політичну істерію, зберігають голову холодною, не ховаються від трагічних питань нашої спільної історії, але бачать їх в перспективі спільного майбутнього, цінують наші стосунки й керуються заповітом свого найвидатнішого земляка святого Івана Павла II про примирення через взаємне прощення.

Через тиждень ми будемо відзначати 25 років візиту Святішого Отця в Україну. Чим не привід порадіти разом, що Бог обдарував нас можливістю бути сучасниками людини, яка все своє життя виступала та діяла на користь творення спільного майбутнього двох великих народів?!

Джерело

Про автора. Тарас Добко, ректор Українського католицького університету, доктор філософії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.