П'ята республіка: свобода від Бога

Моя сестра багато років живе у Франції. Коли її донька, моя маленька племінниця, почала вдома повторювати за нянькою-мусульманкою рухи намазу, від няньки негайно відмовилися. Це типово для Франції - країни, звідки переможною ходою понад 200 років тому рушив світом войовничий атеїзм.

Днями у Франції загинули люди. І якими б не були пояснення і обґрунтування того, що сталося, це – трагедія. Перед усім для сімей загиблих. Щоб подібне не повторилося, це має стати трагедією і для людей, які уособлюють державну владу цієї країни. А в ній живуть і віруючі, і невіруючі. Віруючі вважають абсолютною цінністю Творця всього сущого. Невідомо жодної спроби віруючих змусити своїх співгромадян жити за настановами релігії. Цього не скажеш про атеїстів.

Невіруючі вважають абсолютною цінністю самих себе, власні життя. Деякі з них просто ігнорують віруючих, інші вважають релігійних співгромадян обмеженими невігласами і намагаються з ними не стикатися. Порівняно невелика кількість атеїстів прагне всіляко демонструвати своє презирство, зневагу і агресію до віруючих. Такими були і загиблі журналісти французького гумористичного журналу. Вони знущалися над релігійними почуттями не тільки мусульман, але й християн. Приміром, один з авторів зобразив Ісуса з прутнем в руці, а підпис стверджував, що Ісус – гей. Християни промовчали. Нахаби і хами з Charlie Hebdo вирішили, що мусульмани теж промовчать. Адже карикатуристи були на своїй території, в державі, де атеїзм всіляко підтримується і заохочується. Їхні сподівання підтвердилися: французький суд проігнорував звернення мусульман із проханням заборонити публікацію карикатур на Пророка Мухаммада.  

Серед людей, не обізнаних із сучасними французькими реаліями, поширена думка, що мусульмани у Франції – це імігранти з колишніх колоній. Такі теж є. І їх чимало. Але багато мусульман молодших сорока народжені у Франції і є повноправними громадянами цієї країни. І держава зобов’язана забезпечити їхнє право на вільне сповідування релігії. Офіційний Париж рівність всіх конфесій розуміє по-своєму: законодавство в цій країні забороняє публічне носіння релігійних символів. Релігійність загнано в приватні помешкання та в храми. Але для мусульман закони Єдиного Бога завжди будуть вищими за ті, що придумали люди.

На одній території доводиться співіснувати двом світоглядам, апріорі ворожим одне до одного. І так буде завжди. Завдання держави, яка своїм гаслом обрала «Свобода. Рівність. Братерство», гарантувати безпеку для всіх. Стаючи на бік одних, держава автоматично дискримінує інших. Міф про братерство віруючих і невіруючих спростовує життя. Міф про їхню рівність на очах у всього світу спростовує французька держава. Залишається свобода. Сьогодні це свобода знущатися над релігійними почуттями віруючих. А якщо автори Charlie Hebdo чи їхні однодумці знущатимуться, приміром, над матірю президента Олланда? Він продемонструє таку ж толерантність, яку чекає від французьких мусульман?

Моя мама похована на цвинтарі під Страсбургом. Якщо хтось зачепить її пам'ять, у Франції, чи тут, в Україні, тому я розтовчу мармизу. А якщо хтось образить мого Пророка…Тут слово мають сказати мусульманські вчені. Наскільки я знаю, жодного рішення знавців Ісламу про смертну кару для хамів з Charlie Hebdo не було. То ж не зрозуміло, чому двох мусульман, які стріляли в карикатуристів, сьогодні називають представниками всієї умми? Мабуть тому, що це комусь вигідно? Вже тепер можна напевно назвати одного політика, який зацікавлений саме в такому трактуванні трагічних подій в Парижі та його околицях. Це союзниця Путіна Марін Ле Пен, тато якої Жан-Марі катував алжирців на їхній батьківщині.