Бої за Суджу, відновлення допомоги США та стан українського ОПК. Колонка Сергія Згурця

Результати перемовин у Саудівській Аравії

Почну насамперед з того, що за підсумками перемовин у Саудівській Аравії Київ висловив готовність прийняти пропозицію Сполучених Штатів щодо негайного запровадження тимчасового тридцятиденного режиму припинення вогню на землі, у повітрі і на морі. За умови, звісно, прийняття цього плану і його виконання Російською Федерацією.

Але поки що це ймовірність, бо про готовність чи неготовність Російської Федерації до припинення вогню стане відомо найближчим часом. І були повідомлення з посиланням на держсекретаря США Марко Рубіо, що будуть американці контактувати з росіянами вже у середу, 12 березня.

Ситуація на Курщині. Бої за Суджу

Поки, звісно, подробиць немає, але на тлі цієї зустрічі у Саудівській Аравії активно контактували з ворогом наші Збройні Сили, тому що за підсумками минулої доби була майже найбільша кількість бойових зіткнень за січень і лютий - аж 259. І це топова ситуація для початку року. Третина цих бойових зіткнень минулої доби була на Курщині, але от вже десь на середину цього дня Генштаб говорив лише про одну атаку на Курщині, що, дійсно, контрастує з активністю минулої доби.

Якщо ми говоримо зараз про бойові дії на Курському напрямку, то, звісно, динаміка є досить помітною. І ми знаємо, що там відбувався відхід наших військ з низки позицій, насамперед на півночі і на сході.

Вони виглядали як плановані заходи, бо, як стверджували наші оглядачі, всі російські заходи в села, які на мапі позначені помаранчевою зоною, це був захід у майже пусті села, які наші війська не завжди утримували, а висувались на інші позиції з огляду якраз на певні обмеження, пов'язані з нашим забезпеченням і з нашою логістикою.

Там є населені пункти, які були захоплені противником впритул до Суджі, зокрема Мартинівка, це домінуюча висота, яка може впливати якраз на більш ефективне використання дронів з боку Російської Федерації. Але, звісно, виникає питання, що там відбувається зараз, на поточний момент.

Сьогодні якраз на пресконференції у Саудівській Аравії президент Володимир Зеленський сказав про те, що Збройні Сили виконують свої завдання, що Росія намагається максимально тиснути на наші війська. А командування Збройних Сил на Курщині намагається зберегти максимум життів українських воїнів. Але він також не деталізував, звісно, яка там поточна динаміка і найбільше питань цього дня якраз навколо Суджі, тому що це той районний центр, який Збройні Сили утримували, чи утримують 218 днів, це саме зараз вже йде сьомий місяць і більше.

І є багато відео від вчора і сьогодні де наші військові з певних районів Суджі виходять, де в певних районах Суджі є російські військові, які там демонструють прапори і також знаходяться в центральній частині самого районного центру. Також були повідомлення від ворожих пабліків про те, що, мовляв, повністю росіяни контролюють населений пункт Суджа, і, звісно, наші повідомлення з наших джерел, де говорилося про те, що, дійсно, росіяни зайшли в певну частину населеного пункту. Проте українські військові залишаються в місті, і там тривають бої.

Якщо ми посилаємося на ресурс Deep State, який впродовж дня публікував декілька мап, пов'язаних з динамікою в самій Суджі, то там стверджується, що якраз за цими мапами і є сіра зона і на північних, і на західних околицях міста, де, власне, тривають бойові дії між українськими підрозділами і російськими військами.

Тобто фактично в Суджі є ділянки, де сіра зона, і де немає військ противника. Але в будь-якому разі розуміємо, що значною мірою утримання нашого плацдарму в тому числі залежить від контролю самої Суджі.

Побачимо, яка буде зараз подальша динаміка на цій ділянці, тому що, умовно кажучи, окрім просування на півночі, на сході самого плацдарму, бойових дій у самій Суджі, зараз противник намагається і з заходу, і зі сходу, якраз з правого і лівого флангу на південній частині цього плацдарму, протискатися до базових доріг, які забезпечують логістику між Суджею та Сумами. І якраз з обох флангів цієї ділянки відбувається тиск російських військових.

Про це говорить наша прикордонна служба. Є також відео, де, власне, суттєво ускладнена логістика наших підрозділів. Але у будь-якому разі зараз однозначно говорити про те, що наші війська повністю вийшли з Курської області, чи повністю вийшли з Суджі, звісно, це передчасні висновки. Тому що ми зараз не маємо повноцінних підтверджень такої інформації.

У будь-якому разі, якщо навіть наш плацдарм на Курщині зменшиться, то є певні ділянки, зокрема, поблизу Гуєво, де можна очікувати, що там і далі триватиме оборона. І українська сторона буде зацікавлена створити такі плацдарми безпеки, аби і далі відтягувати максимальну кількість сил на цих ділянках і знищувати противника без можливості ворога просуватися у Сумську область. Думаю, що так буде виглядати через певний час картина на цій ділянці фронту, де якраз тривалий час були поєднані і військові, і політичні цілі. 

Поновлення допомоги США та український оборонно-промисловий комплекс

Ну і, звісно, ми знаємо, що за цей час після перемовини у Саудівській Аравії була відновлена співпраця зі Сполученими Штатами у галузі розвідувальної інформації. Також було заявлено про поновлення пакетів озброєнь для Збройних Сил.

І якраз на тлі цих подій, насамперед припинення отримання і розвідувальної інформації, і припинення постачання вкрай необхідних озброєнь, вкотре поставало питання про активізацію зусиль, пов'язаних з виготовленням українською оборонною промисловістю тих зразків, які потрібні Збройним Силам.

Ми знаємо, що буквально пару тижнів тому була пресконференція, на якій прем'єр-міністр Денис Шмигаль говорив про те, що суттєво збільшується виготовлення і бронетехніки, і артбоєприпасів, і інших виробів для Сил безпеки та оборони. Але все одно експертне переконання і спілкування з нашими підприємствами говорить про те, що насправді потенціал української оборонної промисловості використовується зовсім не на 100%. Є певні обмеження, певні проблеми, які треба все-таки вирішувати більш активно.

Впродовж декількох днів ми активно обговорювали саме припинення американської військової допомоги, ті ризики, які це створює для наших Сил безпеки та оборони. І на тлі цього, звісно, виникало питання, наскільки наша оборонна промисловість зараз завантажена роботою, і як виглядає ситуація,  загалом з нашою оборонною промисловістю? Про це розповів генеральний директор Федерації роботодавців України за напрямком Defense, заступник міністра економіки України у 2022-2024 р.р. Ігор Фоменко. 

"Дійсно, галузь оборонно-промислового комплексу, яка має бути пріоритетною, особливо під час війни, на сьогодні не є такою. Дійсно, є маса проблем, які потребують вирішення, починаючи від, насамперед, дострокового планування або контрактування. Ми чуємо, що є вже бачення, яким чином можна контрактуватися на три і більше років. З практичної точки зору поки що це не почалося. Сподіваємося, що воно найближчим часом почнеться", - сказав він.

Якщо підприємства оборонно-промислового комплексу України будуть мати як мінімум трирічний контракт, тоді можна буде більш відповідально планувати кадрову, фінансову політику, розвиток або масштабування виробничих спроможностей, логістику, закупівельну політику, все що пов'язано із забезпеченням серійного виробництва, а також відповідним рівнем якості. 

"Якщо ми говоримо про доступ до фінансових ресурсів, незважаючи на те, що 5.11.2004 року була прийнята постанова 1288 стосовно доступу підприємств оборонно-промислового комплексу до пільгового кредитування 100 мільйонів на три роки під 5% і 500 мільйонів на п'ять років теж під 5%. На жаль, політика і Нацбанку, і деяких банків України залишається як у мирні часи, тому що ризик-менеджмент, вимоги до комплексу залишаються тими ж, які були раніше. Незважаючи на те, що оборонно-промисловий комплекс потребує додаткового фінансування, фінансового ресурсу не вистачає. І по цій програмі біля 10 підприємств з тисячі, які зараз існують, які працюють на забезпечення складових Сил безпеки і оборони, отримали ці кредити. Тому все, що стосується доступу до  пільгового фінансового ресурсу підприємств, які виконують державні замовлення, державні контракти, це теж потребує вирішення. Якщо говорити по галузі в цілому, то за статистикою 2024 року у нас виробничі спроможності завантажені десь на 40%", - розповів Ігор Фоменко. 

Він зазначив, що зараз іде мова про те, щоб збільшувати обсяги закупівель у національних виробників.

"З'являється інформація, що 4,5 мільйони дронів буде закуплено, що буде збільшена закупівля і припасів, бронетехніки. Позитивні сигнали дійсно є. Ну, наприклад, прийнята урядом постанова про можливість використання інтелектуальної власності або розробок, які належать державі, з метою масштабування виробництва, збільшення обсягу виробництва, якими раніше займалися державні підприємства, зараз можливість залучення і приватних підприємств також. Тому що зараз, повторюся, з тисячі підприємств близько 120 державних, всі інші приватні підприємства, які задіяні при задачах забезпечення складових Сил безпеки і оборони. Тому завантаження існуючих виробничих спроможностей, масштабування і розшивка вузьких місць там, де державні підприємства не встигають виконувати потреби, забезпечувати потреби. А це, дійсно, є декілька напрямків: високоточне озброєння і боєприпасна галузь, то треба долучати найбільш активно приватних виробників", - розповів він.

Ігор Фоменко зауважив, що для завантаження виробничих спроможностей є два варіанти.

"Якщо ми говоримо про завантаження виробничих спроможностей, то, дійсно, є два варіанти: або додатковий фінансовий ресурс, на жаль, все що ми збираємо в Україні як державі йде на забезпечення складових Сил безпеки і оборони, але цього не вистачає для того, щоб забезпечити всі їх потреби. Тому оця цифра 40% говорить про те, що треба або додатковий ресурс для того, щоб завантажити інші виробничі спроможності, які простоюють по суті, або давати можливість заробляти на експорті того озброєння, яке не затребуване за своїми військово-технічними параметрами, або вже застаріло. Тому що, наприклад, дрони 2022 року і дрони 2025 року - це зовсім різні вироби. І дозволяти підприємствам можливість отримати валютну виручку, інвестувати в розширення виробничих спроможностей, в розробку нових типів озброєння. Тому що ми знаємо, що те, що стосується дронів, кожні чотири-шість місяців міняються технічні вимоги, ситуація на фронті, міняються і ті дрони, які були 22-23-го, навіть деякі 24-го року вже не актуальні на лінії бойового з'єднання", - розповів він.

Генеральний директор Федерації роботодавців України за напрямком Defense згадав також про штрафні санкції проти приватних підприємств, які виготовляють озброєння. 

"Якщо знову ж таки говорити про підприємства українського ОПК, вони знаходяться в дискримінаційному стані у порівнянні із закордонними постачальниками озброєння. Навіть ті ж три типи штрафних санкцій за одне правопорушення, якого немає в контракті з іноземними постачальниками, для українських підприємств вони існують. Для цього треба, щоб була політична воля, прийняти відповідне рішення Верховної Ради. На жаль, вчора навіть з порядку денного було знято проєкт закону, який один з цих типів штрафних санкцій мав прибрати. Це відсоток за користування коштами, які авансовані підприємствам, але які лежать на казначейському рахунку цільовим призначенням і не можуть бути використані підприємством за іншими цілями, окрім того, що визначено в державному контракті. І за це теж українське підприємство має платити відсотки. Подвійна ставка НБУ - 31% річних за те, що не можна використати. А в яких умовах живуть, існують і забезпечують склади Сил безпеки наші підприємства, ми знаємо - постійні ракетні обстріли, і дуже багато і державних, і приватних постраждалий. А на відновлення також не вистачає фінансового ресурсу. Якщо державні іноді ж отримують фінансову допомогу від держави, то приватні підприємства не отримують і самостійно відновлюють свою виробничу спроможність", - зауважив він. 

Фактично це виглядає як дві реальності. Одна реальність, де прем'єр-міністр говорить про збільшення обсягів виробництва, про перспективи і плани, а з іншого боку - низка проблем, які є системними, тому що ми про ці проблеми свідомо з вами говоримо вже не вперше. І майже через три місяці ми знову повертаємося до тих самих баранів з точки зору того, що нічого не змінюється. Тоді виникає питання, де має бути цей локомотив змін в урядових структурах, в РНБО, у президента, аби оці складні моменти ми обговорювали не в етері, а вони були вже зрозумілі у форматі рішень, які ухвалюють ті структури, які дійсно відповідають за ситуацію в оборонці. Ігор Фоменко вважає, що на це потрібна політична воля. 

"Перше - це політична воля. Вносити зміни - це, дійсно, на сьогодні Офіс президента. І є два інструменти, які можуть реалізувати з практичної точки зору всі ці зміни. Або Верховна Рада України, те, що стосується змін до законодавства, або Кабінет Міністрів України, те, що стосується змін до відповідних розпоряджень або постанов Кабінету Міністрів України. Пропозиції стосовно того, що треба змінити на законодавчому полі, навіть розроблені проєкти законів України, проєкти постанов Кабінету Міністрів від Федерації роботодавців України - ФРУ Defence, я знаю, від інших громадських об'єднань направлялися у відповідні структури. Деякі з них були прийняті, але в більшості своїй такого системного підходу до галузі, на жаль, на сьогодні нема. І це головна задача, щоб визнати галузь пріоритетною. Тому що якщо порівнювати з іншими галузями, вона остання з точки зору сприяння держави, функціонування підприємств галузі. Банки не хочуть працювати з підприємствами, які виробляють зброю, є обмеження, деякі банки категорично навіть рахунки не відкривають. Я вже не кажу про доступ до кредитного ресурсу або до пільгового кредитного ресурсу. Зазвичай при оцінці заставного майна 1 до 10, якщо це станок або обладнання, яке використовується для виготовлення зброї, то його оцінюють як заставне майно, умовно, те, що коштує 100 мільйонів, оцінюють в 10 мільйонів, як металобрухт і так далі", - пояснив Ігор Фоменко. 

Тобто потрібен комплексний підхід, який необхідно виносити на Ставку, приймати рішення, визначати галузь пріоритетною і каскадувати на відповідних виконавців, які мають внести зміни. Підприємства галузі, відповідні профільні об'єднання, асоціації мають напрацювання, готові долучатися.

"На жаль, не завжди нас чують, сприймають іноді як умовно опозицію, доволі дивна ситуація, тому що наша задача зараз - це перемога, і це забезпечити незалежність, суверенітет держави. Всі мають бути зорієнтовані саме на цю задачу. Тому ми готові долучатися, пропозиції в нас є, вони направлені офіційним чином у Верховну Раду, Кабінет Міністрів України. Треба брати і спільно відпрацьовувати. Без цього те, що відбувається, оці постійні маятники: то дають допомогу, то не дають. Ми маємо розраховувати тільки на себе, на власний ОПК, на власні ЗСУ. Все. А все інше - це бонуси. Тому треба в першу чергу політична воля", - переконаний спеціаліст.

"Для України немає нічого неможливого"

Також Ігор Фоменко пояснив, чи можемо ми в нашій країні розгорнути виробництво, наприклад, тротилу, який необхідний для спорядження боєприпасів і мін різного призначення. Наскільки це складне технологічне рішення, яке може бути вирішене в державі в досяжні терміни.

"Для України немає нічого неможливого. Все можливо робити. У нас же є декілька програм розвитку оборонно-промислового комплексу, ракетна, протиракетна програма. У нас була свого часу державна цільова програма по спецхімії, розвитку порохів і відповідних вибухових речовин. На жаль, вона у другому році закінчилася, але якщо буде політична воля, визначено відповідне джерело фінансування, немає нічого неможливого. Я знаю, що є приватні компанії, які активно займаються тим, щоб все ж таки забезпечувати потреби виробників, які виготовляють боєприпаси, або скиди, або інше саме вибуховими речовинами. Вони потребують підтримки. На жаль, це теж елемент цієї системи і системного підходу. Тому що воно все пов'язане між собою. І умовний безпілотник-бомбер без того, що він буде скидати, нікому не потрібен. Тому треба розглядати комплексно, а для цього в тому числі має бути відповідний фінансовий ресурс. Зараз, дійсно, Генштаб, ЗСУ, Міноборони визначають пріоритети, перерозподіляють ті гроші, які є, їх не вистачає. За Данською моделлю в цьому році планується десь біля 1,5 мільярди євро залучити, саме викуп українського озброєння військового. Але знову ж таки, якщо порахувати, це буде менше 40% від наявних виробничих спроможностей. Якщо ми говоримо про нові напрямки, їх треба визначати пріоритетними, і цим чином їх фінансувати і сприяти максимально для того, щоб ці задачі були виконані", - вважає Ігор Фоменко. 

Для цього треба створювати правила гри, які не мінятимуться кожні три місяці, і які будуть зрозумілі тим, хто залучений до гри. 

"Не міняти пріоритети, що сьогодні ми маємо один пріоритет, через три місяці гроші перекинули на інший пріоритет, забули про попередній. Тобто має бути якась стала позиція як мінімум на декілька років з розумінням того, чим ми будемо воювати через три роки, через п'ять років. Ми ж розуміємо, що на цьому не закінчаться спроби ворога знищити суверенітет і державу, і націю. Тому все одно треба планувати. Раніше були програми розвитку, ви знаєте, озброєння і військової техніки, які розробляла державна цільова програма розвитку оборонно-промислового комплексу, були відповідні фінансові ресурси. Не всі вони, програми ці, виконані. На сьогодні навіть програми розвитку ОВТ (озброєння та військової техніки, ред.) немає", - зауважив генеральний директор Всеукраїнського об'єднання ФРУ Defence, заступник міністра економіки України у 2022-2024  рр. Ігор Фоменко.