Чи встигають українські фортифікації за динамікою війни, очікування від зустрічі у Стамбулі. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на фронті

Почнемо з фронту, де основною метою зусиль ворога і далі залишається прагнення до повної окупації Донецької області. Але для цього ворогу треба пройти вкрай виснажливі рубежі. Це Покровськ, Мирноград, Торецьк, Часів Яр, аби потім наблизитись до Костянтинівки, яка входить якраз до важливої агломерації: Дружківка, Костянтинівка, Слов'янськ, Краматорськ. І наближення до Костянтинівки - це один з пріоритетів ворога, думаю, на цю весняно-літню наступальну операцію. 

Зараз тривають активні бойові дії, де ворог намагається розширити контроль і присутність на трасі від Мирнограда до Костянтинівки із заходу, якщо ми подивимося на мапу цієї ділянки. 

А ще одним напрямком дій є тривалі, вже понад рік, спроби ворога взяти під контроль Часів Яр. Це найвища точка на сотні кілометрів навколо, і це до Костянтинівки 7 км, до Краматорська - 25 км.

Часів Яр повністю зруйнований, але низка районів цього міста і далі тримаються Силами оборони. І фактично вчора було відео від ОТУ "Луганськ".

На якому була оприлюднена візуальна атака противника на Часів Яр, це наступають російські десантники на бронетехніці. Зазвичай вони використовують піхотні штурми, але накопичують техніку, час від часу використовують саме такі штурми на бронетехніці. І тут 24-та бригада виявила просування ворога, і за рахунок артилерії, дронів знищила всі сили та засоби противника, які намагалася просуватися до Часового Яру і в зоні Часового Яру на бойових машинах десанту.

Допомогу 24-й бригаді, до речі, надавали і артпідрозділи інших бригад, зокрема це 5-та штурмова бригада, яка, до речі, за підсумками минулого місяця за ефективністю використання артилерії, втрат ворога вийшла на перше місце серед усіх бригад ОТУ "Луганськ".

І зараз знаємо, що бойові дії там тривають. І військові в приватному спілкуванні кажуть, що суттєво зросла кількість ворожих дронів на цій ділянці, особливо вночі. Їх навіть стало більше вночі, ніж вдень, і зараз ці дрони ворога суттєво впливають на нашу логістику, і з цим треба щось робити. Так само, як і наші дрони зараз впливають на противника, також ворог активно зараз використовує КАБи, і тому цілком логічне рішення, що з багатьох громад, зокрема навколо Дружківки, у восьми населених пунктах оголошено примусову евакуацію родин з дітьми. Думаю, що з дітьми це якраз вкрай важливо, аби мінімізувати ризики для наших цивільних громадян. 

Українські фортифікації

Але в будь-якому разі розуміємо, що наша оборона залежить насамперед від кількості та якості сил та засобів, ефективності управління. А також від наявності інженерних та фортифікаційних споруд. Фортифікації мають унеможливити просування ворога, а також мінімізувати втрати нашого особового складу. І от закордонні аналітики відзначають, що лінії фортифікаційних споруд в Україні стає все більше на різних напрямках. Це і навколо Покровська, і в напрямку Дніпра, і Запоріжжя. Цю реальність можна бачити з космосу, як стверджують аналітики.

А от командування Сил підтримки показало відео, як з місцевими адміністраціями відбувається процес побудови таких укріплень на Покровському напрямку. На відео демонструють, як будуються такі суцільні лінії з поєднанням танкових ровів, зубів дракону і дротових загороджень. Це, власне, треті лінії оборони, бо першій і другій будуються силами самих бригад, військових підрозділів з опертям на потужності інженерних полків і бригад Збройних сил України. 

Активне створення ліній фортифікації - це, власне, позитивний тренд, але зворотня сторона цієї медалі полягає в тому, що динаміка війни вимагає і впливає на нові вимоги до фортифікацій, бо війна суттєво змінилася. Якщо в 22-му і 23-му роках звичні взводні опорні пункти могли захищати від артилерії, яка застосовувалась тоді досить масово і була основною силою для протискання і руйнування оборони, то зараз ця тактика вже не працює.

Війна 25-го року - це, власне, війна дронів з обох сторін. І зараз з обох сторін створюють такі кілзони або зони заборони доступу на відстань 5, 10, 15 км, в залежності від типу безпілотників, які використовуються. І в цих зонах фактично неможливо забезпечувати ні логістику, ні перекидання військ, ні ротацію тих підрозділів, які отримують першу лінію оборони.

Так от коли ми говоримо про саму лінію оборони, яку утримує піхота, то там, власне, суттєво змінилися вимоги до фортифікацій. І ми вже не бачимо таких великих взводних чи ротних опорних пунктів. Зараз ситуація є абсолютно іншою. Зараз пріоритетом є те, що Збройні сили зайняті, власне, влаштуванням невеликих, прихованих позицій у лісових смугах, де воїни викопують невеличкі окопи, нори, проте їх багато, вони розпорошені і краще замасковані. Тому що зараз головне - це не пережити удар артилерії, а найбільш головна вимога - це залишитися непомітним для противника.

Тому якраз це впливає на те, що зараз фортифікації по передньому краю оборони є суттєво відмінними від того, що зараз будують на третій лінії. І чому я про це кажу, що насправді зараз облаштування оцих фортифікацій має враховувати зміни на лінії фронту, аби фортифікації третьої лінії дійсно відповідали тій діалектиці тим змінам, які відбуваються насамперед на першій лінії, щоб забезпечити інші підходи до захисту наших воїнів і захисту нашої техніки.

Зустріч України та Росії у Туреччині

А далі ми будемо говорити про інші виміри, пов'язані з бойовими діями, власне, про геополітичні виміри, які стосуються зустрічі в Стамбулі, оцінки того, як поводять себе наші європейські партнери. Як буде поводити себе Росія на цих перемовинах, чи взагалі вона пов'язує свою стратегію з цими перемовинами. Все це обговорили зі співзасновником Консорціуму оборони інформації, керівником організації New Geopolitics Research Network Михайлом Самусем.

Звісно, зараз всі наші глядачі, експерти, громадяни намагаються оцінити, що можна очікувати від цієї зустрічі у Стамбулі. Чи вважаємо ми, що Путін, чи його кліка готова піти на припинення вогню, чи навпаки висуне старі вимоги, які стосуються обмеження потужності української армії, ці дивні вимоги, пов'язані з денацифікацією і таке інше. 

"Дійсно, для Росії базовий сценарій, як це вони завжди практикували, це якраз використання переговорів для затягування процесу, при цьому не припиняючи вогонь. Так вони робили в 14-му році, в 15-му на фоні обговорення і підписання першого-другого Мінську. Так вони робили протягом всього періоду з 14-го по 22-й рік. І, власне, так вони робили і під час тих самих Стамбульських переговорів чи переговорів у Гомелі, які тривали в першій фазі війни. Тобто стратегія така: починаємо переговори, вони можуть тривати вічно, тому що Росія, як правило, ставить абсолютно неприйнятні умови. Тобто це для того, щоб використовувати якраз військову силу для примушення ворога чи жертви агресії до капітуляції. Чим вони і займаються, власне, з 14-го року різними методами. З 14-го по 22-й більше гібридними, з 22-го вже широкомасштабна агресія, яку ми зараз відчуваємо", - сказав він.

Михайло Самусь зауважив, що на даний момент немає жодних ознак, що Росія може змінити свою стратегію.

"Мотивація у Путіна така, наскільки можна зрозуміти, що у нього є ресурси, у нього є ще солдати, у нього ще є гроші, тому що ми знаємо, що санкції, хоча і дещо працюють, але високі ціни на нафту дозволяли Путіну і 24-й рік пройти ефективно, і в 25-му році накопичити достатні ресурси для проведення ще літньої кампанії. Тому базовий сценарій, як я вважаю, це все ж таки Путін буде намагатися провести літню кампанію, досягти тих успіхів на фронті, на якій він розраховував ще у 24-му році. Ми пам'ятаємо, це фактично повна окупація Донбасу, можливо, й інших територій, які Путін включив у конституцію Росії. Це йому необхідно для стійкої сильної позиції на переговорах. Побачимо, насправді є начебто сильна позиція Європи. Європейські лідери приїжджали до Києва, вони це недаремно робили, вони не просто так подолали довгий шлях, вони зараз радикалізували свою позицію. Вони заявляють про те, що зараз схвалили 17-й пакет санкцій і розпочали обговорення навіть жорстких вже драконівських санкцій так званих, які включають в тому числі 500% ембарго на російську нафту", - зазначив він.

І вторинні санкції, які так само складають 500% на ті країни, які торгують нафтою з Росією, тобто це удар по Індії, Китаю, які є основними клієнтами росіян у торгівлі нафтою.

"Але тут важлива присутність Сполучених Штатів. Тобто Європа сама, звісно, не зможе створити блокаду Росії. Тут потрібні Сполучені Штати, а от якраз позиція Сполучених Штатів поки що не зрозуміла. Якщо Європа говорила чітко і приєднувалася до всіх заяв президента Зеленського і української позиції стосовно введення санкцій негайно, якщо Путін не погоджується саме на припинення вогню. Не на початок оцих незрозумілих переговорів, які можуть тривати вічно, а саме припинення вогню. А потім вже будь-які консультації про печенігів або про інші історичні аспекти, це вже як Путін захоче, нехай пропонує тему, можна поговорити. Але при цьому припинення вогню", - сказав військовий експерт. 

Він наголосив, що окрім припинення вогню також мають підійматися гуманітарні питання: обмін полоненими, встановлення демілітаризованої зони, ведення моніторингових місій, покарання за порушення цього режиму.

"Тобто це величезна робота, але вона, звісно, має бути пророблена без жодного протягування в форматі переговорів. І, як ми бачимо, наразі Трамп, в принципі, налаштований на те, щоб приєднатися до зустрічі, якщо Путін і Зеленський зберуться в Стамбулі. Але з іншого боку, він не заявив жодного разу ще, що, якщо Путін не прилетить, якщо Путін не піде на негайне припинення вогню, Сполучені Штати приєднаються до санкцій. До введення таких самих драконівських санкцій, які, до речі, прописані в законопроекті Ліндсі Грема. Ми пам'ятаємо, вже пару місяців він лежить у Конгресі, стосується якраз 500% тарифу на російську нафту і так само вторинні санкцій. Тобто тут начебто все сходиться, єдине, поки що залишається незрозумілою, власне, позиція Трампа. Чи наважиться він на різку критику Путіна і постановку ультиматуму вже Кремлю для того, щоб запустити ті самі драконівські санкції", - вважає Михайло Самусь.

Коли ми говоримо про санкції - це економічний вплив на Російську Федерацію. Крім того, військовий експерт висловив свою думку щодо того, чи можливо очікувати, що, зокрема, позиція Сполучених Штатів щодо закупівлі американського озброєння європейцями чи Україною на пряму може бути одним із чинників, який буде розблокований у разі, якщо перемовини в Стамбулі не дадуть жодного результату і буде зрозуміло, що Росія намагається втягнути переможний процес у свою логіку.

"Я думаю, що так, тим більше, що Україна виконала начебто всі свої обіцянки. Трамп сьогодні сам згадував про це і його адміністрація, про те, що Україна підписала, ратифікувала і вже підписала навіть додатки комерційні, технічні, створила ТОВки, все інше, все що потрібно, для того, щоб запустити ту саму угоду про Фонд відновлення України, а в народі її називають ресурсною угодою. Тобто Україна, в принципі, зі свого боку виконала все, про що домовлялися Зеленський і Трамп. І от саме ця угода відкриває зручний формат, який можна називати ленд-ліз, але насправді це навіть не ленд-ліз, це інший формат розрахунків", - зауважив він.

Військовий експерт зазначив, що такий формат дає можливість Сполученим Штатам Америки робити внески у Фонд відновлення України зброєю. А Україна вже може сама обирати, що саме потрібно із озброєння.

"Не все, що дають Сполучені Штати, чи Сполучені Штати вирішують. А Україна сама може вирішувати. Якщо, наприклад, нам потрібні системи Patriot, ми можемо фокусуватися на тому, щоб Сполучені Штати нам поставляли Patriot, поставляли нам боєприпаси до Himars. Знову ж таки ті самі ракети для Patriot. Можливо, ми будемо говорити про далекобійну зброю повітря-повітря, повітря-земля для F-16 це нам теж буде доцільно. Тому що насправді, наприклад, боєприпасний сектор ми вже закриваємо з європейцями. Артилерійський також, бронетехніку також намагаємося вже перекривати. Американці можуть, дійсно, зосередитися на таких специфічних системах озброєння, від яких ми залежимо, і які дійсно зараз є унікальними з точки зору того, що в Європі таких систем просто немає", - розповів Михайло Самусь.

Із приводу Європи. Зараз так само багато позитивних зрушень в розумінні того, що загроза Російської Федерації має підштовхнути європейські оборонні компанії до розвитку, до взаємодії з Україною. Михайло Самусь розповів, чи бачить позитивні зміни саме на практичному рівні та чи є стримуючі фактори, які треба подолати, аби взаємодія з європейською спільнотою була більш продуктивною і швидшою.

"Тут є такий парадокс насправді. От якщо дивитися на політичну волю європейських лідерів стосовно України, то вона абсолютно позитивна, конструктивна. І ми бачимо кожного дня фактично і рішення, і заяви європейських лідерів, які свідчать, що Європа з нами, Європа нам допомагає і буде допомагати. От сьогодні, наприклад, президент Франції Макрон заявив, що Франція буде передавати всі САУ CAESAR, які будуть вироблятися в 25-му році. Це дійсно важливе рішення, яке суттєво посилить артилерійський компонент Збройних сил України, Сил оборони України", - сказав він.

Водночас, що стосується внутрішніх процесів, відчувається продовження тих самих процесів нерішучості, відсутність лідерства. 

"Тобто Єврокомісія абсолютно позитивно налаштована стосовно України, в тому числі військово-технічного співробітництва, оборонно-промислового співробітництва. А от що стосується швидких рішень, наприклад, по формуванню тих самих європейських оборонних спроможностей. Я маю на увазі спільних європейських оборонних спроможностей, тут іде певне гальмування і навіть якщо оголошуються великі суми насправді, 800 мільярдів євро на оборону, знову ж таки, незрозуміло, як ці гроші будуть розподілятися, хто буде замовником, хто буде їх розподіляти, які системи озброєння будуть замовлятися. Чи це просто буде віддано на відкуп національним Міністерствам оборони і Збройним силам, і це може призвести насправді до дуже неефективних результатів", - вважає військовий експерт.

Михайло Самусь наголосив на існуванні такого парадоксу у підході європейців що війни в Україні.

"Тому тут, дійсно, начебто парадоксально, стосовно України абсолютно все конструктивно, розвивається насправді і кооперація між українськими оборонно-промисловими комплексами європейськими. Прямо зараз відбувається кілька заходів і в Брюсселі два дні тому було, і потім в Іспанії, сьогодні в Польщі, в Кракові, відбувається такий оборонно-технологічний форум за участі і представників українського керівництва, я маю на увазі Міністерства стратегічної промисловості, Укроборонпрому, українських компаній і європейських компаній. Але що стосується внутрішнього, внутрішніх аспектів, тут іде продовження тієї старої пісні про те, що європейці з недовірою відносяться один до одного. Тут потрібно лідерство якоїсь країни. Можливо, це буде Німеччина нарешті. Можливо, все ж таки Франція і надалі буде продавлювати ідею спільних Збройних сил. Але насправді тут потрібно переходити до рішучих, практичних кроків", - переконаний він. 

Пане Михайло, буквально ота хвилина, хотів би вас запитати.

Відповідно виникає питання, що має робити Україна в цих умовах певної невизначеності щодо проєктів з європейськими державами. Чи має вона нав'язати свої ініціативи, які можуть бути основою для кристалізації тих чи інших проєктів, або ініціатив. 

"Що стосується кооперації, оборонно-промислових проєктів, тут очевидно, що треба рухатись, треба працювати. Європа зацікавлена, Україна зацікавлена, тому тут абсолютно ніяких перепон. Але є ще цікавий аспект, дійсно, можливо, Україні варто проявити якесь лідерство, в тому числі і на доктринальному, концептуальному рівні. Тобто є розробки і Консорціуму оборонної інформації стосовно пропозицій, що варто Європі спільно з Україною, тобто як єдине ціле, створювати свої стратегічні Сили оборони, стратегічні сили стримування і так далі. Однак ми імпульси ці посилаємо, поки що якогось фідбеку, зворотнього зв'язку, реакції на ці ініціативи немає. Все це поглинається брюссельською бюрократією і тому, я думаю, що Україні треба продовжувати доводити до європейців і до Брюсселя, і до столиць європейських країн, що треба виходити на створення спільних структур. І це буде прорив, який дозволить в тому числі наростити швидко обороноздатність і спільних Збройних сил, і національних", - сказав військовий експерт, директор New Geopolitics Research Network, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.