Де відбудеться новий наступ ворога, чи він вже розпочався. Колонка Сергія Згурця

Напрямки можливого наступу армії РФ

Де буде новий наступ ворога, чи може він вже йде? Президент України Володимир Зеленський нещодавно, спираючись на дані розвідки, повідомив про підготовку армії РФ до нового наступу на одному чи, можливо, трьох напрямках, зокрема в Сумській, Харківській і Запорізькій областях. Наразі існують різні версії оцінки майбутніх дій противника.

Перша версія - ворог може здійснювати наступальні дії, сконцентрувавшись лише на одному напрямку. Одразу кілька напрямків для противника зараз не під силу через його попередні втрати. Донедавна центром тяжіння зусиль окупантів був Покровський напрямок. Зараз кількість атак на цьому напрямку залишається досить високою, але на тлі ефективної оборони Збройних Сил України загарбник шукає нову точку для зосередження своїх зусиль. 

Низка експертів сходяться на думці, що це буде Слов'янсько-Краматорська агломерація. Перший крок до цієї мети – спроби просування в бік Костянтинівки з різних напрямків, оскільки цей населений пункт є важливим логістичним вузлом для Сил оборони на Донбасі. Також йдеться про північний ланцюг фортець - Дружківка, Слов'янськ, Краматорськ. Активність ворога на Покровському, Куп'янському, Лиманському, Запорізькому напрямках є лише спробою розтягнути наші сили й підготуватися до дій у напрямку Костянтинівки.

Друга версія оцінки подій виходить від командира 3-го штурмового корпусу ЗСУ Андрія Білецького. Він вважає, що основна стратегія росіян зараз полягає не в оперативних успіхах, а у виснаженні Збройних Сил України на всій лінії фронту. Тактика "дрібних порізів" має призвести до ослаблення фронту й створення передумов для його обвалу. Хоча це навряд чи вдасться, така стратегія може спричинити одночасні дії противника на багатьох напрямках.

Зважаючи на зміни на мапі за останні кілька днів і на повідомлення від OSINT-аналітиків, можна зробити два акценти. Перший – Лиманський напрямок, зокрема Борівський, де ворог просувається до двох населених пунктів Катеринівка й Нове, які утворюють вузьку смугу на мапі.

Загроза полягає в тому, що захоплення Нового, який є панівною висотою, створює ризики для логістики Лиману з півночі. Противник може діяти так, щоб в перспективі ускладнити оборону Лиману. Це поєднується з його зусиллями на західному березі річки Жеребець і просуванням по лінії Терни - Ямполівка - Торське, що може створити загрозу для нашого Сіверського виступу.

Другий акцент – ситуація на Курахівському напрямку, а зараз це Новопавлівський. Попри значні втрати, ворог просувається до населеного пункту Розлив.

Розлив розташований на південь від траси Костянтинопіль - Багатир і є важливим стратегічним пунктом, оскільки захоплення цієї території може створити загрози для нашого гарнізону в Костянтинополі.
Надалі все залежатиме від того, які сили та ресурси будуть у Генерального штабу ЗСУ для ефективної протидії діям ворога. Можливо, застосують тактику, яка була успішною на західному та східному фланзі від Покровська, де вдалося окупантів зупинити.

Наразі жодних підстав немає для припинення вогню на суходолі. Фронтові реалії залишаються незмінними. Ворог намагається використати свою перевагу в живій силі, а наші оборонці застосовують усі можливості, щоб завдати максимальних втрат противнику й унеможливити його просування вглиб території України. Ця реальність зберігається на всіх напрямках фронту, хоча існують певні відмінності на окремих ділянках.

Придніпровський напрямок

Сьогодні, 31 березня, речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин повідомив, що на цьому напрямку зросла активність противника, зокрема ворожих дронів. На Херсонщині російські оператори FPV полюють навіть на українських дітей. На лівобережжі окупанти облаштували так званий центр підготовки пілотів FPV-дронів і тренуються на цивільних українцях. Ця загроза існує вже тривалий час.

Роман Павленко, командир батальйону безпілотних систем 153-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, розповів, що ворог активно проводить дистанційне мінування за допомогою FPV-дронів. Також зафіксовані випадки мінування за допомогою РСЗВ. Окупанти використовують протипіхотні міни ПФМ-1, так звані пелюстки, які є дуже небезпечними, оскільки їх не завжди можна виявити. Місцеві жителі часто на них підриваються, а також автомобілі. Якщо для автомобіля це закінчується втратою колеса, то для людини - тяжкі травми, відповідно, потрібна термінова евакуація. Навіть у разі швидкої евакуації, зазвичай це призводить до втрати ступні або навіть ноги до коліна.

Командир батальйон зауважив, що виявлення операторів противника – найбільш пріоритетна ціль, відповідно, відразу по ній завдається ураження. Так само ворог полює і на наших операторів. Піхотинці не так важливі, тому можна спостерігати вільне пересування піхоти з обох сторін. А дронарів ніхто не шкодує, тому використовуються всі наявні засоби для знищення екіпажу БПЛА. Слід сказати, що сьогоднішня війна – перегони дронів та РЕБ, постійно йде удосконалення цих засобів. По всій лінії зіткнення виставлений РЕБ найширших категорій, тому весь час доводиться шукати маршрути, змінювати частоти й тому подібне. Противник не змінює тактику застосування КАБів, періодично запускає ці авіабомби на глибину, починаючи від 10 км. Це не точна зброя, однак ворог не розбирає чи влучає по цивільному об'єкту, чи по військовому.

Офіцер додав, що окупанти пересуваються в цивільному одязі без розпізнавальних знаків, тому важко зрозуміти цивільна людина йде чи ворог. Противник окупував українські території, на яких залишаються наші люди, тому військові ЗСУ максимально обережно ставляться до завдання вогневого ураження. Операторам БПЛА важливо відстежити момент, коли ворог застосовує колективну зброю або здійснює якісь дії в районі його фортифікаційних споруд: переміщення по лінії окопів, захід чи вихід з бліндажів та інше. Коли наші дронарі переконалися, що це противник, тоді завдається вогневе ураження. Крім того, трапляються поодинокі випадки форсування річки ворожими ДРГ, але ці всі спроби припиняються нашим засобами.

Павленко розказав, що є компанії, які забезпечують українські підрозділи сегментом великих бомберів та FPV. Слід зазначити, що деякі FPV-дрони суттєво відрізняються, тому пілотам, щоб призвичаїтися до моделі іншої компанії, потрібно витратити декілька днів. Адже FPV – це не лише дрон, а ще й наземна станція, ретранслятори, пульти, відповідно, щоб засвоїти та підготувати комплекс потрібен певний час, а це певна проблема. Є багато виробників, які постачають свою продукцію на фронт, але виникають питання – як ці засоби допускають до використання ЗСУ? Наші оператори БПЛА вже для себе склали список компаній, які постачають жахливий продукт. Для перероблення цих дронів військові витрачають багато часу та фінансів. Щодо уніфікації бойових частин, то проблем немає, а проблема у тому, що надходить великий відсоток браку.