Хто врятує наше життя, кохання в мозку і корчма на перехресті світів – 5 книг, де руйнують стіни й зносять дах

Едіт Іва Еґер. Дар. 14 уроків, які врятують ваше життя. - К.: Книголав, 2024

На початку своєї книжки її авторка нагадує, здавалося б, прописні істини, які, однак, ми майже ніколи не враховуємо у своїх пошуках кращої долі. "Ми маємо відрізняти пам'ять та вшанування минулого, - нагадує вона, - від застряглості у почуттях провини, сорому, злості, образи та страху". Хай там як, але у кожному розділі докторка Еґер ділиться історіями з власного життя та історіями своїх пацієнтів, а в кінці пропонує ключі до звільнення від проблеми. "Моя праця ґрунтується на чотирьох основних психологічних принципах, - роз’яснює вона. - По-перше, на концепті "навченої безпорадності" - найдужче ми страждаємо тоді, коли переконані, що не маємо змоги впливати на власне життя, ніби жоден наш вчинок не може покращити наслідків нещастя. По-друге - з когнітивно-поведінкової терапії - на усвідомленні. що наші думки зумовлюють наші почуття та поведінку. По-третє, на важливості безумовного позитивного почуття власної гідності. І нарешті. у практиці я спираюся на усвідомлення, що найжахливіші події нашого життя можуть бути нашими найкращими вчителями - вони підштовхують нас до непередбачених відкриттів і являють нам нові можливості та горизонти". Таким чином, перед нами установки, вправи або питання,   які допоможуть знайти шлях з наших ментальних в’язниць до свободи і радіти життю. Під час пандемії коронавірусу авторка написала ще два додаткові розділи, щоб підтримати людей і допомогти впоратися з цим викликом. Вона радить, як підтримати своє ментальне здоров’я під час локдауну, як адаптуватися до життя в ізоляції та не боятися залишитися наодинці. А також ділиться фірмовими рецептами своїх улюблених страв. "Найгірша та в’язниця, яку ви будуєте у своїй голові. Але ключі до неї – у вашій кишені", – зауважує авторка.

В. А. Балацька, А. С. Гетманська, Яскр та ін. Корчма на перехресті світів. – Х.: Ранок, 2024

На початку цієї неймовірної історії нібито й складно сказати, до чого тут сучасна Україна, окрім того, що "Корчма на перехресті світів" - це збірка української фантастики для молоді, справжній роман в оповіданнях, який ламає четверту стіну і зносить дах. Зате потім, коли трохи оговтаєшся від прочитаного, розумієш, що саме сучасний український парубок, який опинився у Корчмі, куди люди та істоти з різних світів і часів потрапляють, аби розповісти свої історії, здатен і навести лад у сюжеті, і максимально прискорити наше серцебиття через почуте, побачене і прочитане. Адже наш герой став новим Корчмарем, тож тепер до послуг гостей і корчмарські вуха, охочі до цікавих історій, і на додачу неочікувані корчмарські поради щодо розв'язання їхніх проблем. Звісно, тепер місцевий помітно сервіс покращиться, сам заклад встоїть і навіть не перестане функціонувати, хоч новенькому Корчмареві й доведеться не тільки давати раду місцевій кавомашині, а й розбиратися з природою місця, частиною якого він став. А ще з’ясувати, ким був його попередник на посаді та чому пішов поспіхом, навіть не передавши справи. “Я знизав плечима. Озирнувся. Повен заклад людей, що, можливо, потребували моїх нових здібностей. Або шматочок смачного торта. - Не в курсі, чи не продає тут хтось пекарню, бо свою корчму ти ж мені не віддаси? Бармен глянув на мене якось по-іншому. Уже без презирства чи зневаги. Мені навіть здалося, що він мені підморгнув. - Цей заклад підходить для тих, хто хоче почати з нуля. Тут багато дверей. Одні з них для тебе. Я озирнувся. Дивно. Коли заходив, то здавалося, що двері лиш одні, а тепер виявилося, що їх тут більше десятка. Одні більші, другі менші. Металеві, пластикові, дерев’яні… Раптом одні з них відчинилися. За ними стояла дівчина. Штучна смаглява шкіра вилискувала в сонячних променях, біле волосся додавало дивного контрасту. Ідеальні пропорції тіла, доступні лиш андроїдам з гарним рахунком у банку. Не промовила ні слова, лише хитнула головою в мій бік, типу "час іти".

Алі Гейзелвуд. Кохання в мозку. – Х.: Віват, 2024

Історія, розказана у цій книжці, також має свій "стародавній", хоч і не український бекграунд. Ця історія логічно втрачає більшу частину своєї крутості, якщо переміститися десь на десяток років у часі, в момент, - підтверджує автор, - коли П'єр потрапить під кінний екіпаж, залишивши Марію одну з двома дочками. І 1906 року розкривається справжня мораль: не варто вірити, що близькі люди залишатимуться з вами назавжди. Так чи інакше, але вони всі зникнуть. Може, одного дощового ранку вони посковзнуться на вулиці Дофіна й чиясь голова потрапить під колесо кінного екіпажа. Може, викрадені прибульцями, вони розчиняться в безмежності космосу. Або за шість місяців до весілля займуться сексом із вашою найкращою подругою, змусивши вас скасувати шлюбну церемонію і за умовами застави втратити чималу купу грошей”. Проте, у самому романі його героїня, фіолетововолоса Бі Кеніґсвассер, певною мірою лицарка-джедай, берегиня цілосвітньої рівноваги, чинить, як учинила б Марія Кюрі. Авжеж, пані Кюрі пристала б на пропозицію очолити проєкт своєї мрії від NASA. Але керувати проєктом разом із Леві Вардом - нізащо! Заклятим ворогам краще працюється в різних галактиках, стверджував Леві-аспірант. І має статися лиха пригода, щоб одного (насправді першого ж) робочого дня Кеніґсвассер опинилася в міцних обіймах Варда. І поки дівчина намагається давати собі раду без потрібного обладнання, колегіальної підтримки та, як їй ввижається, кар’єрних перспектив, саме Леві перетворюється на союзника й очей із неї не зводить. Від нових можливостей їй палають нейрони. Та коли настає час ризикнути власним серцем, Бі мусить відповісти на критично важливе запитання: як учинила б Бі Кеніґсвассер? 

Пейдж Тун. Сьоме літо. - Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2024

На перший погляд, у цій книжці вже точно немає нічого українського, але однак, деякі аналогії простежуються. І стосуються вони нашої вимушеної еміграції, коли жінки опиняються закордоном, а чоловіки залишаються в Україні. Служити у війську при цьому - найкращий вибір, який рятує не лише ближніх від ворога, але й самих вояків – від самотності, даруючи почуття самоповаги. Натомість життя без родини - це самогубний шлях, який руйнує не лише душу, але й державу. Так само за сюжетом цієї епічної історії, Лів і Фінн, що познайомилися на узбережжі Корнуоллу, нерозривно пов’язані після спільної шаленої ночі. Але Фінн має повертатися в Лос-Анджелес, а Лів залишається вдома. Тож вони дають обіцянку: Фінн буде приїжджати щороку й вони проводитимуть літо разом. Тож зв'язок між ними, як бачимо, поволі зникає. І не дивно, що з часом Лів випадково перетинається з таємничим незнайомцем - Томом. Так уперше Лів опиняється в ситуації, де її душа не розбивається наприкінці кожного літа. Тепер дівчина має зробити вибір між Фінном і Томом. "Наступного ранку я вилажу з ліжка, іду прямо до вікна і відкриваю штори, - продовжується ця фантастична історія кохання. - На під’їзній алеї досі немає жодної машини. Цей Том узагалі заїхав? Я його не чула, не бачила, та й на лист мій він не відповів. Годину потому я й думати забула про свого норовливого гостя. Я стою на балкончику "Морського скла" і витріщаюся на вже два дерева, намальованих на піску. Перше - ліворуч, воно зображене від течії в тому ж стилі, що й вчорашнє: купка безлистих, елегантних гілочок. А ось друге вималюване прямісінько на піску по центру пляжу. Струнке, високе, як шпиль, хвойне дерево, воно нагадало мені вічнозелені кипариси, які я одного разу бачила у Флоренції, у Садах Боболі".

Джеймс Холліс. Міфологеми. Втілення невидимого світу. - К: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024

Щодо попередніх згадок про "фантастичні" збіги подій світової літератури з нашим воєнним сьогоденням варто буде зауважити, що вони "продовжуються" також у стародавніх переказах. Наприклад, у тих, де за відсутності Одіссея до його дружини набігла ціла зграя наречених, і його син мусив відстоювати честь батька. "Історії, розказані таємничими старцями біля стародавніх вогнищ, давали і пояснення, і заспокоєння, - пояснює автор цієї книжки. - Життя не надто змінилося; наша залежність від пояснень і заспокоєння все ще стоїть за нашими амбіціями та постійною тугою. Більшість базових припущень наших ранніх років були настільки глибоко засвоєні, що ми ніколи не озвучували їх, а отже, ніколи не мали можливості оцінити їхню актуальність для нас зараз. А якщо вони застарілі? Незрілі? Не по суті? " Тож у своїй книзі "Міфологеми. Втілення невидимого світу" Джеймс Холліс - юнґіанський аналітик, що має приватну практику у Вашингтоні, округ Колумбія - показує нам спосіб, як донести до свідомості ці історії - які питання ставити і коли. А також чого нам очікувати від себе в цьому процесі. Це не та книга, яка дає швидкі відповіді; насправді наближення до власної правди іноді буває дуже болісним, проте це все є реальним - і від цього неможливо втекти. "Міф", як майже і всі інші слова, походить з метафори, - пояснює автор вищезгадані "аналогії" з історією про Одіссея. - Наші слова почали з'являтися колись дуже давно як радикальні сприйняття, як здивування, породжені досвідом, які згодом перетворилися в образи, втілені в мові. Дуже цікаво, що етимологічно слово "міф" походить від метафори "примружуватися". Примруження означає, що ми бачимо щось лише мутно, частково, вузько, проте водночас є натяк на те, що щось залишається невидимим. Примруження – улюблений прийом художників-візуалістів – також спрощує і розкриває суть". А це ж і є головне у нашому житті – простота, яка пояснює будь-які фантастичні речі.