Кремль відповідає Трампу, демонструючи спокій

Прессекретар президента Російської Федерації Дмитро Пєсков досить спокійно відреагував на ультимативний твіт нового американського президента. Дональд Трамп, як відомо, пригрозив Росії новими санкціями в разі, якщо Путін не погодиться на швидке закінчення російсько-української війни. Він сказав, що робить послугу Росії, коли пропонує завершити конфлікт у зв'язку з тими руйнівними процесами, які відбуваються у російській економіці.

Прессекретар російського президента сказав, що у Кремлі не побачили нічого нового у заявах Трампа, який і під час свого першого перебування у Білому домі був відомий готовністю запроваджувати нові санкції. Пєсков зазначив, що у Москві продовжують очікувати сигналів з Вашингтону щодо рівноправного співробітництва, однак поки що таких сигналів не надійшло.

Ця заява очільника пресслужби Кремля спростовує слова самого Дональда Трампа, який підкреслив, що підготовка до його телефонної розмови та навіть до зустрічі з Путіним відбуватиметься буквально з перших днів перебування американського президента у Білому домі. Про можливість телефонного контакту Трампа з Путіним найближчими днями або тижнями говорив і номінований новим президентом Сполучених Штатів на посаду радника з питань національної безпеки Майкл Волц.

Читайте також: Гібридний ультиматум для Путіна

Однак зараз можна констатувати, що у Кремлі якраз спростовують факт таких російсько-американських контактів, які могли призвести до організації зустрічі обох президентів чи навіть їхньої телефонної розмови. І, що є абсолютно очевидним, не реагують на заяву Дональда Трампа, в якій той погрожує Російській Федерації більш жорсткими санкціями та митами в разі, якщо президент Росії Путін не погодиться із закінченням російсько-української війни. Втім, ця реакція Кремля є очікуваною.

Як відомо, перші санкції проти Російської Федерації були запроваджені ще у 2014 році після анексії Криму, що, як ми знаємо, не завадило Путіну продовжити свою неоголошену війну проти нашої країни й почати агресивні дії на сході. Попри те, що тодішній президент США Барак Обама закликав Путіна не дестабілізувати український материк і погрожував новими санкціями.

Коли у 2022 році Росія почала новий тур своєї війни проти нашої країни, а Путін сподівався на захоплення Києва і створення в українській столиці маріонеткової влади, то і США, й інші західні держави пішли на набагато серйозніші санкції проти РФ, які до їхнього запровадження називалися "санкціями з пекла". Передбачалося, що такі санкції загальмують розвиток російської економіки та можуть призвести до її швидкої руйнації.

Але цього не відбулося з тієї простої причини, що у Вашингтоні та європейських столицях недооцінили вплив економіки країн Глобального Півдня. Насамперед економік КНР та Індії, які стали найбільшими покупцями російських енергоносіїв і допомогли Путіну вистояти у конфронтації із Заходом, розпочати непростий процес переведення російської економіки на військові рейки, щоб вижити у багаторічній війні на виснаження з Україною та у конфронтації зі Сполученими Штатами та іншими країнами Заходу.

Читайте також: Трамп — Путін: сподіватися на "хімію" - марна справа в політиці

Я запитував ще до перемоги Дональда Трампа на виборах президента США, які є інструменти, якими Трамп збирається примусити російського лідера припинити російсько-українську війну, і чим ці інструменти можуть докорінно відрізнятися від тих можливостей, які мав попередник Трампа на посаді президента США Джозеф Байден? Відповіді на це питання тоді не було. І очевидно, що її очікував не тільки я, але і сам Путін.

І от тепер ми, в принципі, знаємо цю відповідь. У Дональда Трампа немає ніяких нових інструментів. Новий президент США може лише погрожувати більш жорсткою санкційною політикою, до якої, очевидно, вдався б і Байден, якби залишився у Білому домі, про яку думала б і Камала Гарріс, якби вона перемогла на президентських виборах і стала новою очільницею Сполучених Штатів.

Нічого неочевидного, пов'язаного виключно з особистістю Дональда Трампа після його обрання на посаду президента США, для Росії не відбулося. І тут не варто дорікати самому Трампу, адже його обрали не чарівником, а президентом Сполучених Штатів, а можливості впливу президента США на світовий порядок, навіть на економіку, саме у зв'язку зі збільшенням економічної ролі КНР та Індії, є навіть більш обмеженими, ніж в той час, коли Трамп вперше переміг на виборах президента Сполучених Штатів. І з цією реальністю новому очільнику американської держави доведеться зжитися у наступні місяці та роки його перебування у Білому домі.

Читайте також: У команди Трампа немає чіткого плану завершення війни в Україні

А це означає, що для того, щоб примусити Путіна закінчити російсько-українську війну, принаймні в каденцію Трампа, потрібно думати про нові, набагато серйозніші, агресивніші, дієвіші та набагато ризикованіші для самих США і Заходу інструменти примушення Володимира Путіна до припинення війни з Україною.

Санкції та мита, звичайно, тут ситуації не вирішать. Потрібна глобальна економічна конфронтація демократії й диктатури. Торгівельна війна США не тільки з Китаєм, але й Індією, з вимогою припинити закупівлю російської нафти, щоб залишити РФ без доходів від енергоносіїв. Готовність країн Заходу в односторонньому порядку ухвалити рішення про прийняття України до НАТО, і таким чином поставити Російську Федерацію перед небезпекою ядерної війни із застосуванням навіть стратегічної ядерної зброї в разі зіткнення Москви та Вашингтона. Це, звичайно, досить ризиковані та небезпечні інструменти.

Однак альтернативою цим ризикованим і небезпечним інструментам є багаторічна війна в Європі, яка так чи інакше буде вже у гібридних формах розповсюджуватися на інші європейські країни. Альтернативою цим ризикованим рішенням є збільшення геополітичної ролі КНР, якщо на Глобальному Півдні побачить, що Америка Трампа рівно так не збирається нічим ризикувати у своєму намаганні припинити війни та конфлікти, як не збиралися перед цим ризикувати Америка Байдена, Америка Обами та і сама Америка Трампа у перший термін перебування нинішнього американського президента у Білому домі.

На превеликий жаль, без ризику і без якихось серйозних кардинальних рішень Захід приречений на спостереження за багаторічною війною, яка рано чи пізно дасться взнаки на його власній безпеці.

Джерело

Про автора. Віталій Портников, журналіст, лауреат Національної премії України ім. Шевченка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.