Нова концепція "глибокого удару" та її вплив на формат ядерної тріади Росії  – аналізуємо наслідки  операції 1 червня

Інститут вивчення війни (англ. Institute for the Study of War, ISW) — американський недержавний аналітичний центр, заснований 2007 року.

Консорціум Оборонної інформації (Consortium forDefenceInformation, CDI) об’єднує українські аналітичні та дослідницькі організації і спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики. Співзасновники консорціуму: Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express; Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння; Михайло Самусь,  директор New Geopolitics Research Network, Олексій Їжак, експерт Національного інституту стратегічних досліджень. 

Висновки Інституту вивчення війни

Результати операції 1 червня показали, що Україна продовжує вдосконалювати технології та тактику безпілотників для досягнення оперативної несподіванки та успішного враження російської військової інфраструктури в тилу. Інноваційне використання СБУ напівпричепів для запуску безпілотників FPV безпосередньо на російській території дозволило українським операторам безпілотників вражати цілі глибоко в тилу Росії та здійснити перший удар безпілотника під час війни по цілі в Сибіру. Тактика СБУ щодо використання FPV-дронів, а не БПЛА далекого радіусу дії літакового типу, дозволила операторам безпілотників підтримувати оперативну несподіванку, щоб завдати максимальної шкоди та мінімізувати вікно реагування Росії.

Операція України з використанням безпілотників проти стратегічних російських літаків принаймні тимчасово може обмежити здатність Росії завдавати ударів безпілотниками та ракетами великої дальності по Україні. Операція України була спрямована проти літаків, які Росія використовує для запуску крилатих ракет по Україні, та систем раннього радіолокаційного попередження та управління (РРЛК). Останні  Росія використовує для ідентифікації українських систем ППО та координації цілей російських винищувачів, а Ту-95 та Ту-22М3 регулярно розгортає для запуску крилатих ракет Х-101/Х-555 та Х-59/69 по Україні. Тож операція України змусить росіян перерозподіляти російські системи ППО для покриття набагато ширшого діапазону території та, можливо, розгортати  мобільні групи ППО  для швидшого реагування на можливі подібні удари українських безпілотників у майбутньому.

Росії, ймовірно, буде важко замінити літаки, які українські війська пошкодили та знищили. Forbes повідомив у вересні 2023 року, що один літак А-50 коштує приблизно 500 мільйонів доларів, а Kyiv Independent повідомила, що Росія має менше 10 А-50 в експлуатації.  Український військовий оглядач Юрій Бутусов заявив 1 червня, що українські війська знищили деякі стратегічні літаки, які Росія наразі не виробляє. Пов'язаний з Кремлем російський військовий блогер заявив, що Росія більше не виробляє шасі для бомбардувальників Ту-95 та Ту-22, і зазначив, що ці шасі неможливо замінити. The Economist повідомив 1 червня, що Росія, ймовірно, має загалом менше 90 робочих Ту-22, Ту-95 та Ту-160. Українські джерела нещодавно зазначили, що Росія все частіше використовує літаки Сухого, а не стратегічні бомбардувальники, для запуску крилатих ракет, що, ймовірно, свідчить про бажання не ризикувати  стратегічними бомбардувальниками і про те, що Росія стурбована обмеженою кількістю своїх стратегічних бомбардувальників.

Ілюстративне фото, Фото: з загальнодоступних джерел

Російські чиновники та військові блогери продовжують звинувачувати російське керівництво у неспроможності захистити російську військову інфраструктуру від ударів українських безпілотників — поширена скарга протягом усієї війни після успішних українських ударів. Депутат Державної думи Росії та колишній заступник командувача Південного військового округу (ПВО) генерал-лейтенант у відставці Андрій Гурульов (раніше він вже критикував міністерство оборони Росії, після чого був звільнений з посади в Комітеті Думи з питань оборони) звинуватив російські спецслужби у недостатньому захисті авіабаз, через що вантажівки змогли наблизитись так близько до  цілей. Російські військові блогери наполягають, що вище військове керівництво Росії продовжує ігнорувати необхідність захисту військових об'єктів та покладається на той факт, що багато критично важливих об'єктів військової інфраструктури розташовані далеко від України. 

Російські державні ЗМІ та блогери представили удари України по законних російських військових цілях як підрив ядерної стабільності Росії та підставу для російської ядерної відповіді.   ISW акцентує, що це відображає неодноразове брязкання ядерною зброєю Кремля протягом всієї війни, метою якого було запобігти підтримці України Заходом. Як приклад Інститут наводить цитування московським державним ЗМІ "Московский комсомолец" заяв російського політолога Сергія Маркова про те, що українські удари по авіабазах у Росії є підставою для застосування ядерної зброї згідно з ядерною доктриною Росії, оскільки удари були спрямовані на стратегічний ядерний потенціал Росії. Аналогічні заяви щодо доктринального застосування ядерної зброї Росією у відповідь на удари, наголошують в ISW, зробили багато пов'язаних з Кремлем військових блогерів. Росія намагалася використовувати ядерну риторику протягом усієї війни, щоб вплинути на Захід та обмежити допомогу Україні або обмежити здатність України розвивати власні ударні можливості, нагадує Інститут. Президент Росії Володимир Путін підписав оновлену ядерну доктрину Росії у листопаді 2024 року після того, як Сполучені Штати дали зелений дозвіл Україні на далекобійні удари по Росії, і ISW оцінила, що ці доктринальні оновлення були частиною зусиль Росії, спрямованих на те, щоб змусити західних політиків утриматися від надання додаткової підтримки Україні. Одна при цьому ISW продовжує оцінювати, що зміни Росії до її ядерної доктрини не становили суттєвої зміни в ядерній позиції Росії, доктрині чи загрозі застосування ядерної зброї, і що використання Росією ядерної зброї в Україні залишається малоймовірним. Зокрема, раніше Україна знищувала російські стратегічні бомбардувальники та завдавала далекобійних ударів по російських авіабазах, на яких розміщені стратегічні бомбардувальники та підприємства з виробництва стратегічних бомбардувальників.

Висновки від Консорціуму оборонної інформації 

Росія буде змушена проводити переформатування сил у своїй ядерній тріаді. Знищення стратегічних носіїв безпосередньо на ситуацію на полі бою не впливає, але підриває довгострокові стратегічні активи Росії, які були сформовані як радянська спадщина.  Зокрема, з 1991 року Росія не будувала нових бомбардувальників Ту-95 або Ту-22М3. Кілька з них були завершені на початку 1990-х років, оскільки виробництво розпочалося ще за радянських часів. До удару російський арсенал Ту-160, Ту-95МС та Ту-22М3 налічував до 90 боєздатних літаків. Тож втрата навіть десяти з них є справді  серйозним ударом,  Росія не зможе відразу їх замінити. Відтак буде вимушена проводити переформатування сил у своїй ядерній тріаді. Іншими словами, це серйозний удар по російських можливостях здійснювати так звану стратегічну проекцію сили. 

Колаж Еспресо

Змінюється сама концепція глибинного удару. Щодо атаки, слід відзначити унікальне планування та організаційне виконання операції. Відтепер концепція глибинного удару - це не так технічні можливості ударних систем, як поєднання низки складових (навіть формально без стратегічних якостей у самих ударних елементах, бо FPV-дрони - це тактична зброя), які забезпечують саме стратегічний ефект та вплив на ворога. І це принципово нове в суті цієї операції.

Удар по російській стратегічній авіації (яку РФ не зможе відновити через технологічне відставання) має також вплив на глобальне позиціонування Росії як «greatpower». Як і знищення ракетного крейсера "Москва" в Чорному морі, руйнація третини російської стратегічної авіації демонструє невідповідність заявленого статусу Росії як «одного з полюсів» реального стану справ. Очевидно, що як у  Вашингтоні (і що особливо важливо – у найближчому оточенні Трампа), так і в Пекіні можуть остаточно переконатися, що Путін не має підстав претендувати на будь-які глобальні ролі, а його міфологія про «Велику Росію» з глобальним ядерним потенціалом – лише блеф пострадянських еліт у Кремлі. За цих обставин згадування представниками адміністрації США ймовірності «третьої світової війни» та ядерних ударів з боку РФ у відповідь на рішучу протидію російській агресії виглядатимуть як мінімум несерйозно. Що, у свою чергу, спонукатиме американських політикум тиснути на Трампа задля застосування проти Путіна силового тиску (як санкційного, так і у більш широкому сенсі). 

Крім того, США вже не можуть сприймати Росію як "новий СРСР". Втрата компонентів стратегічних ядерних сил і неспроможність їх відновити остаточно перетворюють РФ на відмираючу імперію, з котрою варто поводитися саме за цією парадигмою. 

У свою чергу, Китай сприйматиме винищення російської стратегічної авіації виключно як позитивний фактор у відносинах з Москвою, оскільки, окрім об'єктивного стратегічного ослаблення РФ (що відповідає інтересам Китаю, котрий розглядає Росію як власний ресурсний придаток та проксі для виконання "брудних" завдань у протистоянні зі США), Пекін отримає конкретні вигоди щодо посилення впливу у оборонно-промисловій сфері РФ (через нарощування спільних військово-технічних проектів під егідою "відновлення оборонних спроможностей" російської армії). А  у більш віддаленій перспективі, втрата Росією одного з важливих елементів стратегічного впливу як на регіональному, так і глобальному рівнях, дозволить Китаю вибудовувати нову конфігурацію балансів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, займаючи безперечно домінуючу роль.

Високий психологічний рівень впливу, який дорівнює ефекту від знищення крейсера "Москва", має подвійний ефект і в самій Росії – для соціуму та влади. Владі нанесено серйозний удар у ставленні до неї через  її неспроможність організувати надійний захист важливих стратегічних об’єктів, а в ширшому сенсі – всієї країни. До кожного ж з росіян неминуче приходить усвідомлення здатності українців "дістати" противника у будь-якій точці РФ.

Нарешті, просто короткий, не суто військовий, і навіть, визнаємо, очевидний висновок для всього світу - креативність українських Сил оборони та України необмежена.