The New York Times: У Європі вакуум лідерства. Як вона впорається з Трампом?

Про це йдеться у статті The New York Times, переклад якої наводить Еспресо.

Коли президент України Володимир Зеленський зустрічався з європейськими лідерами за вечерею в Брюсселі в середу, над зустріччю нависла тінь новообраного президента Дональда Трампа. Але не лише повернення Трампа до Білого дому вплинуло на реакцію Європи на війну в Україні.

Це також політичний хаос на континенті - хвиля нестабільності, яка позбавляє Європу надійного лідерства в той самий момент, коли Трамп кидає виклик її глибоко відчутній підтримці України та її наполегливому опору російській агресії.

Від Німеччини, де уряд канцлера Олафа Шольца щойно зазнав краху, до Франції, де президент Еммануель Макрон був серйозно ослаблений місяцями внутрішньополітичних потрясінь, великі європейські держави опинилися на задвірках перед обличчям нового Трампа.

"Ми точно не добре оснащені", - заявив Вольфганг Ішингер, який обіймав посаду посла Німеччини в США під час Іракської війни. "Це жахливий момент для моєї країни бути в розпалі передвиборчої кампанії, з досить поляризованими політичними дебатами."

Ішингер, який очолював Мюнхенську конференцію з безпеки до 2022 року, висловив оптимізм, що Німеччина матиме новий уряд, ймовірно, на чолі з консервативним кандидатом Фрідріхом Мерцом, який зможе конструктивно взаємодіяти з адміністрацією Трампа.

Макрон, попри всі свої внутрішні проблеми, здається, все ще сповнений рішучості відігравати активну роль у формуванні європейської реакції на війну. Нещодавно він висунув ідею про відправлення європейських миротворчих сил в Україну, хоча вона не знайшла негайної підтримки з боку інших європейських високопосадовців.

Проте він та інші лідери заклопотані іншими проблемами - від економічних негараздів до сплеску ультраправих популістських партій. Це залишає їм мало можливостей для узгодженої реакції на політично неприємні пропозиції Трампа про те, як припинити війну.

Лише цього тижня з'явилися повідомлення про те, що радники Трампа обговорювали план створення буферної зони між українськими та російськими військами, яку б патрулювали 40 000 європейських солдатів. Така пропозиція викликала б обурення в Берліні та Лондоні, де відмова від відправки військ була непорушним принципом з перших днів війни.

"800-мильна буферна зона між Україною та Росією не відбудеться", -  заявив Джеремі Шапіро, директор з досліджень Європейської ради з міжнародних відносин, аналітичного центру з Берліна. "Європа не зможе здійснити це без підтримки США. Але це надзвичайно ефективна політична вистава."

Політичний спектакль - це, звичайно, одна зі спеціалізацій Дональда Трампа, і він, швидше за все, запропонує інші ідеї щодо завершення конфлікту після того, як вступить на посаду президента. За словами Шапіро, завдання європейських лідерів полягає в тому, щоб не піддатися на провокації Трампа і не розділитися, а переконатися, що Європа бере участь у будь-яких дипломатичних переговорах за участі США, України та Росії.

Це легше сказати, ніж зробити, враховуючи політичні перехресні течії всередині країни. Німеччина втягнута в палкі дебати щодо економіки, а її експортно-орієнтована модель опинилася під загрозою через погрози Трампа запровадити митні тарифи. Франція впала у стан паралічу після того, як минулого літа Макрон оголосив про проведення непродуманих парламентських виборів. Один прем'єр-міністр, Мішель Барньє, пішов у відставку, а його нещодавно призначений наступник, Франсуа Байру, вже протистоїть Макрону.

Навіть у Великій Британії, де в липні виборці обрали лейбористський уряд з переконливою більшістю голосів, країна загрузла в економічних проблемах, а також у протистоянні з антиіммігрантською партією "Реформи Великобританії", лідер якої Найджел Фарадж має зв'язки з Трампом.

Прем'єр-міністр Кір Стармер висловив бажання зблизити Британію з рештою Європи, але Brexit перешкоджає будь-якому британському лідеру відігравати роль державного діяча, як це зробив його попередник лейборист Тоні Блер наприкінці 1990-х років.

Це залишає Італію та Польщу як маловірогідних провідників європейських стандартів. Права прем'єр-міністр Італії Джорджія Мелоні здобула вплив, і дипломати вважають, що їй вдасться налагодити стосунки з Трампом. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск, досвідчений політик, відіграватиме помітну роль, коли наступного року Польща головуватиме в Раді Європейського Союзу.

Європейська комісія, виконавчий орган ЄС, хоче відігравати активну роль під керівництвом свого президента Урсули фон дер Ляєн. Але відсутність сильних лідерів у європейських столицях "безумовно, ще більше посилить зневажливе, презирливе ставлення Трампа до ЄС, яке ми пам'ятаємо з часів Трампа I", - вважає Пітер Рікетс, колишній британський радник з питань національної безпеки.

Жерар Аро, який був послом Франції у Вашингтоні під час першого терміну Трампа, зазначив: "Три головні європейські країни ще ніколи не були такими слабкими. А Італія і Польща, які не мають нічого спільного, не сядуть за кермо, які б претензії вони не висували".

Аро, який брав участь у провальній лобістській кампанії Європи, щоб переконати Трампа не виходити з ядерної угоди з Іраном у 2018 році, сказав, що європейські лідери повторюють тактику, яку вони використовували під час першого терміну, задобрюючи та підлещуючись до новообраного президента, щоб укласти свої власні угоди.

Макрон посадив Трампа в перший ряд на нещодавньому відкритті собору Паризької Богоматері. Шольц сказав, що хотів би зустрітися з ним до того, як він піде з посади, що дехто в Німеччині інтерпретує як заявку на запрошення на інавгурацію. Помічники Стармера розповідають про вечерю, яку він і його міністр закордонних справ Девід Ламмі мали з Трампом у вересні.

Стармер та Трамп знову поговорили в середу, згідно з повідомленням з Даунінг-стріт, яке зазначило, що прем'єр-міністр "підкреслив необхідність того, щоб союзники підтримували Україну перед обличчям російської агресії".

Чи станеться це, значною мірою залежить від Трампа. "Або він зіграє на цих слабкостях і розбіжностях, - каже Аро, - або змусить європейські країни об'єднатися, що не буде їхньою природною та інстинктивною реакцією".

Однак після майже трьох років війни, що триває, політика щодо України змінюється і в Європі, що може скоротити розрив з Трампом. Хоча і Мерц, і Шольц обіцяють продовжувати військову підтримку України в разі обрання, вони пообіцяли дедалі обережнішій німецькій громадськості, що теж докладатимуть зусиль для завершення конфлікту.

"Нас об'єднує безумовне бажання зробити все можливе, щоб якнайшвидше закінчити цю війну в Україні", - заявив Мерц у понеділок під час парламентських дебатів перед розпуском уряду.

На відміну від 2016 року, коли Ангела Меркель, тодішня канцлерка, почала холодно спілкуватися з Трампом щодо торгівлі та військових витрат, правий Християнсько-демократичний союз Мерца намагався достукатися до людей, які перебувають в орбіті пана Трампа. Партія навіть відправила свого представника Єнса Спана на Національний з'їзд Республіканської партії.

Роль Німеччини в західному альянсі щодо України є настільки важливою, що, за словами американських дипломатів, будь-який план Трампа щодо припинення війни має включати її. Але вибори, які очікуються 23 лютого, і коаліційні переговори, що відбудуться після них, свідчать про те, що напрямок руху Німеччини може стати зрозумілим лише у квітні або травні.

"Це драматичний момент. Це пов'язано з тим, що Німеччина є сильнішою, ніж будь-коли, і важливішою, ніж будь-коли, прихильницею України. Це також більш важливо, ніж будь-коли, через економічні проблеми, які вражають Європу, і Німеччина знаходиться в центрі цих проблем", - вважає Емі Гутманн, яка була послом США в Німеччині з 2022 року до початку цього року.

Деякі аналітики, однак, стверджують, що фокус на європейських лідерах, які вагаються, відвертає увагу від глибшої структурної проблеми, на яку вказав Трамп: стратегічна залежність Європи від Сполучених Штатів, що досі існує. За їхніми словами, лише припустивши, що Сполучені Штати не налаштовані на продовження підтримки України президентом Байденом, Трамп вніс безлад у європейські дебати.

"Усі європейці, які хочуть дотримуватися своєї позиції, не зможуть цього зробити, якщо американці перейдуть на протилежний кінець поля", - підкреслив пан Шапіро. "Прогнозую, що вони об'єднаються навколо нової американської позиції".