Як Європа не дає США "викрутити собі руки" — і чому ця технологічна боротьба важлива для України

США вже понад рік демонструють політично оформлене роздратування "надмірним регулюванням", "бюрократією" та "відставанням від інновацій" у Європі. До того не один рік зростало корпоративне американське роздратування європейськими правилами. Однак за цим часто ірраціональним роздратуванням може стояти цілком раціональний мотив. США сьогодні входять у новий етап технологічної експансії, який затирає навіть пам’ять про епоху демократичної експансії. Відповідно, вони очікують від союзників вигідної, але другорядної ролі – плацдарму для американського технологічного лідерства. Європа ж претендує на більше – на власне глобальне лідерство, зокрема у сфері технологій. Щобільше, з’ясовується, що США мають критичні технологічні залежності від Європи.

фото: gettyimages

В історичній перспективі така ситуація не є новою. Після Другої світової війни США активно стимулювали європейську інтеграцію, щоб сильна Європа була потужним, але керованим союзником у межах НАТО. Подібна модель тривалий час застосовувалася і до альянсів США з Японією та Республікою Корея. Своєю чергою, Сполучене Королівство, Канада й Австралія відігравали роль військово-політичних опор глобальної американської присутності – сильних, але також керованих.

Таким чином, у західній півкулі США забезпечували глобальний порядок разом зі Сполученим Королівством у силовому вимірі, разом із європейською спільнотою – у ресурсному, а в східній – відповідно разом з Австралією та Японією. Ця система почала руйнуватися, коли Європа відмовилася від ресурсного забезпечення американо-британської операції в Іраку за часів Джорджа Буша-молодшого. І тепер, коли американський глобалізм стиснувся до доктрини Монро у версії Дональда Трампа, той старий порядок розсипається остаточно.

Проте у світі, що змінюється, старі моделі можуть відбудовуватися на новому технологічному ґрунті. Це несе ризики фрагментації західного світу, але не є фатальним. І Європа, видається, має технологічні важелі, щоб утримувати США в межах раціональної союзницької політики.

"Козирі", які має Європа в технологічній співпраці та конкуренції зі США  

За оцінками, у 2025 році галузі, пов’язані зі штучним інтелектом, забезпечили до 40 % приросту реального (очищеного від інфляції) ВВП США. Тобто кожен третій долар зростання американської економіки сьогодні прямо або опосередковано генерується ШІ-екосистемою. Значною мірою це спирається на все ще союзницькі відносини з Європою.

Британське видання The Guardian у середині грудня окреслило принаймні два важелі технологічного впливу на ШІ-економіку США, які неможливо ігнорувати. Ймовірно, таких важелів більше. Але ці два є дуже виразними та чіткими. 

Перший пов’язаний із виробництвом обчислювальних потужностей, необхідних для роботи сучасного штучного інтелекту. Йдеться не про те, де саме розташовані фабрики з виробництва мікрочипів для ШІ, а про контроль над обладнанням, без якого це виробництво неможливе. 

Сучасні чипи виготовляються за технологічними нормами 7, 5 або 3 нанометри, що стало можливим завдяки технології EUVL (Extreme Ultraviolet Lithography) – літографії з використанням екстремального ультрафіолетового випромінювання. Станом на сьогодні альтернативних технологій, які дозволяли б масове виробництво чипів цього класу з подібною економічною ефективністю, не існує.

Єдиним виробником EUV-літографічних систем у світі є нідерландська компанія ASML. Одна така система коштує понад 150 млн євро, потребує складної логістики, тривалого монтажу та регулярного сервісного обслуговування з боку виробника. Для розуміння масштабу: сучасна фабрика з виробництва передових чипів зазвичай використовує кілька десятків таких машин, а сукупні інвестиції в будівництво й запуск однієї фабрики сягають 15–20 млрд доларів. Навіть короткі затримки в постачанні або модернізації обладнання впливають на графіки запуску нових виробничих ліній і, відповідно, на доступність обчислювальних потужностей.

Фотошаблон EUV, який проектує нанорозмірні візерунки чіпів на кремнієві пластини, у штаб-квартирі ASML, фото: gettyimages

ASML діє в межах нідерландської правової юрисдикції, а експорт її обладнання та супутніх сервісів підлягає державному ліцензуванню. Це не означає можливості зупинити американську напівпровідникову галузь, але означає здатність впливати на темп її розвитку. У технологічному секторі, де конкурентна перевага часто визначається різницею в кілька місяців, контроль над часом стає фактором стратегічного рівня.

Другий важіль, на який звертає увагу згадана публікація Guardian, стосується доступу до європейського цифрового ринку. Для сучасних систем штучного інтелекту первинні – тобто створені людьми, а не самим ШІ – дані є базовим ресурсом. Великі мовні та мультимодальні моделі навчаються на масивах текстів, зображень, відео й поведінкових даних користувачів цифрового простору, кількість яких вимірюється мільярдами. Моделі ШІ постійно донавчаються, коригуються й адаптуються до нових мовних, культурних і соціальних контекстів. Без постійного доступу до різноманітних людських даних глобальне масштабування ШІ стає значно складнішим.

Європейський Союз у цьому сенсі є критично важливим простором для нової американської економіки. Це понад 440 мільйонів користувачів із високою купівельною спроможністю та уніфікованим завдяки європейській інтеграції правовим полем. Для американських технологічних компаній Європа є одночасно привабливим ринком збуту і середовищем для навчання та вдосконалення ШІ-продуктів.

Правовою основою доступу до цих даних є Загальний регламент про захист даних Європейського Союзу (General Data Protection Regulation, GDPR). Регламент визначає, які персональні дані можуть збиратися, з якою метою вони можуть використовуватися, як довго зберігатися, чи допускається їх використання для навчання алгоритмів і за яких умов вони можуть передаватися за межі ЄС. Певною мірою це система нетарифного контролю, яка відокремлює європейські дані від вільного використання американськими компаніями.

У системі американського доступу до європейських даних, як описує Guardian, ключову роль відіграє Ірландія. Там розташовані європейські штаб-квартири більшості великих американських технологічних платформ. Саме ірландський регулятор із захисту даних визначає практику застосування GDPR у конкретних кейсах. Якщо правила виконуються формально, вплив на бізнес-моделі є обмеженим. Якщо ж вони застосовуються жорстко, компаніям доводиться змінювати архітектуру продуктів, обмежувати використання окремих масивів даних, розділяти моделі для різних ринків і нести додаткові витрати на комплаєнс – відповідність європейським правилам. Для глобальних ШІ-платформ такі обмеження можуть означати втрату частини ефекту масштабу, який є ключовим джерелом їхньої конкурентної переваги.

Підсумуємо. Європа не претендує на роль альтернативного центру інновацій і не прагне керувати американською технологічною політикою. Вона, однак, володіє інструментами, які дозволяють визначати умови, за яких американське технологічне лідерство реалізується швидше або повільніше, з меншими або більшими витратами, із ширшим або обмеженішим доступом до ключових ринків. 

Іншими словами, важелі, які має Європа, не здатні зупинити технологічний розвиток у США, але достатні, щоб змінювати його траєкторію і вартість. Таким чином, це один із чинників, що викликає погано приховане роздратування у США європейськими правилами, які подаються як такі, що стримують технологічний прогрес. У Вашингтоні, звісно, мають на увазі, що стримується прогрес Європи. Але, можна це розуміти та так, що йдеться про прогрес самих США.

Як Європа продемонструвала свою регуляторну владу і чим відповіли США 

Сигнали висхідного напруження між США та Європейським Союзом у сфері інформаційних технологій почали з’являтися ще під час першого президентства Дональда Трампа. Керівники найбільших американських технологічних компаній дедалі частіше публічно заявляли, що європейські цифрові регламенти ускладнюють інновації, підвищують вартість продуктів і створюють нерівні умови конкуренції.

Європейські регулятори тим часом почали застосовувати жорсткіші правила на практиці. За кілька років сукупний обсяг штрафів, накладених на американські технологічні компанії за порушення правил захисту даних і конкуренції, сягнув кількох мільярдів євро. Окремі рішення вимірювалися сотнями мільйонів і понад мільярд євро за один кейс. Для корпорацій американського масштабу це не було критичним у фінансовому сенсі, але стало демонстрацією регуляторної влади Європи, проти якої компанії виявилися безсилі на стратегічно важливому для них ринку.

У липні 2018 року Європейська комісія оштрафувала Google на 4,34 млрд євро за зловживання домінуванням через практики навколо операційної системи Android. У травні 2023 року Meta Platforms Ireland була оштрафована на 1,2 млрд євро за порушення правил передавання персональних даних користувачів Facebook з ЄС до США. У березні 2024 року Європейська комісія наклала на Apple штраф понад 1,8 млрд євро за зловживання домінуванням на ринку розповсюдження музичних стримінгових застосунків. У листопаді 2024 року Meta була оштрафована на 797,72 млн євро за порушення антимонопольних правил через прив’язування сервісу оголошень до соціальної мережі Facebook та пов’язані практики, які, за висновком Комісії, шкодили конкуренції.

Невдоволення американських техногігантів європейськими правилами стало публічним сюжетом ще до того, як на цю тему почали регулярно висловлюватися чинні президент і віцепрезидент США. Співзасновник і керівник компанії OpenAI Сем Альтман у різні моменти, починаючи з 2023 року, публічно попереджав, що надмірно жорсткі вимоги європейського регулювання штучного інтелекту можуть гальмувати розвиток галузі в Європі, і говорив про можливість перегляду присутності компанії на європейському ринку, якщо правила стануть несумісними з роботою продуктів на кшталт ChatGPT. Керівники Meta і Spotify у 2024 році також виносили в публічний простір тезу, що надмірно складні та різнорідні регуляторні вимоги ЄС щодо штучного інтелекту та цифрових платформ можуть відштовхувати інновації й вести до відставання Європи в глобальній гонитві. У 2025 році Марк Цукерберг схарактеризував європейську штрафну та регуляторну політику як економічний тиск на американські компанії, давши агреговану оцінку "понад 30 млрд доларів" штрафів. У цьому випадку важлива не точність цифри, а рівень корпоративного роздратування.

керівник компанії OpenAI Сем Альтман і президент США Дональд Трамп, фото: gettyimages

Європейські правила змушують платформи змінювати роботу з даними, рекламою, рекомендаційними алгоритмами та інтеграцією сервісів у закритих екосистемах. Це безпосередньо зачіпає моделі монетизації й переваги масштабу, на яких будуються американські платформи. Тому питання полягає не в тому, що Європа нібито проти інновацій, а в тому, що вона прагне визначати умови використання даних і алгоритмів на власному ринку.

Напруження зрештою вийшло на рівень політичних рішень. Наприкінці грудня 2025 року Державний департамент США оголосив про візові заборони для п’ятьох європейців, яких американська сторона звинуватила у сприянні цензурі та обмеженні конкуренції. Серед них був названий Тьєррі Бретон – колишній єврокомісар, який у 2019–2024 роках відповідав за внутрішній ринок і був одним із публічних облич просування європейських цифрових правил, насамперед Закону про цифрові послуги (Digital Services Act – закон ЄС, що зобов’язує великі онлайн-платформи протидіяти незаконному контенту, підвищувати прозорість модерації та оцінювати системні ризики) і Закону про цифрові ринки (Digital Markets Act – закон, спрямований на обмеження зловживань з боку компаній, домінантних на ринку). Американське пояснення візових обмежень зводилося до того, що ці підходи є формою "примусу" і "цензури" щодо американських платформ, тоді як Європейська комісія трактувала рішення США як тиск на цифровий суверенітет Європейського Союзу.

Нариси нового технологічного союзу, або що Штати демонструють решті Європі співпрацею з Британією

На цьому тлі нова Стратегія національної безпеки США, оприлюднена у грудні 2025 року, з емоційно забарвленими пасажами щодо європейської політики, виглядає як ще одна реакція на європейську цифрову регуляторну модель, навіть якщо про це прямо не сказано. У документі європейське цифрове регулювання було охарактеризоване як "антидемократичні обмеження базових свобод". У такий спосіб обмеження, з якими стикаються американські технологічні компанії в Європі, вбудовуються у ширшу зовнішньополітичну логіку США.

Втім, США не лише критикують, а й пропонують альтернативу. У Стратегії йдеться про особливі відносини з низкою країн ЄС у Центральній та Східній Європі. Окремо акцентується на розвитку спеціальних технологічних відносин зі Сполученим Королівством, яке частково дотримується європейських підходів, але вже не пов’язане наднаціональними цифровими правилами ЄС.

Після публікації нової версії Стратегії національної безпеки США по-новому читається другий державний візит Дональда Трампа до Лондона у вересні цього року, здійснений у супроводі керівників провідних американських технологічних компаній. Ключовими темами переговорів стали спільні розробки у сфері штучного інтелекту, квантових обчислень, розбудова дата-центрів та їх енергетичне забезпечення коштом нового покоління ядерних реакторів, які також розглядалися як об’єкт спільних інвестицій і розробок. США фактично задекларували готовність розгортати нову спільну інформаційну інфраструктуру у Сполученому Королівстві.

Президент США Дональд Трамп та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, фото: gettyimages

Цей сигнал можна трактувати ширше: спільні інвестиції та технологічна інтеграція можливі та на європейському континенті, якщо Європа змінить ті елементи своєї цифрової політики, які викликають найбільше роздратування американських технологічних компаній.

Європейські важелі технологічного впливу у США сприймаються як такі, що обмежують американське технологічне лідерство. Проте йдеться радше про розумні ліміти на необмежений американський доступ до європейського цифрового ринку – доступу, без якого нове американське технологічне лідерство є проблематичним. Європа, ймовірно, не прагне стримувати США як таких, але володіє здатністю визначати межі й умови цього доступу. Водночас саме Європа може дати американському технологічному лідерству те, чого не здатні забезпечити ані Китай, ані Російська Федерація: поєднання масштабного ринку, легітимних даних, інституційної стабільності та союзницької довіри.

Тому компроміс і формування нового західного технологічного консенсусу виглядають неминучими. Навіть попри те, що їхні часові рамки залишаються невизначеними.

Матеріал підготовлено у співпраці з Консорціумом оборонної інформації (CDI), проєктом, який об’єднав українські аналітичні та дослідницькі організації та спрямований на посилення інформаційної підтримки й аналітичного забезпечення у сфері національної безпеки, оборони й геополітики.