Йога по-українськи, горілка з Архипенком та уламки антиутопії – 5 книг, які утримають ваш баланс

Лілія Ковтуненко. Тримай баланс, або Чому йога пасує українцям. – К.: Мандрівець, 2025 

У цій книжці авторка ділиться своїм баченням практики йоги. Причому робить це, розповідаючи, максимально просто. "Мені завжди подобалося вчитися й ділитися власним досвідом і знаннями з іншими, - пояснює вона. - Створення цієї книжки розцінюю як чудовий спосіб надати цінну інформацію тим, хто цікавиться йогою й хоче більше дізнатися про неї". Тож книжку "Тримай баланс" Лілії Ковтуненко точно дочитає до кінця кожний, хто візьме її в руки. Ну, й дізнається про те, що йога настільки багатогранна, що справді пасує українському народові. Чому саме? "Саме слово "йога" перекладається зі стародавньої мови санскрит як "єднання, запрягання, підкорення", - роз’яснює авторка. - Є ще кілька перекладів, але влучніших годі й шукати. Якщо ти в йозі, то це означає, що для тебе все стає єдиним цілим, а твої думки й емоції запряжені у віз для подальшої безпечної їзди дорогою життя". До речі, сама авторка книжки – тренерка із йоги, тренує в Україні. Має бажання, щоб люди більше дбали про своє здоров’я, піклувалися про свій внутрішній стан і виховували здорове молоде покоління. Головна ціль – спонукати вивчати за допомогою йоги власне тіло, передумови психологічного та ментального здоров’я й... історію своєї країни. "Зараз, коли в багатьох із нас життя перевернулося, розвернулося, надкололося, важливо шукати джерела позитивної енергії, - нагадують нам. - Цей пошук є процесом, в якому доречно експериментувати з різними методами, поки не знайдеш ті, що найбільше підходять саме тобі".

Зорян Костюк, Олена Панасюк. Антиутопія Маніфест. Том 1. Уламки майбутнього. – К.: Кондор, 2025

"Антиутопія -- це попередження, дзеркало, що показує викривлену, але не менш реальну версію нашого світу, - нагадують упорядники цього унікального видання. -  Ця збірка створена в часи, коли людство стикається із загрозами, які колись здавалися далекими. Війна росії проти України, екологічні катастрофи, тріумф популістів -- усе це страшна реальність". Тож перший том антології "Антиутопія: маніфест" — це 12 фрагментів майбутнього, що стукає у наші двері. Чому саме "Уламки майбутнього"? Тому що це історії про світ, який може розсипатися, і він ближче, ніж здається. Бурхливий розвиток технології, війни за ресурси, екологічні проблеми, контроль над суспільним і приватним життям — ці тривожні теми хвилюють багатьох людей. Автори зібрали мозаїку потенційної реальності. Це історії про страх і надію, про гвинтики у системі й особистості, які чинять спротив тотальному контролю. Серед авторів цієї антології є як досвідчені письменники, так і молоді таланти, котрі тільки починають свій шлях в українській літературі. Всі вони мають свої погляди на загрози, з якими людство може зіткнутися, якщо соціальні й екологічні проблеми залишаться невирішеними. Це попередження про майбутні ризики і необхідність позитивних змін. "Жанр антиутопії в Україні досі не був достатньо популярним, - знов-таки, нагадують упорядники. - Окрім "батьків-засновників" цього жанру у світовій літературі, та класиків жанру, у нас є свої "новітні класики": Артем Чапай, Олег Шинкаренко, Ярослав Мельник, Тарас Антипович, Віталій Запека. Їхні твори вже залишили слід у сучасній літературі, хоча переважно вони ще досі недостатньо відомі широкій аудиторії. Ця антологія стає ще одним кроком на шляху до осмислення нашого минулого та переосмислення майбутнього, демонструючи силу літератури як дзеркала, що здатне не лише відображати, а й змінювати реальність".

Кріс Діксон. Читай, пиши, володій. Еволюція інтернету і майбутнє блокчейну. – К.: Наш Формат, 2025

Так уже сталося в нашому світі, що Інтернет, створений для свободи, тепер контролюють техногіганти. І як же тоді повернути владу користувачам? У своїй книжці "Читай, пиши, володій" Кріс Діксон пропонує дорожню мапу децентралізованої революції, розкриваючи справжній потенціал блокчейну (Bitcoin, Ethereum, Solana), NFT і Web3.  З цієї книжки ви дізнаєтесь, чому біткоїн став початком фінансової революції, чи є токени інструментами реальної власності, або за рахунок чого спільноти DAO змінюють традиційні структури управління. Ви також зрозумієте, як децентралізовані технології трансформують економіку, політику та соціальні взаємодії. Втім, ця книжка — не футуристична фантазія про криптоспекуляції. Це передусім практичний посібник для інновацій, інвестування та бізнесу. Must-read для кожного, хто планує створювати та заробляти у Web3. Без цих знань ви не станете архітектором власного майбутнього, а залишитесь "продуктом" системи, яка монетизує ваші дані. "Здатність блокчейну забезпечити гарантоване виконання зобов’язань у майбутньому дає змогу створювати новий тип мереж, - доводить автор. - Блокчейн-мережі усувають проблеми попередніх мережевих архітектур. Вони дають людям можливість зв’язуватися через соц-мережі, водночас пропонуючи засоби протидії корпоративним інтересам власників. Створені на їх основі онлайнові торговельні майданчики та платіжні сервіси мають значно нижчий відсоток комісії. Завдяки цій технології можуть з’явитися нові форми медіа, захопливі пов’язані між собою цифрові всесвіти та продукти на основі штучного інтелекту із засобами монетизації, що дадуть змогу справедливо винагородити (а не видоїти) авторів контенту".

Френсіс Архипенко-Ґрей. Моє життя з Олександром Архипенком. – К.: Дух і Літера, 2025

Ця книжка не про ті часи, коли відомий в майбутньому український художник-скульптор розгулював у Парижі з куплетами під гармошку, на якій йому акомпанував Фернан Леже, а про пізніший, академічний період його життя. Хоча й тут, тобто в історії Френсіс Архипенко-Ґрей "Моє життя з Олександром Архипенком" не обійшлося без оковитої, щоправда, вже під інший акомпанемент. "Поки Олександр награвав якусь слов’янську мелодію на піаніно, я надрукувала кілька сторінок і почала вичитувати їх, роблячи помітки, - згадує авторка. - Раптом він спитав “Не хочеш спробувати горілки й ковбаски, що принесли мої гості-українці? Це смачно". Далі – більше. "Вже повернуло на десяту вечора, і він випив вже не одну склянку горілки. “Сідай. Перегляньмо ось цю, про грецьку скульптуру, разом”. Тож перед нами спогади жінки, яка була поруч зі славетним українським митцем протягом останніх років його життя. Їхнє знайомство почалося в школі Архипенка у штаті Нью-Йорк: тоді юна Френсіс, яка ще шукала себе і в житті, і в творчості, стала студенткою авторитетного майстра. Попри нібито значну різницю — поколіннєву, культурну — їхній діалог переріс модель "наставник-учениця". За якийсь час після смерті дружини художника Френсіс і Олександр стали жити разом, а згодом одружилися. "Хоча поверхневе кліше наших стосунків було банальним: - згадує авторка. - я, вразлива молода дівчина, спокушена харизматичним художником зі світовою славою, моїм вчителем. Те, що він був моїм першим коханням, старшим від мене майже на 50 років, жонатим на жінці в інвалідному візку, дуже ускладнювало, навіть унеможливлювало легалізувати наш союз. Та цей союз існував. Я була людиною, яку не зв’язували обставини тілесного життя. З погляду здорового глузду різниця між нашими роками та статусами була абсолютно неприйнятною, але Олександр дав мені любов, і я почувалася гарною і впевненою у собі". І це не дивно, додамо, якщо зважити, що перед нами історія відомого художника, закоханого в мистецтво, і дівчини, що закохалася одразу і в нього, і в це саме мистецтво. "Олександр демістифікував секс, - дізнаємося ми подробиці цієї історії. - Ніякого обміну дорогоцінностями у ньому не сталося. Але то був дійсно найкращий спосіб пізнати чоловіка, як слушно радила моя мама. Він виявився досвідченим і тактовним. Величезна повага до жінок втілена його в скульптурних жіночих торсах, він справді обожнював жіноче тіло. Він любив давати жінкам насолоду, і зі мною теж не змарнував свого часу. А потім намалював щось вказівним пальцем на моїй спині та оповів мені якусь історію, після чого попросив мене теж щось йому розказати". Власне, авторка й розказує.

Куждіна Ольга. Люблю тебе найбільше на світі! – Х.: Ранок, 2025

За сюжетом цієї історії, що складається з кількох чарівних казок, у мами Курочки й тата Півника з’являються п’ять малят-курчат. І батьки люблять їх найбільше на світі. Що б не траплялося із пташенятами, мама, наче супергеройка, поспішає на допомогу. Ким вона тільки не стає, щоб врятувати своїх курчат! Літає в небі, женучись за крилатим хижаком. Плаває в річці, рятуючи курчатко, що впало у воду. І ще багато перевтілень чекає маму-курочку, яка любить своїх діточок і готова пожертвувати заради них усім на світі". Кожна казочка Ольги Куждіної сповнена нових курчачих пригод і теплої любові відчайдушної матусі. А яскраві малюнки Жанни Мендель хочеться розглядати знову і знову. І звісно, найголовніша пригода, яка сталася в родині, залишається наостанок. І саме вона роз’яснює все у цій казковій історії, яка має цілком реальну основу. І це – любов до наших ближніх! "П’ятеро курчат нічого не розуміли. Нічка, Димок, Хмарка, Жовток і маленька Кульбабка здивовано дивилися на Курочку. — Мамо, здається, ти говориш неправду, — мовив Димок. — Кожному з нас ти казала, що любиш найбільше на світі! Хіба так може бути? — Звісно! — відповіла Курочка. — Кожного з вас я люблю понад усе на світі! А інакше і бути не може, тому що ви — мої діточки-курчатка! Аж тут і тато Півник повернувся з роботи. — Так, я теж люблю вас найбільше на світі, — обійняв він Курочку і всіх своїх курчат. — Кожного з вас люблю! А тоді злетів на паркан і голосно проспівав: — Ку-ка-рі-ку-у-у! — що означає "Я вас люблю!" — Пі-пі-пі! — хором відповіли курчатка. Це означає "Мамо і тату, ми теж любимо вас більше за все на світі!"