Для чого Росія вирішила сама себе відшмагати в Європейському суді

Новина про те, що представники Громадської палати РФ готують позов до Європейського суду з прав людини, у якому зажадають притягнути до відповідальності українську владу та оцінити її провину в загибелі людей в Одесі 2 травня, виглядає трохи дивно.

Досить завважити, що ще в 2012 році Росія була „абсолютним чемпіоном ЄСПЛ” – проти неї самої на розгляді було без малого 30 тисяч скарг, і кожен новий рік приносив по 13-14 тисяч нових. Тоді російські чиновники не без видимого роздратування говорили про „надто вже правосудний суд” – хоча рішення ЄСПЛ час від часу виконували.

Тепер сумнівну пальму першості в Росії на якийсь час відібрали Україна та Італія (хоч і з вельми незначним відривом). І замість того, щоби зосередитись на подальшому покращенні правового клімату (чи відбиванні бажання шукати „правди у Європах” у своїх громадян), Росія вирішила повболівати за верховенство права у сусідів.

При тому довірливого читача нехай не вводить в оману назва „Громадська палата” – в Росії це орган, який беззаперечно контролюється президентом. Третину його членів призначає Путін своїм указом, а потім ця третина узгоджує кандлидатури решти представників „широкої громадськості”.

При тому сам судовий процес є вигідним для України. Хоча вона може його й програти. Бо, як не крути, українська влада в особі своїх представників – одеських правоохоронців – зробила не те що недостатньо – вона не зробила геть нічого для захисту життя своїх громадян. Як тих, котрі горіли у будинку профспілок, так і тих, хто падав під кулями на вулиці за хвилини до того.

Проте не залежно від того, визнають українську владу винною у недостатньому захисті своїх громадян чи ні – по-перше, сприяння діяльності ЄСПЛ засвідчать готовність Києва виправити традиції роботи вітчизняних правоохоронців. А по-друге, у процесі судового розгляду може виплисти чимало цікавих деталей стосовно подій у Одесі.

Проте складається враження, що для Громадської палати Росії все це, насправді і не важливо. Прикормленим державою „спеціалістам по контролю за чесністю виборів в Росії” на кшталт Георгія Федорова, який і озвучив „Известиям” інформацію про підготовку позову до ЄСПЛ, байдуже не тільки верховенство права в Україні – але й можливість вказати на „недемократичність” нової київської влади. Основна ціль – всіма правдами й неправдами довести нездатність України провести адекватні президентські вибори. Для цього російська державна машина йде на пряму підтримку кривавого громадського протистояння в Україні, і при тому шукає всі можливі міжнародні канали тиску на Київ – включно з недолугим „зверненням до ООН та Ради Європи” про необхідність перенести президентські вибори в Україні „до стабілізації обстановки”.

А вся метушня російських „офіціних правозахисників” разом із запрошенням „свідків подій в Україні” – не більш ніж черговий сюжет для російського телебачення, який переглянеться російськими глядачами, додасть черговий штрих до жахливого портрету „жидобандерівців”, котрих „хоче судити Європа” – та  й забудеться безслідно, виконавши свою пропагандистську та агітаційну місію.