Після втрати Конгресу Обамі доведеться посилити боротьбу з Путіним

«В цьому електоральному циклі ситуація для демократів є, мабуть, найгіршою з часів Дуайта Ейзенхауера. В багатьох з штатів, в яких проходять вибори, республіканці якраз посилили свої позиції», - заявив чинний президент США Барак Обома, коментуючи результати вчорашніх електоральних перегонів. Скромно утримавшись від констатації того факту, що втрати його товаришів по партії стали, значною мірою, результатом його власної політики.

Республіканці не тільки підсилили свої позиції в Палаті представників, але й взяли більшість у Сенаті, отримавши контроль над Конгресом і можливість, при бажанні, блокувати переважну більшість дій чинного президента – аж до завершення його повноважень в 2016 році. Це на додачу до провалу на виборах губернаторів – де навіть в продемократичних Массачусеттсі та Меріленді владу теж отримали республіканці.

І цьому успіху посприяв сам Обома. Адже його опоненти впродовж всієї кампанії тільки те й робили, що наголошували на розчаруванні виборців політикою глави виконавчої влади і стверджували, що проміжні вибори є „референдумом про довіру президенту”.

"По суті, саме про це була вся кампанія, - відверто заявив новий лідер більшості в Сенаті Мітч Макконнелл. - Справа не в мені і не в моєму супернику. Справа в тому, що люди більше не можуть довіряти уряду".

Безумовно, республіканці готові почати перемовини з президентом на тему „як нам жити далі”. Власне, Обома вже узгодив зустріч на цю тему у найближчу п’ятницю. Але перемовини ці будуть вельми і вельми непростими. „Надто довго ця адміністрація розповідала американцям, що для них буде добрим а потім звинувачувала когось іншого у тому, що їхня політика не спрацювала”, - з такою заявою вийшов після перемоги Макконнелл, явно даючи зрозуміти, що його партія не пропустить нагоди максимально використати свій виборчий успіх.

Для України, з одного боку, ситуація з перемогою республіканців є вигідною. Перерозподіл сил в Сенаті, зокрема, може призвести до зміни керівництва сенатських комітетів – в першу чергу, комітетів із збройних сил і зовнішніх стосунків. Що може нарешті дати старт давно обіцяним поставкам вже зовсім-зовсім летальної зброї.

Ще одною перевагою може стати бажання частини республіканської верхівки підсилити санкції проти Росії – приміром, таки відключити російські банки від системи SWIFT. Як показали нещодавні „банківські навчання” в Росії, це не стане катастрофою, але істотно уповільнить і ускладнить рух коштів, що для і без того ослабленої економіки РФ стане помітним додатковим тягарем.

З іншого боку, гіпотетичне протистояння між президентом і Конгресом може відтягнути надто багато уваги і ресурсів США з зовнішньополітичної арени. Проте подібний сценарій видається малоймовірним.

Без підтримки в законодавчій владі і без зацікавленості у обранні на наступний термін, все що залишається Обамі – це спробувати покращити рейтинг рідної партії. На тлі не надто блискучих результатів медичної реформи, і фактичного зовнішньополітичного провалу в Іраку, у нього є не так багато питань, які він може спробувати вирішити до кінця свого терміну.

І в перелік цих питань, безумовно, входить розв’язання – чи, принаймні, деескалація україно-російського конфлікту. Або навіть більш широко – нейтралізація агресивної зовнішньої політики путінської Росії. В разі здійснення якихось ефективних ініціатив у цьому плані Обама міг би поставити дзвінку і славну крапку у своєму не надто ефективному президентстві – чим помітно допоміг би Демократичній партії. При тому що українське питання – одне з небагатьох, де жорсткі й сміливі ініціативи Обами мали б підтримку республіканського Конгресу.