Посол Японії про анексію Криму, переселенців Донбасу та японські інвестиції в Україну

Японія та Україна мають кілька спільних проблем. Одна з них – це боротьба з наслідками аварії на атомних електростанціях. Цього року відзначалося 5-річчя з дня аварії на АЕС "Фукусіма", та 30-річчя з дня аварії на ЧАЕС. Ці дві аварії часто порівнюють між собою за рівнем спричинених наслідків.

Також Японія має давні складні стосунки з Росією через Курильські острови, які в Токіо вважають незаконно анексованими Радянським Союзом.

Японія, разом зі США та Євросоюзом ввела санкції проти Росії. Зокрема, вона призупинила переговори про пом'якшення візового режиму, заборонила в'їзд низці діячів з оточення Путіна та представникам "ЛНР" та "ДНР". П'ятьом російським банкам – "Сбербанку", "Внешэкономбанку", ВТБ, "Газпромбанку" та "Россельхозбанку" – закрили можливість придбання японських облігацій для страхування ризиків. Також офіційний Токіо заборонив експорт зброї до Росії.

Натомість стосунки України та Японії пожвавішали. Почались, зокрема, активні переговори щодо спрощення візового режиму. Свіжий струмінь додався цього року після візиту українського президента Петра Порошенко в Токіо, який тривав з 5 по 7 квітня. Після цього стало відомо, що 2017 рік проголошено роком Японії в Україні.

Шіґекі Сумі розпочав роботу послом Японії в Україні з листопада 2014 року, якраз у розпал війни на сході.

Японія і зокрема посольство Японії має довгу історію реалізації благодійних проектів в Україні. Якою є загальна сума допомоги, яку Японія вже виділила Україні? На що спрямовано ці кошти?

З часів Майдану Японія виділила Україні на різні проекти $1,85 млрд. З них найбільший – це станція аерації в Бортничах, на будівництво якої виділено $1,1 млрд.

Крім того, Японія надала 1500 автомобілів "Тойота Пріус", які використовуються поліцією. Також Японія надала кошти на модернізацію 125 вагонів Київського метрополітену задля покращення їхньої енергоефективності. Вважаю, це також можна записати в категорію благодійної допомоги.

Крім того, Японія реалізує в Україні унікальний проект "Кусаноне". У рамках цієї програми в середньому Японія щорічно фінансує від 10 до 15 проектів.

Корупція є великою проблемою України. Ви маєте механізми контролю того, як використовуються кошти, надані на благодійну допомогу?

За програмою "Кусаноне" ми маємо угоду між урядом Японії та України, тому ця допомога надається напряму. Місця для корупції не лишається.

Спочатку посольство отримує запит. Загалом ми отримуємо більше 150-160 запитів. На стадії роботи з документами їхня кількість скорочується приблизно до 50. Середній розмір допомоги – $100 тисяч на проект.

Зокрема, ми фінансуємо модернізацію шкіл, які мають проблеми з протіканням дахів чи щільністю шибок, через що учні мерзнуть взимку. Після того, як посольство отримує звернення, ми перевіряємо документи та надсилаємо експерта до тієї школи. Він оцінює, наскільки це гарний проект, чи він прийнятний. Базуючись на його оцінці, ми ухвалюємо рішення про надання коштів на ремонт вікон чи покрівлі.

Лікарні просять про надання передового обладнання, такого як рентген-апарати, апарати для УЗД, штучного дихання, вимірювання кров'яного тиску тощо. Ніяких коштів з Японії не надходить, ми одразу постачаємо самі прилади.

У випадку з ремонтом ми обираємо компанію, яка його робить, але звертаємося до потужних громадських організацій, які здійснюють моніторинг. До процесу не залучається жоден державний чиновник чи стороння людина.

Який об'єм інвестицій Японії в Україну? Вони збільшились чи зменшились після початку війни з Росією? Яким чином їх можна збільшити?

Один з найбільших інвесторів, компанія Japan Tobacco, прийшов ще до Майдану. Так само до Майдану прийшла компанія Yazaki, яка виробляє запчастини для автомобілів.

Після Майдану в Україні з'явилися ще дві великі компанії. Одна з них – це Fujikura, яка виробляє електричне обладнання для автомобілів (здебільшого, джгути. - Авт.). На відкритті заводу в квітні цього року був президент Порошенко. Компанія найняла кілька сотень людей, але в перспективі планується створити кілька тисяч робочих місць. Сподіваюсь, це буде дуже великий проект.

Друга компанія, яка прийшла вже після Майдану – це Sumitomo Electric. Вона також виробляє запчастини для автомобілів (електричні кабелі. - Авт.).

Є кілька причин, чому ці компанії прийшли в Україну. Але головна з них полягає в тому, що Україна підписала угоду про вільну торгівлю з Євросоюзом. Для українських представництв продукція звільняється від податку при експорті в ЄС. Ці компанії виробляють запчастини для експорту на автомобільні заводи Європи. Причому, не пов'язані з Японією – це заводи, наприклад, французьких чи німецьких виробників.

Окрім угоди про вільну торгівлю дуже привабливо в Україні те, що тут багато якісних освічених кадрів. Це велика перевага України.

Третя причина – ціна робочої сили все ще дуже дешева порівняно навіть з Польщею, Угорщиною, Румунією. Навіть у Китаї вартість робочої сили починає зростати. Продукція цих компаній (ті ж самі кабелі) потребує великих витрат робочої сили. Комбінація усіх трьох елементів дуже приваблива для японських компаній.

Але я хотів би закликати український уряд активніше залучати маленькі та середні японські компанії. Великі компанії знають, що відбувається в Україні. Але маленькі не в курсі, які тут умови ринку праці, чим привабливі інвестиції.

Можливо, варто було б провести промокампанію в Японії?

Так, промокампанія була б важливою. Сподіваюсь, українське посольство в Токіо зробить гарну рекламу.

Зараз у Японії велика кількість компаній шукає місце для інвестицій. У нас є невикористані кошти, які лежать у банках. Компаніям потрібна інформація про Україну. Багато людей вважає, що вся Україна охоплена війною, мені ставлять питання чи безпечно в Києві. Доводиться пояснювати, що війна продовжується, але це дуже далеко від Києва, тож будь-ласка не бійтесь, приїжджайте і подивіться! Україна має покращувати свій імідж.

На японський експорт все ще потрібні великі страхові гарантії, бо ринок вважає, що це ризиковий бізнес. Україна має докласти зусиль, щоб знищити негативний імідж.

Японія багато років намагається вирішити з Росією проблему Курильських островів. Чи можна порівняти її з анексією Криму? Чи можемо використати японський досвід у намаганнях повернути Крим?

Я не вважаю, що ці дві проблеми мають щось спільне. Але в обох випадках маємо дотримуватись принципу про те, що ніщо не має змінюватись силою. Це дуже важливий принцип, який ми маємо підтримувати.

Саме тому японці, по-перше, вважають, що Крим було анексовано, бо це було зроблено силою. Так само, як і Курили. Ми не можемо визнати зміну кордонів, яка була зроблена силою. 

По-друге, питання має бути вирішено через мирні дипломатичні переговори. Саме тому ми не повертаємо Курили назад силою. Такий же принцип має бути дотриманий з Кримом. Звичайно, це забере час, але це має відбутись через мирні дискусії, які були б прийнятні для обох сторін.

Як цього досягти? Ситуації дуже різні. Так що ми не можемо говорити, що українці можуть щось взяти з нашого досвіду.

Після візиту президента Петра Порошенка в Японію були висловлені експертні думки, які полягали в тому, що Японія могла б виступити чимось на зразок посередника між Україною та Росією. Чи можливо це?

Ні, Україна – частина процесу, тож саме Україна повинна брати ініціативу.

Звісно, Японія надає підтримку. Знову ж таки, до того часу, поки виконуються згадані мною два принципи.

Ще раз наголошую – анексія Криму Росією не може бути прийнятною для Японії. Так само неприйнятна залученість будь-яких іноземних військ у ситуації на сході України.

Це важливі позиції, і не лише Японії, але всієї Великої сімки (G7). 10 квітня міністри закордонних справ країн G7 опублікували спільну заяву, в якій українські події – один з найважливіших пунктів. Вони ясно проголосили згадані принципи. Так само Японія підтримує мінські домовленості, тому що їм немає альтернативи. Принаймні, на даний момент. У майбутньому — можливо.

Ви відвідували східні регіони України, які страждають від війни. Які ваші враження? Як можна закінчити війну, на вашу думку?

Я був там 3-4 рази з часу мого призначення. Сподіваюсь, Японія сприятиме стабілізації ситуації.

Ситуація непроста. Ті, хто залишив Донбас, не мають покладатись на благодійну допомогу, вони мають покладатись на роботу. Для цього Японія через ООН запроваджує мікрофінансові проекти.

Адже Україна – це не Сирія чи Ірак, де є багато біженців, які проживають у таборах. Звісно, є багато переселенців, але багато з них знайшли прихисток у родичів, друзів, декому допомагає уряд. Що їм потрібно, то це не благодійність, а гроші, з якими вони могли б почати свій власний бізнес.

Ми маємо кілька прикладів навіть у Києві. Люди залишили Донбас кілька місяців тому. Там вони займались виробництвом взуття. Вони б хотіли відновити цей бізнес у Києві, але для цього їм потрібні гроші. Ми надали невелику допомогу – приблизно $6-7 тисяч. На ці гроші вони спромоглися орендувати маленький магазин і таким чином почали власний бізнес, почали генерувати доходи.

Звісно, деякі люди просто рухаються як човники між окупованою та територією, яка контролюється урядом. Це їхній вибір. Але ці проекти генерації доходів дуже важливі.

У квітні президент Петро Порошенко побував у Японії. Які головні результати його візиту ви могли б назвати?

Президент України та прем'єр-міністр Японії погодились, що українське питання – глобальне. На політичному рівні Японія висловила свою підтримку Україні. Оскільки питання глобальне, Японія, яка розташована дуже далеко, не може лишатися осторонь. І Японія має дуже чітку позицію.

Своїм візитом Петро Порошенко також засвідчив, що проблеми Далекого Сходу, зокрема, ядерної безпеки через Північну Корею, морської безпеки у Південно-Китайському морі також мають глобальний вплив.

Також Порошенко, звісно, зустрічався з бізнес-лідерами. Він розповів про те, якою є бізнес-реальність в Україні, запевнив, що продовжиться шлях реформ у приватному секторі.

Будьмо чесні, в минулому було багато перевірок фіскальними органами офісів японських компаній, проводилась раптове вилучення документів. Президент пообіцяв, що практика таких "перевірок" припиниться.

Він пообіцяв, що проводиться очищення не лише фіскальних органів, але й судової системи. В Україні менше 10% довіряють судовій системі, це абсурд. Сподіваюсь, візит збільшить список компаній, які прийдуть в Україну.

Також Сіндзо Абе та Петро Порошенко дійшли висновку, що україно-японські відносини розвиваються настільки стрімко, що мають бути розширені до рівня від людей до людей. Саме тому було вирішено проголосити 2017 рік роком Японії в Україні. Обидва лідери хочуть бачити, що гарні стосунки на вищому рівні мають відображатися на людському рівні.

Які події включатиме рік Японії в Україні?

Вже маємо кілька ідей. Наприклад, японський уряд вперше запросить 12 молодих хлопців та дівчат з України на два місяці. Ми називаємо це проектом обміну молодими лідерами. Японський уряд як правило обирає для обміну 10 країн, кожна з яких надсилає 12 молодих людей. На місяць уряд поміщає їх в один човен. Цього року це буде переважно молодь з країн тихоокеанського регіону і вперше — з України. Зараз ми перебуваємо на стадії відбору.

Вважаю, що рік Японії має бути не просто обміном культур. Ця подія має охопити ширші сфери. Я вже попросив японські компанії, присутні в Києві, організувати щось на зразок бізнес-семінарів. Я хочу, щоб бізнес-лідери зрозуміли, чого хочуть японські компанії в Україні. Також японські бізнесмени могли б надати певні поради з організації бізнесу.

Звісно, буде й культурний обмін, ми запрошуємо провідних японських артистів виступити в Україні. Людям це сподобається, але що далі? Повторюся, йдеться не про фестиваль на один рік. Я б хотів дати людям певні рекомендації на майбутнє.