Мертвий Мінськ. Чому не існує компромісу між Україною та Путіним

Якщо кінь мертвий, марно штовхати його в упряжці та доводити, що наразі мертвий кінь як транспортний засіб безальтернативний.

Схоже, це розуміють і самі учасники сьогоднішньої зустрічі в Німеччині. Але кожен зі своїх причин прийняв запрошення.

В умовах підготовки до виборів у своїх країнах, не надто радісних рейтингів і напливу мігрантів лідери Франції та Німеччини дуже хотіли би закрити питання з війною в Україні. Краще остаточно, знайшовши компроміс, що влаштовує всіх.

Проблема в тому, що такого компромісу не існує. Метою Росії є максимальний демонтаж української незалежності та створення свого анклаву на нашій території у вигляді Донбасу з особливим статусом.

Україна свою незалежність віддавати не збирається, швидше навпаки, готова відкласти повернення підконтрольних бойовикам територій на невизначений термін. Бути незалежній Україні чи ні? Це питання не залишає варіантів для пошуку компромісу з Росією сьогодні.

Судячи з цих висловлювань, європейські партнери не відмовляться від спроби натиснути на нашу країну. Адже у фразі "Вирішити питання за рахунок України" ключовими для них є перші два слова. А те, що повернення в політичний, економічний і соціальний простір України стане для нашої країни міною уповільненої дії, турбує їх куди менше.

По-перше, європейська бюрократія зараз намагається не заглядати далеко вперед і вважає за краще вирішувати проблеми з огляду на їх появу. А по-друге, це врешті-решт проблеми України.

Метою саміту в "нормандської форматі" в Берліні буде домогтися від України просування зі "статусом Донбасу" і законом про вибори на його окупованій частині, попередив напередодні міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро. У свою чергу канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що мова піде про підведення підсумків у виконанні мінських домовленостей про врегулювання на окупованій частині Донбасу.

Москва теж анонсувала цілий набір політичних вимог - амністія бойовиків, особливий статус для окремого регіону в складі України і вибори в ОРДЛО. Київ обережно заявив про необхідність створити якусь дорожну карту з пунктами виконання пунктів Мінських угод.

Тобто сторони залишилися на своїх колишніх позиціях і, крім тактичних поступок у вигляді розведення військ на окремих ділянках, ні до чого прийти не зможуть.

І навіть якщо Петра Порошенка якимось дивом змусять погодитися на зміни в Українську Конституцію, які фактично позбавляють громадян України з різних регіонів рівних прав, це нічого не дасть. Такі зміни не пройдуть через Верховну Раду і можуть спровокувати соціально-політичний вибух всередині України. І сам Порошенко це чудово розуміє.

Проблема в тому, що Мінські угоди були написані в умовах, коли "Нормандська четвірка" не визнавала російську агресію в Україні. І вони прописані для вирішення нібито внутрішньоукраїнського конфлікту, з якого можна вийти шляхом зміни державного устрою і надання окремим регіонам більших прав і свобод, ніж усім іншим.

Сьогодні, коли на сесії ПАРЄ була прийнята історична резолюція і війну в Донбасі назвали російською агресією, логічно змінювати сам формат переговорів.

Якщо є зовнішня агресія, переговори є сенс вести з агресором і тими країнами, які можуть допомогти вийти з конфлікту. Маріонетки і місцеві бойовики автоматично виносяться за дужки, бо самостійних рішень вони не приймають.

І якщо не Донбасу потрібен особливий статус, а Росія хоче його отримати для окремого регіону України - це зовсім інша справа. Це називається зовнішнє управління, і на це Україна ніколи не погодиться.