Гордість нації, чи пристосуванець. Суперечлива історія боксера Олександра Усика

Еспресо матеріалом про Олександра Усика продовжує серію публікацій, присвячених найвидатнішим українським спортсменам.

Боксер року

Олександр Усик 17 вересня провів найважливіший бій у своїй професійній кар'єрі. Український боксер переміг у Гданську одноголосним рішенням суддів чемпіона світу у першій важкій вазі (до 91 кг) за версією Всесвітньої боксерської організації поляка Кшиштофа Гловацькі та відібрав у нього титул.

29-річний Усик здобув перемогу надзвичайно ефектно. Він домінував на ринзі впродовж усіх 12 раундів, та посоромив скептиків, які перед боєм багато розповідали про чужий майданчик, відсутність у претендента належного досвіду та серйозних суперників.

При цьому наш важковаговик не просто виграв титул, а побив 30-річний рекорд легендарного американця Евандера Холіфілда, якому у середині 1980-х знадобилося лише 12 боїв, щоб стати чемпіоном світу у крузервейті. Усику для цього вистачило 10-ти поєдинків.

Досягнення не залишилося непоміченим Всесвітньою боксерською організацією, яка не чекаючи закінчення 2016-го року ще у жовтні визнала Олександра Усика найкращим боксером року. Дійсно, перевершити українця буде складно.

Дебютант

До чемпіонства і всесвітнього визнання Усик йшов 15 років. Боксом він почав займатися у 15, потрапивши на ринг з футбольного поля. Хлопець займався у школі сімферопольської "Таврії", але був вимушений залишити футбол через нестачу грошей.

"Для того, аби йти далі були необхідні немалі кошти – потрібно було платити за тренування, поїздки, купувати екіпіровку. У моїх батьків не було таких грошей. А секція боксу була безкоштовною", - пригадує Усик.

Проте, за розповідями батьків майбутнього боксера, справа була не тільки у грошах. Під час одного з тренувань Усик вдарив у обличчя хлопця, який поставив йому підніжку, та відмовився перед ним вибачатися, наполягаючи на свої правоті. Більше на футбольних тренуваннях він не з'являвся.

Тільки-но юнак потрапив до боксерської секції у групу Сергія Лапіна, про інші види спорту він забув. Усик швидко прогресував і вже у 19-річному віці став чемпіоном України серед дорослих на своєму дебютному чемпіонаті України у вазі до 75 кг, а згодом здобув бронзову нагороду на чемпіонаті Європи.

Фактурний юнак зі зростом 190 см надовго й у цій категорії не затримався та за два роки вже став чемпіоном Європи у вазі до 81 кг та потрапив на Олімпіаду-2008 до Пекіну. При чому, Усик здобув путівку на Ігри у категорії до 91 кг, у останню мить замінивши на ліцензійному турнірі тодішнього лідера у тій вазі – Дениса Пояцику.

Проте перший олімпійський досвід Олександрі виявився гірким – серед важковаговиків він був новачком і зупинився у чвертьфіналі, поступившись майбутньому олімпійському чемпіону – італійцю Клементе Руссо.

Золотий збірник

2008 рік став переламним у кар'єрі Олександра Усика. Саме після олімпійської невдачі він почав тренуватися у Анатолія Ломаченка – батька олімпійського чемпіона Пекіну – Василя Ломаченка, який примусив боксера подивитися на тренувальний процес та весь навколишній світ іншими очима.

Повністю зосередитися на своїй меті – перемозі на Олімпіаді та серйозно взятися за навчання у Львівському державному університеті фізичної культури, а не відбувати там номер, як робить більшість спортсменів.

Результати співпраці були вражаючими – Усик, під орудою вкрай жорсткого у своїх методах Ломаченка, програв лише один бій – у півфіналі чемпіонату світу-2009 росіянину Єгору Мехонцеву, повернувшись з турніру з бронзовою нагородою.

Далі були лише суцільні перемоги. Блискучий виступ на чемпіонату світу-2011 у Баку, де Усик разом з Василем Ломаченком, Тарасом Шелестюком та Євгеном Хитровим здобув золоті медалі, принісши збірній України перемогу у загальнокомандному заліку турніру.

Звання олімпійського чемпіона Лондону-2012. У фіналі Усик віддав старий борг італійцеві Руссо, а після гонгу станцював у ринзі свій славетний гопак. Цей танок, а також колоритний козацький імідж – з оселедцем на голові та хрестом на шиї - вмить перетворив Усика на національного улюбленця.

Отаман

Козацький колорит, який випромінював Усик та його партнери по золотій збірній, взяли на озброєння у клубі "Українські отамани", який був створений у 2012 році та дебютував у Всесвітній серії боксу (WSB) – командних змаганнях, де боксери билися без шоломів - за наближеними до професійних правилами.

Олександр Усик, Василь Ломаченко, Олександр Гвоздик та Денис Берічник спричинили у WSB справжній фурор, у перший же свій сезон дійшовши у серії до фіналу, де лише через необ'єктивне суддівство поступилися казахському клубу "Астана Арланс".

Усик став справжнім лідером тієї команди, блискуче виступивши у надважкі вазі (понад 91 кг) та здобувши шість перемог над суперниками, які були за нього важчими на 10-20 кг.

Професіонал

Після закінчення сезону у WSB Олександр Усик оголосив про перехід у професіонали. Він наче був створений для професійного рингу – харизматичний, відкритий для преси та фанів. Його запрошували американські промоутери, але Усик обрав українську компанію братів Кличків - K2 Promotions, з якою уклав контракт влітку 2013 року.

Вибір виявився вдалим. Замість тісних американських залів, у яких зазвичай проводять перші професійні бої новачки, Усик отримав переповнені українські арени. На усіх його боях у київському Палаці спорту спостерігалися аншлаги, він "забив" зал у Одесі та зібрав понад 10 тисяч глядачів на футбольній "Арені Львів".

А за телевізійними рейтингами трансляцій Усик поступається лише Володимиру Кличку та регулярно збирає аудиторію не менше 5 мільйонів глядачів.

Дебютував Усик у профі 9 листопада 2013 року боєм проти мексиканця Феліпе Ромеро, якого він нокаутував у третьому раунді. У грудні 2014 року він здобув інтерконтинентальний титул WBO, відправивши на помост рингу південноафриканця Дені Вентера, а потім тричі відстояв своє звання.

До чемпіонського титулу українця вів мегадосвідчений американський тренер Джеймс Алі Башир, який більше 40 років працює у професійному боксі. До того, як зосередитися на роботі з Усиком, цей фахівець був асистентом легендарного Емануеля Стюарда, який тренував Володимира Кличка.

До сильних сторін Усика – його рухливості та техніки, американець додав ударної потужності, що допомогло боксеру здобути дев'ять поспіль перемог нокаутом.

Ще недавно Усика багато критикували за низький рівень опозиції та обіцяли йому проблеми у боях з більш кваліфікованими суперниками. Але після перемоги над Гловацькі ці розмови вщухнули, а Усик та Башир переконалися, що обрали вірну стратегію.

Сім'янин

Усик народився 1987 року у Сімферополі у родині робітниці та колишнього військового. Певний час сім'я мешкала у сільській місцевості на Сумщині і майбутній чемпіон допомагав матері на фермі доглядати за коровами. У дитинстві Усик багато хворів і, за словами його матері Надії Петрівни, подолати проблеми зі здоров'ям йому допоміг саме спорт.

Батько Усика – Олександр Анатолійович - помер у 2012 році від інфаркту, так і не дочекавшись повернення сина з Лондону з олімпійським золотом. 

Усик одружений та називає сім'ю набагато важливішою у його житті, ніж бокс. Дружина Катерина народила йому трьох дітей – 6-річну доньку Єлизавету та двох синів – 3-річного Кирила та Михайла, якому йде другий рік.

Кумом Усика є Василь Ломаченко. Також він підтримує дружні стосунки з Денисом Берінчиком та одним зі своїх тренерів – Сергієм Ватаманюком.

Православний

Олександр Усик завжди підкреслює, що він віруюча людина та є прихожанином православної церкви московського патріархату. "Ми сім'єю регулярно ходимо до церкви, я воджу дітей до причастя, перед сном читаємо "Отче наш", - розповідає боксер.

За словами Усика, у часи його виступів у любительській збірній усі боксери команди були віруючими. Перед боями тренер Анатолій Ломаченко кропив та поїв боксерів свяченою водою.

Усик завжди виходить на бої з дерев'яним хрестом на грудях. Під час Олімпіади-2012 він відмовився його знімати на вимогу організаторів та влаштував суперечку з приводу відсутності цієї вимоги у регламенті, у підсумку настоявши на своєму. "Я православний християнин, краще я помру, ніж зніму хрест", - каже Усик.

Кримчанин

Олександр Усик та Сергій Лапін

Після російської анексії Криму Олександр Усик залишився з сім'єю жити у Сімферополі. Це викликало нерозуміння у багатьох українців та багато запитань до боксера, який підкреслює, що спорт має бути поза політикою.

Зокрема, на одній з прес-конференцій на запитання, чи Крим це Україна, Усик відповів, що "Крим – це Крим". 

Також навесні 2016 року він відзначився одіозною заявою, про відсутність різниці між українським та російськими народами. "Я не розділяю російський та український народи, бо ми – слов'яни", - підкреслив Усик.

Крім цього, олімпійський чемпіон відзначився у 2015 році, коли прийняв участь у відкритті дитячого турніру у Сімферополі, разом із самопроголошеним главою кримського окупаційного уряду Сергієм Аксьоновим.

Все це дуже дисонує з регулярними відвідинами Усиком українських прикордонників, у тому числі й поблизу зони АТО у Краматорську, де боксер побував навесні, та заявами про любов до України.

"Я українець. У паспорті у мене написано – громадянин України. Я люблю свою країну, тому що це моя Батьківщина. Мати у мене з Чернігівської області, батько – зі Сумської, а я народився у Сімферополі. Сімферополь це мій дім і буде ним залишатися", - каже Усик, який після перемоги над Гловацькі поїхав відпочивати до кримського Місхору.

Спадкоємець Кличків

Поки у Усика, який виступає під українським прапором, а у 2015 році навіть побив росіянина Андрія Князева, не виникало серйозних конфліктів з окупаційною владою. Проте не факт, що їх вдасться уникнути у майбутньому, навіть попри обережні висловлювання Усика щодо Криму.

Зокрема, минулого року голова кримського осередку російської партії "Справедлива Росія" Олександр Юр'єв закликав заборонити Усику в'їзд до Криму. Тож у найближчому майбутньому боксер все ж переїде до Києва. Зараз, за його словами, він з дружиною займається розглядом потенційних варіантів з помешканням та школою для доньки.

Постійно жити у Криму та будувати професійну кар'єру у США та Європі Усику не вдасться. А плани у боксера масштабні. Зараз його головною метою є об'єднання титулів у першій важкій вазі, а в майбутньому Усик не виключає переходу у надважку категорію, де боксера називають спадкоємцем братів Кличків. А чому б і ні - у складі "Отаманів" він вже довів, що й у найпрестижнішій категорії багато на що здатен.

А поки що на Олександра Усика чекає дебют у США. Йому вже найшли тамтешнього менеджера- Егіса Клімаса, який серед іншого, займається справами Василя Ломаченка.

Усик може вийти на американський ринг вже 17 грудня у андеркарті прощального бою легендарного Бернарда Хопікінса. Суперником українця може стати поляк Матеуш Мастернак, у бою проти якого він й проведе перший захист чемпіонського титулу.