“Жалко, что живой". Чому Янукович так дратує українців

Щотижневий рейтинг зради в українському Фейсбуці від Еспресо.TV.

Переконані, що за битвами екстрасенсів… ой, тобто експертів з архітектури і містобудування ви вже й забули про те, що кілька днів тому на наших очах розгорнулася не менша театральна вистава, а саме “З’явище Януковича народу”. Навіть не так, це було ціле

“З’ЯВИЩЕ УБОЇЩА НАРОДУ”

“Спасибо, что живой,” - це єдина фраза, яку фейсбукери не написали про Віктора Януковича останніми днями, інших уїдливих слів було достатньо.

Батя об’єднує українців в єдиному пориві як ніхто інший. Наше суспільство має повний спектр кардинально полярних думок з будь-якого приводу, але те, що Янукович — абсолютне і безперечне убоїще, не викликає сумнівів ні у кого.

Тут навіть не допомогла його спроба говорити українською у суді, хоча раптом виявилося, що наша мова не така вже й складна і “проффесор” за три роки в іншомовному середовищі  зовсім її і не забув. Це науковий прорив — експериментальним шляхом доведено, що якщо мавпу гарно видресирувати, то набуті навички з нею залишаться назавжди. Навіть якщо видресирувати таку велику і неоковирну мавпу як Янукович.

Та все це не має абсолютно жодного значення, бо яка різниця, якою мовою ти говориш у суді, якщо ти виступаєш там у якості свідка, а не звинуваченого. Альтернатив звинувачуваності бути не може, навіть якщо Батя заговорить чистою церковнослов’янською і одночасно жонглюватиме, стоячи на одній нозі, особливо після його слів про те, що воно (вибачайте, але убоїще — це “воно”) жалкує, що не постріляло більше людей на Майдані.

"Самая главная ошибка, которую я совершил, — я не смог, не нашел в то время в себе силы подписать приказ о введении войск и объявлении военного положения в Украине. Тогда это был единственный способ остановить радикалов. Я не пошел на кровопролитие”.

Тобто, щоб ви розуміли, те, що відбулося в останні дні Майдану — не кровопролиття. І Батя карається і мучиться з цього приводу, в перервах читаючи Енгельса. На згадці про останнього, зупиняєшся на секунду з думкою про те, що ніколи ще літературні твори не наближалися до реальної картинки з такою вражаюче лячною точністю.

“Штучний інтелект” наговорив ще багато чого: від типових дурниць в його стилі ("Я прожил сложную жизнь и продолжаю ее жить”) до того, що позиція Путіна викликає у нього повагу (і Путіну варто задуматися, бо викликати повагу у спірохети — сумнівне досягнення).

Втім, якщо подивитися на ситуацію глобально, то нічого нового ми не дізналися. Диковисько просто вчергове довело, що немає такої брехні і маячні, яку б воно не погодилося виголосити за те, щоб посвітити таблом на всіх екранах світу.

НЕРУХОМІСТЬ, ЯКА РУХАЄ ЗА ЖИВЕ

Втім повернемося до архітектурних баталій. Поціновувачам жанру цього тижня було хоч розірвися. В той час коли масова увага були прикута до польоту архітектурної думки на Узвозі, особливі гурмани накинули оком на не менш цікавий зразок будівничої думки.

Ця споруда належить В’ячеславові Кириленку і навіть трохи на нього схожа — в обох випадках можна сказати “просте як двері”. Але не зовсім.

Ми вже писали, Пан Кириленко — це така унікальна людина, яка жодної хвилини не працювала поза державними інституціями, але при цьому живе так, ніби він не те що успішний бізнесмен, а ледь не наркобарон. Чому нарко? Бо важко якось інакше пояснити таку несамовиту невтримність у квадратурі житла (900 квадратів).

Можливо, голова віце-прем’єра сконструйована якимось таким надзвичайно передовим способом (таким, як його будинок, наприклад) і йому здається абсолютно нормальним завести собі свій маленький приватний театр тільки не на Подолі, а в Іванковичах, щоб жити в ньому, але якщо зазирнути у голову людини зі здоровим глуздом, то стає очевидним, що сукупний дохід твоєї сім’ї за рік 242 тисячі гривень (за 2015 рік саме так) не дозволяє утримувати такий будинок і жити пристойним життям одночасно. Не кажучи вже про те, що до всього у них є ще й квартира за півмільйона баксів.

НЕХОРОША КВАРТИРА

А поки що на ніщо перетворюють зовсім іншого персонажа — НАЗК побачила ознаки корупції у придбанні квартири Сергієм Лещенком і  останній сам робить у цю справу чималий, якщо навіть не найбільший внесок.

Цей нардеп — найкращий доказ того, що квартирне питання, як попереджує нас класична література, дійсно спаскуджує.  Екс-журналіст, а тепер депутат, який ще два роки тому дуже детально звітував про свою курточку з фотодоказами (ось навіть картинка є) раптом вирішує, що курточка —  “это что-то одно”, а квартира — “это что-то другое”, тож дуже дивно, що народ нею цікавиться і потребує пояснень.

А тепер давайте зосередимося на двох цифрах — 11 тисяч і 7,5 мільйонів. Два роки тому для Сергія Лещенка було абсолютно нормальним детально пояснювати структуру своїх витрат навіть у таких сміхотворних сумах і от вже сьогодні ми бачимо широко відкриті від здивування очі сповнені відвертого нерозуміння. Нерозуміння реакції на те, що депутат, який кілька років поспіль слізно розповідав, як йому не вистачає на життя депутатської зарплати, своїми витратами демонструє космічно протилежне.

Та Бог з ними з тими очима, але ж він ще й говорить. І виявляється, кругом вороги, а головний ворог тут — людина, в партії імені якої екс-журналіст так комфортно заїхав у Раду і так безпорадно все ніяк не може з неї вийти. Водночас, головний союзник — корупціонер Шрьодінгера “антикорупціонер” Онищенко, про якого ще кілька місяців тому Сергій писав, наприклад, так.

Ну що сказати. Тому що послідовний.

А історія про Онищенка ще смішніша. Як виявилося, таємні домовленості Петра Порошенка зі сторонніми таємними людьми невловимий і невидимий ніндзя Онищенко (а він, очевидно ж, не належав до таємних і сторонніх) записував на свій наручний годинник, який потім таємно вивіз до Лондону. Не будемо припускати, яким чином він його вивозив, але Квентін Тарантіно і його капітан Кунц нервово ридають десь поза кадром.

“СПІЙМАЙ МЕНЕ ЯКЩО МОЖЕШ”

А  взагалі недобре наговорювати на наших можновладців, бо вони роблять усе можливе, щоб нам з ними було цікаво. Саме це надихає їх на  розширення рамок життєвої рутини до масштабів голівудського кіно.

Так що там кіно! Не кожен фільм наділений такою гостросюжетністю, яка притаманна головному військовому прокурору Анатолію Матіосу, здатність котрого уникати відповіді на запитання про те, за що він отримав дивідендів аж на 34 мільйони, просто вражає.

Маємо надію, що робоча стратегія пана Анатолія дещо відрізняється від тієї, якою він озброївся втікаючи від незручного питання. Хоча втікати вміє не лише він.

У ШУСТЕРА Є ТРАДИЦІЯ — РАЗ НА РІК ВІН ЙДЕ З НАШИХ ЕКРАНІВ

Виключно для того, щоб одразу ж повернутися.

Одразу зізнаємося, ми дещо применшили масштаби особистості, це відбувається не раз на рік, а настільки часто, що навіть хлопчик з байки про “Вовки! Вовки!” позаздрив би Савіку у вмінні при цьому водночас втримувати увагу і віру наївняка.

Кожен свій “вихід з гри” пан Шустер пояснює наступом на свободу слова, намагаючись таким чином переконати публіку, що він журналіст, а не шоумен. Не знаємо як ви, а ми багаторічне маніпулювання думками, яким Савік займається з допомогою свого пересувного лялькового театру журналістикою назвати не можемо.

Його продукт більше нагадує  зоопарк з тою відмінністю, що до тварин в зоопарку мало хто дослухається, на відміну від звіряток, які заходять до Шустера. А заходять вони виключно для того, щоб їх почуло якомога ширше коло вух, на які можна навісити локшину.

Усі свої прощальні жести пан Шустер вибудовує з тою ж шоубізнесовістю, що і власне політичне шоу. От зараз він закриває свій телеканал (не шоу, відзначте), а чи багато ви чули про цей канал з вуст Савік до того, як він оголосив про те, що він його закриває? Ану давайте, згадайте назву каналу, наступ на який так загрожує свободі слова.

Були і інші перформенси: Савік Шустер оголошував голодування, поки Державна служба зайнятості не поверне йому право на роботу в Україні, проти Савіка Шустера відкривали кримінальну справу, Савік Шустер йшов з каналу і повертався в Італію, але по факту переходив на інший канал, а потім ще на інший і ще на інший. Він буквально скакав з каналу на канал, очевидно дуже оригінально трактувавши репліку “хто не скаче, той москаль”.

Після всіх цих негараздів, що впали на його голову Савік Шустер мав би бути схожий на поторочений шашіллю килим, але не сумнівайтеся, він і його гості ще довго годуватимуть нас локшиною. 

І, до речі, телеканал вже “може продовжити працювати, якщо вдасться зібрати 10 мільйонів”. Ха-ха.

Ну і про позитив. Цього тижня Україна провела ракетні стрільбища, незважаючи на те, що наші сусіди аж зі шкіри вилазили, щоб якось їх відвернути. Ми маємо повне право робити те, що вважаємо за потрібне, не озираючись на те, який і у кого міждупний біль це викликає і надзвичайно тішить те, що ми-таки робимо!

Попередні рейтинги зради тижня від Еспресо:

1. Азаров, Каськів та картопля. Топ-5 зрад українського Facebook

2. Аеропорт за $800, безвіз та Ділан. Які теми "зраджували" українців у Facebook

3. Зрадливий Facebook. Чому Моторолі вже не до декларацій і зарплат нардепів

4. Фейсбукозрада. Яка треба квартира, щоб тримати вдома $1,5 млн

5. Хто читав декларації, той тепер не сміється

6. Чому Трампу два шампуні на рік замало, а українцям - достатньо

Точка зору редакції Еспресо.TV може не збігатися з точкою зору автора гумористичної колонки. Еспресо не впливає на зміст авторських колонок і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють в них.