Юрій Яценко і Марк Фейгін: в розробці ФСБ перебувають сотні українців, і, можливо, ви станете наступною жертвою

Юрій Яценко і Марк Фейгін: в розробці ФСБ перебувають сотні українських громадян, і, можливо, саме ви станете наступною жертвою

Юрій Яценко, котрого ФСБ рік утримувала за надуманими звинуваченнями, і адвокат Марк Фейгін про викрадення українських громадян російськими спецслужбами

Антін Борковський: Сталась чергова брудна справа, пов’язана зі зникненням українського громадянина Павла Гриба. Є таке відчуття, що, можливо, його насправді викрали. Я розумію, що це не поодинокий випадок. Навіщо подібні речі Кремлю?

Марк Фейгін: Ну дивіться, по-перше, це не перший раз. Ми знаємо ці випадки з різними деталями, різними варіаціями, але те ж саме сталося з Клихом, частково з Карпюком, незважаючи на те, що їх уже на території РФ затримували. Це відбувалося з низкою інших людей, не по українській темі.

Ну наприклад, із Развожаєвим, якого в Києві викрали і передали з рук у руки в Брянськ до ФСБ, ну, це ще при Януковичі було, в 12-му році. І так далі і так далі. Це ж не перший випадок. У Криму я вже рахунок втратив таких ситуацій. Тому я б не сказав, що це ситуація надзвичайна. Те, що це пов'язано з Білоруссю, і взаємини України і Білоруссю, там є своя специфіка, яка може якось вплинути на ситуацію. Але чому це робиться ? Ну тому що це завжди робиться.

Нічого такого нового для них, в тому сенсі, щоб викрасти людину в Гомелі, який знаходитися в 40 км від російського кордону. Нічого такого виключного для російських спецслужб немає. По-друге, триває неоголошена війна між Україною і Росією, і відповідно, спецслужби виконують якесь, незрозуміле для нас з вами, завдання з набору ось цих заручників, щоб у подальшому або їх міняти, або мати козирі для переговорів з українською стороною в Нормандські форматі або за Мінськими угодамами.

Ми цього не знаємо, тобто у них якийсь свій план. Я думаю, що тут не варто якусь велику конспірологію шукати. Я думаю, що занадто прямо мислять оперативники, які виконують ці плани, і вони, власне кажучи, беруть цих людей, захоплюють, крадуть, а потім вже думають, для чого.

Не те, що б тут якась довга історія є, і вони знають, чим це закінчиться. Вони не знають самі. Це можуть знати в Кремлі, це можуть знати на Луб'янці, але не обов'язково ті, хто виконує цю функцію, кому доручено набирати заручників.

Антін Борковський: Ну але ж ці бранці не є політично значимими фігурами, вони не Луїси Карволани і не Буковскі. Це, в принципі, рядові громадяни України, за яких Україна при обміні не може запропонувати когось дуже важливого.

Марк Фейгін: Ну ось, до кого дотяглися, кого розробили, кого витягли з території України - того і забрали. Чим така версія нежиттєздатна? Людей політично підготовлених або учасників АТО не так просто заманити. Кого змогли - того заманили. Ну ось справа Панова-Захтея. Панова теж витягли до Криму.

Теж якась схема була, якийсь план, наживка. Ось його змогли і забрали. Гриб - це не якась розробка з дальнім планом. Ну ось змогли його витягнути. Так виглядає, що розробляли його через краснодарське ФСБ, хоча я думаю, було залучено і московське керівництво, так би мовити, оскільки вони контролюють всі ці плани і способи... Тобто це сталося через те, що його змогли таким ось способом витягнути.

Юрій Яценко: Я хочу звернути увагу, що не всі заарештовані із політичних мотивів українці були патріотично налаштовані, громадянсько-активні. Це бувають люди доволі таки різних поглядів і навіть громадсько не активні. Основне завдання Кремля - створити в своєму медіа і в медіа підконтрольних їм у світі, образ ворога з українців. Тобто з українців роблять «диверсантів», «шпигунів», «карателів» для того щоб виправдати гібридну війну проти України, для того щоб показати своєму суспільству - от українці небезпечні.

Антін Борковський: А скільки зараз українців перебуває в подібній ситуації? Йдеться навіть не про військовополонених, а про політичних заручників.

Юрій Яценко: За моїми підрахунками їх 46 людей.

Антін Борковський : Без Гриба?

Юрій Яценко: Без Гриба, без Сизоновича . Тому що, коли  відбуваються нові затримання потрібно більше дослідити матеріали справи, більше взнати про ситуацію в якій вони затримані, щоб вносити в ті чи інші списки. Тому потенційно і Гриб і Сизонович будуть вноситись в такі списки так само. Тобто їх вже близько 50-ти.

Антін Борковський: А яка логіка взагалі функціонує ? Ваше інтуїтивне припущення, як вибирають людей? Це якась лотерея, кого будуть брати, кого будуть виманювати на територію Білорусі, Придністров’я, Криму, а кого ні?

Марк Фейгін: Я припускаю, що в оперативній розробці перебувають сотні, а то й тисячі людей, яких тим чи іншим способом беруть до уваги, під розробку оперативники ФСБ. Це може бути пов'язано з причинами, ну наприклад, коли справа якась розслідується.

Воно виникнути може з нічого, з показань примусово здобутих від когось із уже затриманих осіб, розумієте. Ось вони його взяли, хто таке прізвище назвав, позначив контакт, навіть мережевий контакт через соцмережі. Ось вони взяли його в розробку, хтось із оперативників подивився в мережі на профіль цієї людини, переглянув, чим займається, які зв'язки має. І ось вони його вже розробляють у кримінальній справі, наприклад за 205 статтею «тероризм», як Гриба. Це підслідство ФСБ.

Ось вони його і розробляють, тому він проскочив десь в якихось матеріалах, якихось свідченнях і так далі. По суті, це може бути навіть і випадкова вибірка. Якщо когось розробляють спеціально, як це було в справі Карпюка-Клиха, там були свідчення на Яценюка, Правий сектор.

Антін Борковський: Ну з Яценюка такий самий чеченський бойовик,  як з Гриба террорист.

Марк Фейгін: Правильно, але їх не лякає абсурдність. Ви виходите з раціональної логіки, а вони з неї не виходять. Вони все одно наполягають на своєму. Будь то з Яценюком або Грибом, вони все одно будуть наполягати на тому, що це терорист, диверсант і так далі. У них немає раціональної межі, яка дозволяла б їм сказати: «Ну ні, таке неможливо. Воно навіть виглядає абсурдно. Це суперечить фактам».

Як у випадку з Карпюком, якого звинуватили в тому, що він брав участь у бойових діях на Північному Кавказі, в Чечні, хоча в цей час він перебував в Україні і на це є об'єктивні докази. Просто ми розуміємо, що з нашою раціональною логікою до таких справ підходити не можна. Це нічого не пояснює. Я повторюю, там є план, є завдання набрати максимальну кількість, і як можуть, так і працюють.  

Антін Борковський: Тобто метуть, фактично, граблями.

Марк Фейгін: Граблями. Ось хто зачепився - того і взяли. Потім вже з'ясовується, що йому 19 років, що хворий з дитинства, що йому треба ліки приймати. Це їх, на рівні забезпечення операції, абсолютно не хвилює, з цим вони потім будуть розбиратися. Перекладуть відповідальність з себе на слідчого, СІЗО і так далі.

Антін Борковський:  Юрко, як було у Вашій ситуації?  Свого часу Вас фактично рік «промаринували» в тих чи інших спецзакладах, пов’язаних з ФСБ Російської Федерації.

Юрій Яценко: На початку затримання я був наївно впевнений в тому, що, якщо я нічого не вчиняв, (тоді ще не було відомо про жодних політв’язнів), то мене швидко відпустять. І я розумів, що я не маю жодного особливого відношення до громадської активності. Так, я був активістом Майдану, так, я був львів’янином. Все.

Я був переконаний, що мене відпустять. Зараз я наголошую на словах Марка, прошу, звернуть на них увагу – в розробці ФСБ перебувають десятки, якщо не сотні українських громадян, і, можливо, ви, шановні слухачі, які маєте плани поїхати в Росію, будете наступною жертвою. Тому не ведіться на провокації, знайте, що ворог може працювати саме над вами. Саме вас може запросити дівчина в Росію, як це часто було.

Антін Борковський: Чи в Білорусь.

Юрій Яценко: Чи в Білорусь, і саме вас викрадуть, знайдуть ваші пости в інтернеті проукраїнські, антиросійські. Напевне, так званих антиросійських постів в кожного громадянина України зараз знайдеться, тому будьте уважні.

Антін Борковський: А у вашій ситуації, як це виглядало? Тобто, Ви заїхали на територію Росії в 2014 році.

Юрій Яценко: Це був травень 2014 року, початок травня. Про жодних незаконно утримуваних українців тоді мови не йшло. Тоді ще нікого не викрадали, не затримували. Вже через кілька днів після мене було затримання групи Сенцова, було затримання Савченко, і так далі по списку. І я до того в Росії був перед тим, я був впевнений в своїй безпеці. Мене пропустили через кордон.

Антін Борковський: Ніхто на кордоні нічого не казав Вам?

Юрій Яценко: Жодних претензій не було. Все було цивілізовано, як завжди. Я вказав ціль візиту – приватну, пропустили через кордон. І наступного дня зранку в номер готелю постукали працівники «уголовного розыска», сказали: «Пройдемте на проверку документов». Коли вони передали інформацію ФСБ, феесбешники знайшли мої фотографії з Майдану і запропонували: «давай ти скажеш, що тебе прислала Україна в Росію вести антиросійську діяльність, ми тобі будемо платити гроші».

Логіка проста – студент, висловлювати думки вміє, ми його перекупимо, і він буде на нас працювати. Коли я вже відмовився, тоді вже почався тиск, почалися тортури, і через три місяці незаконного утримання в спецзакладі для іноземців, де я мав бути лише десять днів, на мене сфабрикували кримінальну справу для того, щоб виправдати ті всі моменти, які відбувались зі мною протягом тих трьох місяців.

Антін Борковський:  Я з певним жахом сприймаю дану ситуацію, як лакмус. Тобто, велика кількість українських політиків, українських депутатів, тих чи інших громадських діячів, активістів проходить по тих чи іншим справах. Можливо, вони про них навіть не підозрюють. Це насправді не десятки людей, це сотні чи тисячі, якщо не десятки тисяч. 

Марк Фейгін: Ну звичайно. Я ж вам нагадаю справу, велику українську справу так звану, вона ж не закрита. Вона й надалі знаходиться в провадженні СКР. У ній фігурувало 60 політиків. Це був Гелетей, Геращенко, це був Коломойський, Аваков, там дуже багато народу.

А ми ж не знаємо стану цієї справи. Тобто, вона точно не закрита, точно звинувачення не зняті. І стосовно цих людей йде якесь проводження процесуальне. Ми його не знаємо просто, що там відбувається в цій справі. І тому, звичайно, для цих політиків, для цих людей небезпечно пересуватися, я вже не кажу про Росію, Росія - це взагалі, темна територія, і в загальному, по суміжних державах, де може виникнути загроза.

Антін Борковський : Деталізуйте, про які саме суміжні країни ви говорите? Тому що поняття ареалу, де діє ФСБ – це як, умовно кажучи, кордони Росії, яких немає, як казав товариш Путін.

Марк Фейгін: Абсолютно точно, такі ж небезпеки, як і в Росії, високі в Придністров'ї або в Абхазії і Південній Осетії. Це логічно. Це території, які повністю контролюються російськими спецслужбами. А що стосується Білорусі, незважаючи на всі бравурні заяви Лукашенка про дружбу з Україною, так би мовити, загадкою залишається все-таки, наскільки взагалі російське ФСБ має право діяти вільно на території саме цього сусіднього з Україною держави.

Антін Борковський : Наскільки жорстко працювали, наприклад, з Вами репресивні органи Російської Федерації?

Юрій Яценко: Мене вивозили в ліс з мішком на голові і годинами били в пах, в живіт, душили, імітували розстріл. При тому, скажімо, якщо би я на наступний день, щоб припинити ці тортури, не порізав собі вени, і не розпоров живіт, це би зі мною продовжувалось і я більш ніж переконаний, що пішов би на співпрацю.

Протягом року я був поміщений одиночні камери на три місяці, в карцери більше місяця, тобто, по сім, п’ятнадцять і десять днів. Три місяці я провів сам на сам в камері з психічнохворою людиною. І це показує, в яких умовах перебуває більшість наших політв’язнів і як змушують, як тиснуть для того, щоб піти на співпрацю.

Антін Борковський: А як далеко може зайти ця страшна схема - ми викрадаємо людей, потім їх садимо, потім видаємо рішення суду, і після цього ми ставимо перед фактом, наприклад, українське суспільство і українську державу про те, щ , наприклад, український режисер Сенцов отримав 20 років, фактично, незрозуміло за що.

Марк Фейгін: Все-таки, на мою думку, це не буде вічно. Я б тут особливо хотів ось про що сказати. Ось дивіться - зараз пропав Гриб, ми все ще не знаємо, де він знаходиться. Водночас українська влада затримує цю кореспондентку Першого каналу Курбатову. За логікою речей можна було діяти у відповідь: ви наших - ми ваших. Але чим відрізняється Москва від Києва? Київ не надходить так, як надходить Москва.

У Києві кажуть - ні, ми її тільки депортуємо. Ніякого порушення закону, хоча спокуса велика, так? Ми ось візьмемо вашу тут, зліпемо, як ви, справа про те, що вона займалася тероризмом, диверсіями і так далі, осудим її і давайте міняти. Тобто, піти по шляху заручництва. Київ так не діє, зауважте.

Значить, це публічне свідчення того, що Київ дотримується норм міжнародного права, дійсно прагне до її інтеграції і своїм західним партнерам хоче показати, що, «дивіться, чим ми відрізняємося від них, подивіться, ми так не робимо, ми поводимося цивілізовано». Сила на боці тих, хто дотримується цих міжнародних правил, не поводиться так, як Москва. Програє той, хто порушує ці правила.