7 українських зірок, які вирішили підкорити кіно. Що з цього вийшло

Зірки - головний біль українського кінопродюсера. Звісно, мова йде про людей, які займаються масовими стрічками і сподіваються заманити у кінозали якнайбільше глядачів. Для останніх часто має значення відоме обличчя на афішах.

Хтось ходить в кіно на Метта Деймона, хтось на Скарлетт Йоханссон, а на кого підуть українські глядачі, не зовсім зрозуміло.

"Інститут кінозірок" - ось як ця штука називається у професійних колах. І на його відсутність у нас нарікають вже не перший рік. Звісно, в Україні є певна кількість не лише хороших, але і розкручених акторів, але цього дуже мало. Відтак, доводиться шукати медійні, впізнавані обличчя деінде.

Я спробувала зібрати випадки, коли зіграти у кіно пропонували не кінематографічній знаменитості. Деякі з них вдалі, деякі - не дуже, але тенденцію ми точно маємо.

Отже, Даша Астаф'єва. Здається, вона у кіноробів найпопулярніша. За спиною співачки вже кілька ролей, хай і не дуже великих. Почалося все 6 років тому, коли вона зіграла таку собі фам фаталь в альманасі "Закохані у Київ". А потім понеслося.

Образ звабливої красуні Астаф'єва отримала і у романтичній комедії "Ніч святого Валентина". Епізоди з нею мені видалися найвдалішими і найцікавішими. І хоч критики стрічку розсварили, але ідея запросити співачку до зйомок була непоганою.

Принаймні, вона виявилася такою собі приманкою для глядачів, яка, в принципі, не розчарувала. Точніше, правильно сказати так: Даша, звісно, не хапала зірок з неба, але і соромно за неї не було. Бувало, знаєте, і гірше.

У «Ночі святого Валентина» можна побачити і Олега Собчука. Він отримав доволі велику роль, до якої, звісно, треба було серйозно підготуватися. Але фронтмен гурту «С.К.А.Й» колись мені в інтерв’ю сказав, що якось цим не надто парився. Це і стало помилкою. Я впевнена, що музикант не отримав би стільки нарікань, якби поставився до зйомок трішки серйозніше.    

Також Астаф’єва засвітилася в абсолютно трешевій картині «Конкурсант. Смертоносне шоу». Там же на кілька хвилин з’явився Олександр Пономарьов. Обидва у ролі самих себе. Фільм не отримав належної уваги, бо запрошуй знаменитостей хоч пачками, але без реклами то будуть гроші на вітер.

Те ж саме з «Окупацією», у якої чотири рази змінювався режисер, переписувався сценарій і в результаті вийшло те, що і мало вийти з такого каламутного виробництва. Не врятувала навіть еротична сцена, якої від Даші Астаф’євої таки дочекалися.

Попри слова скептиків, я усе ж зробила б ставку на цю співачку. Вона дійсно може пристойно грати, просто треба потрапити на хорошого режисера. І тут ще одне. Астаф’єва, попри свої однотипні ролі красунечок, здатна піти на експеримент. І ця сміливість для актора дуже важлива – гляньте на Деніела Редкліффа, який навіть труп згодився грати.

Наша ж героїня зв’язалася з нікому тоді не відомими, фрікуватими хлопцями з гурту «Курган&Agregat» і знялася у їхньому кліпі «Вчителька». Усю красу цього вчинку мені не описати, тому просто подивіться відео.

Ще один наш потенційний кінодіамант – Павло Зібров. Він далеко не нудний дядько, який носить олдскульні вуса, співає радянську українську естраду і переймається своєю духовністю. Ні, панове, Павло Зібров – крутий. Принаймні, він готовий на щось несподіване, може сміятися із себе і робити це доволі органічно.

У стрічці «Інфоголік» у нього було камео (поява у фільмі знаменитості) і цей образ вийшов одним з найяскравіших. Фільм виявився успішним, бо продюсери підійшли до його створення досить серйозно, що поки у нас буває не так часто.

Тобто, усе знімалося для конкретної аудиторії (переважно студенти), продумувалась реклама і, звісно, актори. Павло Зібров виявився цікавим чуваком для молоді, а дай боже кожному колись отримати такий комплімент.

Їдемо далі. Валерій Харчишин. Він зіграв Олексу Довбуша у стрічці «Легенда Карпат». Поки гру фронтмена «Другої ріки» можемо оцінити хіба за трейлером. Не знаю як вам, але мені здається, що героїчний пафос таки має місце. Страшним та грізним голосом Харчишин обіцяє, що настане час і пани вмиються своєю кров'ю.

Сайт НСКУ повідомляє, що дистрибютори обіцяють нам «правдиву історію українського Робіна Гуда, який відбирав у багатих, щоб віддавати бідним». Який з музиканта актор – побачимо у грудні, саме тоді «Легенду Карпат» обіцяють випустити у прокат. Але не Харчишиним єдиним, бо кохану дівчину його героя гратиме співачка Марія Яремчук.

Спортсмен Дмитро Халаджі п'ять років тому зіграв силача Івана Фірцака. Фільм називався «Іван Сила» і сприйнявся доволі неоднозначно. Знаю, що багатьом дітям він припав до смаку, але критики його, звісно, розгромили.

Претензії були зокрема і до акторської гри, особливо дісталося саме Халаджі, якого називали занадто штучним, хоч і доволі вдалим з візуальної точки зору.

Інша справа з Василем Вірастюком. Крім «Івана Сили» він з'явився ще у кількох стрічках і дуже ймовірно, що українські режисери запрошуватимуть його ще частіше. Крім медійності та цікавої зовнішності у нього, як на мене, є і акторські здібності. Принаймні, багатьох випускників професійних факультетів він таки зможе заткнути за пояс.

Ну і, ясна річ, не забудемо про Дзідзьо. За фінансовими показниками фільм за його участю став одним з найуспішніших вітчизняних. «DZIDZIO Контрабас» - це, ясна річ, далеко не шедевр, але він і не мав таких претензій. Автори просто обрали аудиторію і вгадали чого вона хоче.

Читайте також: Чому фільм DZIDZIO.Контрабас збирає великі гроші в прокаті

Не останню роль у цьому відіграв сам Дзідзьо, він же Михайло Хома. Особисто для мене він став взірцем нормальної органічної української мови у кіно, а це у нас поки ледь не диво дивне.

Отже, висновки із цього переліку у мене доволі неоригінальні. Українська практика показує доволі просту річ – запрошувати до зйомок не акторів, а розкручених персонажів з інших сфер – ідея хороша. Особливо за нестачі кінозірок. 

Знайомі обличчя допоможуть звернути увагу на стрічку, але лиш на цьому виїхати не вдастся. Тому старий-добрий стратегічний підхід до справи лишається актуальним.

Автор: Лєна Чиченіна - арт-оглядач телеканалу Еспресо.