Росія сп'яніла від безкарності. Чому потрібно продовжити санкції

Статтю "Про російське розуміння традиційних цінностей" посол написав для видання "Die Presse", а українську версію розмістив на своїй сторінці у Facebook.

Головна європейська дискусія відбувається нині у Раді Європи. На порядку денному – можливість повернення Росії в цю організацію. Після анексії Криму та початку війну на Донбасі Європа не могла не реагувати. Проти Росії були запроваджені санкції – як єдина риска між добром і злом. Тепер йдеться про те, аби цю риску прибрати. Що ж змінилося? Зло перестало бути злом? Війна закінчилася? Міжнародне право відновлене? Чи може наша Європа – вже не та Європа, яку ми донедавна знали і любили?

Коли путінські "зелені чоловічки" проголошували так звані "народні республіки" на Донбасі – це був момент істини. Не лише в плані готовності Росії розтоптати суверенітет сусідньої держави. Всі також наочно побачили "традиційні цінності", на яких Росія хоче базувати свою альтернативну Європу. Представників інших релігій гнали і вбивали (як убили чотирьох християн-євангелістів у Словянську у червні 2014 р.). Міжнародне право було скасоване. Гомосексуальність, по суті, проголошена злочином. В короткий термін була проведена така собі "радянізація" регіону. Ось це і є та альтернативна Європа, над створенням якої Росія вже давно працює і яку випробовує в Україні. 

Санкції та хоробрість українців зупинили подальшу "радянізацію" регіону, але не змінили поведінку Москви. Відповідно, цей рух у Раді Європи спричинений змінами не московського, а європейського мислення. Немислиме стало мислимим. Багато кого вже не приводить в шок, коли одна європейська країна відбирає в іншої землю та починає на її території криваву війну. 

Прихильники скасування санкцій говорять про необхідність "рівноправного діалогу" з Росією. Без питань: діалог це добре. Але є одне "але": Росія не бачить Європу як рівноправного партнера по діалогу. "При всій повазі до наших друзів в Європі, але рішення зараз приймають два чоловіки: Путін і Трамп, бо у них є зброя" - це слова одного із провідних зовнішньополітичних речників Росії, сенатора Олексія Пушкова, сказані у прайм-тайм по центральному російському телеканалу. Це і є настрій Росії, сп’янілої від безкарності: ми на підйомі – ви на відході. А якщо санкції справді будуть скасовані, то це буде страшне підтвердження, що принаймні частково Пушков мав рацію. Ну і звичайно, апетити Росії ще більше виростуть. 

Перша смерть цієї війни трапилася 3 березня 2014 року. 39-річний українець Решат Аметов вийшов на одиночну акцію протесту перед окупованою будівлею Ради Міністрів Криму. Він стояв один. Через якийсь час його заарештувала група чоловіків в зеленій уніформі. Його знайшли замученого до смерті через кілька тижнів, у відкритому полі. З тих пір число смертей обраховується тисячами. Іноді думається: ось якби проти Решата було винесене судове рішення і він був засуджений до смертної кари – Росія не мала б шансів повернутися в Раду Європи. Смертна кара несумісна з принципами цієї організації. А ось вбивати тисячі без всяких судових рішень, змінювати кордони Європи, втручатися у вибори інших країн, продукувати на конвеєрі ненависть та брехню – то інша справа. З принципами Ради Європи сумісно?