Еспресо. Перша в Україні прозора операція з продажу медіа

Я не думав коментувати операцію з входженням до структури власності телеканалу Еспресо нового власника. Здавалося, все зрозуміло і очевидно. Вперше в Україні у власність каналу абсолютно прозоро і за реальну ціну увійшли структури, афілійовані з українською промисловою групою, частина з активів якої торгується на найпрестижніших міжнародних біржових майданчиках.

Для мене, як для автора закону про прозорість медіа-власності, який, на жаль, було прийнято з жахливими правками моїх колег, та інших законів, що покликані зробити фінансування та заснування медіа відкритими для суспільства, було принциповим на прикладі власної родини довести, що це можливо і правильно.

Саме тому ми і погодилися на партнерство в Еспресо із структурами покупця, а не інших багатих людей, яких ще називають олігархами. В угоді про продаж продавці часток наполягли на тому, щоб було залишено пункт про невтручання власника в редакційну політику, щоб покупцем виступив не офшор або кіпрський напівофшор, а компанія з США, де відбувається особливий контроль за відмиванням коштів.

Покупці і продавці також наполягли на залученні провідних юридичних компаній США, України та Західної Європи. Угода проходила складні процедури регуляторних узгоджень та масштабних перевірок в банках Європи та США. Її відповідність вимогам законодавства про боротьбу з відмиванням грошей засвідчено. Ця угода змогла відбутися лише після перевірки американського та європейського банків, які проводили власне дослідження.

Наприкінці грудня минулого року угода була завершена. 77, 5 % часток телеканалу Еспресо було відчужено на користь американської компанії ATMOSPHERE ENTERTAINMENT, INC., бенефіціарним власником якої є Іван Жеваго.

Вартість телеканалу відповідно до угоди складає 4 884 270 доларів США. Чи є ця вартість ринковою? Я ще повернуся до відповіді на це запитання. Поки лише зазначу, що Гліб Загорій розказав Українській правді, що вартість телеканалу ZIK наприклад, який за своїми показниками близький до каналу Еспресо, складала від 53 млн. доларів США, які просив продавець, до не більше 5 млн. доларів США, які готовий був заплатити покупець.

У «експертів», яких, схоже на замовлення корумпованого політика з БПП або заради дешевого популізму, виникли необґрунтовані закиди до операції зміни власників телеканалу немає жодних аргументів або доказів на захист своїх звинувачень. Їх і не може бути. Ці експерти і скомпрометовані політики чомусь не говорять про те, як відбувався продаж інших медіа-активів в Україні.

Звичайна практика продажу медіа-активів – продаж здійснюється або в офшорних чи напівофшорних юрисдикціях, коли неможливо перевірити ні реальність угод, ні суми, що були по них сплачені, а український бюджет не отримує ні копійки.

Наприклад, продаж телеканалу «Інтер» відбувався 5 років тому на Кіпрі за нереальні суми. Крім того, угода мала ознаки фікції, оскільки за її наслідками телеканал фактично проданий не був. Український бюджет не отримав тоді не копійки.

В 2015 році ВАТ «Перший канал» продав 29% акцій телеканалу «Інтер» за начебто 100 мільйонів доларів, проте продаж також відбувся на Кіпрі, в результаті український бюджет нічого не отримав, а реальність угоди також викликає сумнів, адже власником стала напівофшорна фірма.

Телеканал ZIK постійно переходив з власності від громадянина Кіпру Ангелоса М. Лоізоу до Петра Димінського, але з огляду на те, що це все відбувалося в напівофшорних юрисдикціях, немає можливості це перевірити. За які суми канал продається-купується, і головне, хто стоїть за номінальними власниками медіа-активів невідомо. Український бюджет не отримав за це ні копійки.

Український Медіа Холдинг був проданий в 2013 році між компаніями-нерезидентами начебто за 400 мільйонів доларів США. За даними прес-служби покупця, з цієї угоди нічого до Державного бюджету України сплачено не було.

Телеканал «112» взагалі начебто переходить з рук в руки, і складно зрозуміти, хто саме його купує і хто його продає. За даними з офіційного веб-сайту власником каналу через низку офшорних фірм є Андрій Подщипков. В травні 2017 року канал був начебто проданий невідомо кому, оскільки в структурі власності власник зник взагалі. В листопаді 2017 року його власниками начебто стали троє фізичних осіб (директор каналу та два його заступники). Як то насправді ніхто не знає, оскільки деталі угоди не розкриті.

Телеканал «Прямий» (тоді ще канал «Тоніс») в 2011 році проданий "за копійки" нерезидентам, пов’язаним з Олександром Януковичем, сума угоди не розголошувалася. В 2017 році проданий за невідому суму колишньому депутату від Партії Регіонів Володимиру Макєєнку, хоча за деякими даними насправді кінцевим бенефіціаром внаслідок цього стали люди з оточення Петра Порошенка. Про суму угоди також невідомо.

Телеканал і радіо «Ера» впродовж довгого часу пов’язувались з народним депутатом Андрієм Деркачем. Але розкривши структуру власності мовник зазначив в ній невідому особу під іменем Антон Сімоненко. Згодом він, як можна зрозуміти з новин, продав свої частки в компанії Томашу Фіала. Як це відбулось, за яку суму і чи були сплачені податки в український бюджет – такої інформації у відкритому доступі немає. Зараз, до речі, на частоті Радіо Ера виходитиме радіо «Новое время», афілійоване з одноіменним журналом.

Телеканал NewsONE в 2013 році був придбаний депутатом Євгеном Мураєвим у Вадима Рабіновича, хоча була інформація, що фактичним власником став Микола Азаров. При цьому деталі угоди не відомі, так само як і відсутня інформація про суми сплачених податків.

І таких прикладів можна наводити до нескінченості. Очевидно, що основна риса угод на медійному ринку – їх закритість, широке використання офшорних фірм, підставних осіб та ухилення від податків.

Ті, хто зараз атакує Еспресо, ставлять собі на меті залишити медіа-ринок і далі закритим та непрозорим. Я не критикую медіа-власників та медіа-менеджерів, які проводили ці оборудки. Так було заведено! Але поки ми не усвідомимо необхідності прозорого існування засобів масової інформації, країна і далі програватиме гібридні війни та залишиться маніпульованою іноземними та місцевими олігархами через корумпованих провладних лєщенок.

В чому відмінність продажу Еспресо?

Відмінність практично у всьому. Тут немає ніяких офшорів з власниками типу «Ангелос Лоізоу».

Продавці – громадяни України, які отримують за свої активи реальну, ринкову ціну. Тут не застосовується податкова оптимізація, продаж відбувається в Україні, а не десь на бананових островах. Відтак кожен з громадян-продавців буде зобов’язаний сплатити до Державного бюджету України значні суми податків.

Факт продажу не приховували від громадськості, як то буває майже у 100% продажів медіа-активів. Хоча закон цього і не вимагав, але право і вартість опціону була внесена Арсеном Аваковим у декларацію ще за 2015 рік. Тоді ж, і я, і сам Аваков неодноразово пояснювали про що іде мова, і ні в кого з так званих «експертів» це не викликало жодних запитань. Той же сайт «Наші гроші» писав про це ще 08 грудня 2016 року. Одразу після закриття угоди і внесення відповідних змін до державних реєстрів канал і продавці поширили прес-релізи, де зазначались деталі угоди.

Для укладення угоди та здійснення платежів були задіяні відомі українські, американські та європейські експерти, відомі юридичні фірми з США та України, європейські та американські банки проводили всебічні та глибокі перевірки. Очевидно, що якби тут був бодай натяк на незаконне збагачення, корупцію або відмивання коштів, провідні західні юридичні фірми не могли б взяти участь в її супроводженні, а банки не пропустили б трансакції.

Чому Арсеній Яценюк та Інна Авакова придбали свої частики в телеканалі за цінами нижчими, ніж продали?

Ціна купівлі часток ґрунтувалась на умовах попередніх договорів, які укладались Арсенієм Яценюком та Інною Аваковою, відповідно, в 2013 і 2014 роках. Наявність таких договорів, в силу Цивільного кодексу України, давало їм право викупити ці частки за первісно обумовленою ціною (стаття 635 ЦК). Відомості про ці договори вносились в електронні декларації, хоча, як я уже зазначав, відповідно до законодавства декларанти не мали обов’язку це робити: попередній договір містить в собі лише потенційні фінансові зобов’язання, які стають реальними після укладення угод про купівлю часток в каналі. Такі угоди були укладені в 2017 році, і в деклараціях обов’язково відображатимуться.

Внесення цих даних до декларацій було лише проявом бажання продавців зробити питання власності на канал «Еспресо» максимально прозорим і відкритим. Тому ці відомості не приховувались від суспільства, а навпаки – офіційно оприлюднювались.

Ціни, що зазначались в попередніх договорах в 2013 і 2014 роках були на той час надзвичайно вигідними для продавця і вищими за ринкові.

Наприклад, Арсеній Яценюк уклав попередній договір в листопаді 2013 року, коли у Еспресо не було ліцензій на мовлення та перспектив їх отримати (Нацрада відмовляла навіть розглядати заяви), канал не здійснював мовлення, його оціночна вартість на той час дорівнювала номінальній вартості статутного капіталу, тобто 480 тисяч гривень. І можливий продаж 30% такої компанії за 3,7 мільйонів гривень, тобто більш як в 25 разів вище номінальної, в 2013 році було цілком адекватним.

В 2014 році Еспресо придбав проблемну компанію з цифровою ліцензією. На той час канал знаходився під постійним контролем Нацради, яка фактично розглядала перспективу позбавлення компанії цифрової ліцензії, а на самій фірмі накопичились борги на декілька десятків мільйонів гривень. Тобто на той час ринкова вартість цифрового каналу також не була надто високою. І в таких умовах перспектива продажу 40% проблемного активу за більш як 5 мільйонів гривень виглядала перспективно. Так як і продаж каналу зараз за приблизно 5 млн. доларів США є абсолютно ринковим.

Яке майбутнє Еспресо? Канал, який виник в умовах жорсткого провладного тиску, журналісти якого, ризикуючи власним життям, розповідали світові про Революцію Гідності, російсько-українську війну, політиків, для яких українська державність нічого не варта, залишиться вільним та незалежним. Такою була позиція творців каналу, такою ж є позиція нових співвласників.

Стаття опублікована на Детектор Медіа.