Віталій Портников: Звичайна пострадянська депортація

Ні, ці країни тому й союзники Росії, що політичні системи у них не сильно відрізняються від того, що ми десятиліттями спостерігаємо в Кремлі. Такий самий беззмінний вождь на верхівці, та ж відсутність участі громадян у політичному житті країни, вічний страх - а що буде, коли влада зміниться? І чи буде? У Казахстані цей страх є навіть більшим, ніж у Росії чи Білорусі, бо ж Нурсултан Назарбаєв керує країною беззмінно з дня проголошення її незалежності, а до цього був першим секретарем ЦК республіканської компартії. Зрозуміло, що вся політична система країни  "заточена " під інтереси першої особи і її оточення - а як може бути інакше?

Звичайно, Волошину і Явтушенка затримали аж ніяк не за те, що вони - українські громадяни. Їх затримали і депортували просто тому, що вони - представники міжнародної правозахисної місії. За те, що вони намагалися захистити казахстанського суддю, який - не такий вже звичайний випадок у цій країні - судив за законом, а не за вказівкою. Українські правозахисники просто розділили долю інших своїх колег, які намагаються нагадувати казахстанській владі, що незалежне правосуддя має право на існування. Тим більше, що українців простіше вигнати, ніж американців, наприклад - не потрібно особливо щось пояснювати, та й в Москві сподобається.

У нас є люди, яким подобається Білорусь - тому що там чисто і працюють державні підприємства. І є інші люди, яким подобається Казахстан - тому що економічні зміни в цій країні нерідко виглядають куди більш сучасними рішеннями, ніж у нас.

Але жодна чистота, жодні економічні послаблення не можуть замінити найголовнішого - звичайної свободи особистості, гарантій незалежного суду і вільного висловлення своєї думки. Відсутність цих факторів і архаїчна незмінюваність старіючої влади перетворюють будь-яку державу на крижану пустелю