Віталій Портников: Виграє тільки Назарбаєв

Можливо, Кремль заманює українського президента до чергової "пастки"? Або таким чином Володимир Зеленський здійснює своє бажання про двосторонню зустріч з Путіним?

Очевидне здивування, з яким прокоментували заяву Назарбаєва і в Києві, і в Москві, може виглядати цілком щирим.

Путіну в принципі не дуже потрібна зустріч із Зеленським. Але навіть якщо припустити, що російський президент доб'ється від українського колеги необхідних поступок, ці поступки повинні бути легітимізовані присутністю лідерів Франції та Німеччини і привести до поліпшення, а не погіршення відносин із Заходом. Зеленський також повинен бути зацікавлений не просто в зустрічі, але у зустрічі, яка призведе до закінчення військових дій. Навряд чи у нинішній ситуації український президент буде ризикувати західною підтримкою і руйнувати "нормандський формат".

Однак те, що колишній президент Казахстану міг виступити з пропозицією про таке посередництво - теж цілком реально. Назарбаєв взагалі схильний до висунення широкомасштабних ініціатив, які навряд чи будуть мати реальні наслідки. І, навпаки, коли є зацікавленість в його реальній участі, Назарбаєв, як правило, самоусувається - як усунувся 2014 року, коли світові лідери просили його вплинути на Путіна і не допустити анексії Криму.

Заява Назарбаєва - це перш за все демонстрація його ролі світового лідера і досвідченого дипломата, людини, до пропозицій якої прислухаються. Це прагнення нагадати, що справжній глава Казахстану - все ще керівник Ради безпеки Назарбаєв, а не чинний президент Касимжомарт Токаєв. І, звичайно ж, Назарбаєву важливо, щоб з ним і - найголовніше - його сім'єю в Москві рахувалися більше, ніж з президентом Токаєвим. Назарбаєв думає про майбутнє - про майбутнє своєї сім'ї без Назарбаєва.

І пропозиція провести зустріч Путіна і Зеленського - всього лише фрагмент великої гри постарілого правителя, який втрачає навіть не владу, а життєві сили і розуміє це. Ця пропозиція - не про Москву, не про Київ, не про Донбас.

Це про Нур-Султан.