Грай, як лікар Хаус

 Між тим, ігри давно уже вийшли за вузьконішових рамок і не лише пропонують сюжети, які нічим не поступляться кращим зразкам кіно і телебачення, а й дозволяють “зазирнути” всередину цілих економічних галузей і окремих професій. Завдяки епідемії, найбільшу цікавість привернули медицина та епідеміологія. Чи може щось таке запропонувати ігрострой? Цілком.

Лікарня на краю міста

Телевізійні серіали на медичну тему давно і міцно завоювали увагу громадськості. “Лікар Хаус”, “”Код чорний”, “Швидка допомога” - всі вони не тільки є невичерпним джерелом цитат, а й мають віддану фанбазу. Але окрім телесеріалів є іще… комп'ютерні серіали. Такий жанр називається “візуальною новелою”. Існує багато їх класів – вони відрізняються не лише движком та графікою (як правило, спрощеною, майже мультяшною), а й тим, наскільки сильно гравець може впливати на сюжет. 

Найпоширеніші – ігри, де усі події фіксовані, а цікавість підігрівається численними міні-іграми, як правило, “на час”. В одній такій “новелі” може бути до 50 міні-ігр, поєднаних в неперервну дію, так що гравцю буквально нема як відірватись від екрана. Це вимагає точного розрахунку дій, а тому їх навіть виокремлюють у свій субжанр – “мікроменеджмент”.

Як і телесеріали, візуальні новели поділяються на сезони (як правило, одна гра – цілісний сезон), а ті – на окремі епізоди. Кожен епізод, в свою чергу, складається із актів – а в них “вписується” ланцюжок міні-ігр. 

“Лікар Харт” з’явилась на блакитних екранах… тобто, моніторах в далекому 2010 році, як спін-офф “козирної” візуальної новели Delicious, яка розповідає про спроби дівчини-кухаря відкрити ресторан. Пригоди веселої та позитивної Емілі О’Меллі так сподобались гравцям (на той момент витримала 5 сезонів), що цикл вирішили збільшити до “серіального всесвіту” - і першою запустили історію подруги Емілі – Еллісон Харт (Allison Heart), не менш меткої дівчини, яка вирішила стати лікарем в маленькій клініці “Літл-Крік”. 

Як це завжди і буває, перший млинець виявився глевким. Спрощена графіка, штамповані сюжети та надто прості міні-ігри, в яких без особливого напруження можна отримати “золото”, віднесли “Heart’s Medicine Season One 2 до категорії дитячих ігор. Гру надовго поставили на полицю. 

Віддамо належне розробникам, в другому сезоні (“Heart’s Medicine: Time To Heal”), який вийшов в 2016 році вони показали зовсім іншу гру – із наскрізним сюжетом, продуманими міні-іграми, в які не так вже й просто виграти, і навіть заплутаними стосунками між персонажами – для чого існує окрема внутрішньоігрова “енциклопедія” в формі “персональних справ”. 

Цього разу замість куцих і простеньких епізодів перед вами розгортається справжній ситком, в якому задіяно не менше десятка персонажів. Шість великих “сюжетних арок” - в яких є свій центральний персонаж і особиста драма, яка розгортається у своєму відділенні – в стаціонарі, відділенні швидкої допомоги, радіології і навіть хірургії. Кожне відділення має свою специфіку і свої окремі міні-ігри, які імітують процес лікування – змащування опіків, коригування крапельниць, навіть підбір ліків тощо. На додачу кожен акт містить “діамантове” завдання – яке можна виконати тільки будучи уважним і ретельно плануючи кожну дію. 

Кожен хворий має шкалу “сердечок”, які відображають його ставлення до лікарів. Більше сердець – більша винагорода і більше досвіду. Якщо лікувати хворого швидко і професійно, можна заробити “золоті серця” - вищу вдячність.  Щоб життя цукром не здавалось, до сюжету вписані “штраф”, які утруднюють гру. Наприклад, різко зменшується швидкість Еллісон (через втому після аврала). Або не можна двічі обслуговувати одного і того ж хворого. Штрафи чергуються із гумористичними вставками, які також оформлені міні-іграми – із живого кутка втекли морські свинки, яких треба переловити, поки вони не впустили взагалі все. Або в палату кладуть сварливого хворого, який насправді прагне привернути увагу свого сина-лікаря. Все це супроводжується чудовою звуковою доріжкою. 

“Перезапуск” виявився вдалим, –  в 2017 році вийшов третій сезон (“Heart’s Medicine: Hospital Heat”), а четвертий (“Heart’s Medicine: Doctor’s Oath”) вийшов на мобільних пристроях в 2018 році, а на ПК планується цього року – в ньому Лікар Харт зіткнеться віч-на-віч із епідемією. 

До “серіального всесвіту” GameHouse Original Stories входить іще один медичний серіал - “Служба Порятунку Тварин” (“Pet Rescue 911”). Героїня – рудокоса Емі Кейрс (Amy Cares) – випускниця ветеринарного коледжу, яка мріє про кар’єру зоолікаря. 

Безпосередня і завзята ветеринарка також припала до душі глядачам… тобто, гравцям, і уже вийшли два наступних сезони - Amy's Pet Clinic (2018) та Family Practice (2019). Причому в останньому сюжет теж на рівні – герої не лише лікують хворих котиків і собачок, а борються із таємничою біозаразою, яка зненацька захопила маленьке містечко Снагфорд.

Обидва серіали – як і “Доктор Хаус” - в своїх назвах обігрують риси характеру головних героїнь. Та й взагалі в них міститься чимало алюзій на медичні телесеріали. Вони сподобаються не лише тим, хто звик до традиційних “медичних драм” - вони тільки на перший погляд простенькі, а затягують…

Фармацевтичний магнат

Добре бути лікарем, коли в будь-який момент можна щедрою рукою взяти ліків із аптеки і за пару кліків вилікувати хворого. І навіть робити це “на швидкість” в перервах між сюжетними вставками. А от що робити, якщо ліків немає? Докупити, а ще краще – налагодити власне виробництво, щоб не сильно залежати від монополістів. 

Саме так вирішили розробники невеличкої компанії Twice Circled і створили гру Big Pharma (2015), яка детально моделює процес винаходу і виробництва нових ліків.

Це не просто бізнес-гра – це “економічна стратегія німецької школи”. Так називають ігри, в яких економічні галузі моделюються до найдрібнішої деталі – один із найдавніших жанрів ігростроя. Широкому загалу цей жанр відомий за такими класичними ігровими серіями як Settlers (яка скоро відзначатиме 30-річчя) та Railroad Tycoon (якій уже виповнилось 30 років), а також фантастичному по своїй гнучкості “конструктору конвеєрів” Factorio (2012), в якому можна змоделювати практично будь-яке виробництво.

Big Pharma ставиться до виробництва ліків надзвичайно серйозно. Кожен інгредієнт має унікальні характеристики – позитивні і негативні. Збільшення чи навпаки, зменшення його концентрації дає доступ до відповідних лікувальних властивостей. Наприклад, від екстракту отрути екзотичного жука-дракона в одній концентрації буває лише нудота, а в іншій він швидко вилікує ангіну. 

На перший погляд все просто – підбираємо потрібну концентрацію, штампуємо таблетку, викидаємо на ринок і задоволено дивимось, як ростуть цифри прибутків.

Але це лише для простеньких хворіб – головного болю, кашлю чи нежиті. Складні хвороби вимагають складних ліків, а для них – екзотичних інгредієнтів та спеціальних біохімічних процесів, які ще треба відкрити. Так що гроші не наскирдуєш в офшори, їх треба вкладати у фундаментальну науку – адже рано чи пізно прості хвороби буде подолано, і треба буде боротись з більш серйозними болячками.

І тут гра показує своє справжнє обличчя. Деякі лікувальні властивості “відкриваються” лише завдяки каталізаторам – а у них, як правило, повно побічних ефектів. Щоб їх мінімізувати, треба ретельно будувати біохімічний конвеєр – а для цього розробляти нові машини, бо кожен етап переробки коштує грошей. А ліки мало розробити, вони мають бути доступні хворим, тому в “дослідницькому” розділі проти кожного медикаменту проставлена ціна. Тож якщо хочете достойного прибутку – маєте вкластись в кошторис.

Помилок тутне пробачають. Помилились в концентрації, напортачили в біохімії, або не “відкрили” лікувального ефекту, вона єхидно запропонує вам назвати таблетку “фуфломіцином” (Sugar Pill) і поставить від’ємну ціну.

О, звичайно, як і в реальній економіці, можна маніпулювати ринком і навіть шахраювати. Для цього передбачено окремий режим – “Marketing And Malpractice”. Тільки довго на цій конячці не проїдеш. Чим вища репутація, тим вища націнка, а як тільки ви почнете шахраювати – зниження продаж буде іще прийнятним результатом.

Грати в BigPharmaне так важко, як здається. Вона складається із “завдань” - від простих до складних – в яких крок за кроком гравця учать, як правильно будувати конвеєр і вести дослідження. А потім “випускають” у вільну гру – де можна самому визначати, що, як і в яких кількостях виробляти. Є й сценарії, де треба якнайшвидше виробити ефективні ліки проти смертельної хвороби.

Гратак продумана, що може стати навчальним практикумом та серйозним моделювальним пакетом. Адже всі ресурси гри відкриті і їх можна “модити”, тобто, визначати свої власні набори інгредієнтів, химерних машин та біохімічних процесів.

“Прінстон-Плейнсборо”: зроби сам

Лікарем уже працювали, виробництво ліків налагоджували, час братись і до будівництва лікарні.

Project Hospital (2018) чеської компанії Oxymoron Games є симулятором лікарні, який моделює побудову та управління лікарнями – від маленького фельдшерського пункту до багатопрофільного медичного комплексу. Економічні симулятори – це окремий субжанр стратегій німецької школи, де наголос робиться не на технологічних ланцюжках, а на будівництві та менеджменті. 

Розробники дбайливо оживили велетенську медичну енциклопедію, із десятками різних діагнозів – кожен із власною симптоматикою та процедурами. Причому однозначного діагнозу годі очікувати – необхідно підбирати комбінацію досліджень, яка точно покаже – чим хворий пацієнт. А для цього потрібне різноманітне устаткування.

Лікування має відповідати діагнозу. Для простих випадків вистачить рецепта, але найчастіше потрібне спеціалізоване обладнання – яке треба закупити і розгорнути. Інакше доведеться радити хворому хіба що попити чаю із аскорбинкою. А в цій грі хворий може і померти, якщо його не лікувати як слід…

Тут все і починається. Необхідно спланувати витрати на діагностичну інфраструктуру і на лікувальне начиння. Для цього вмикається спеціальний “режим лікаря”, який дозволяє брати під контроль хворих та лікарів. Важливо все: скарги, аналізи та процедури, які можна виконати на всіх етапах – від діагностики до лікування. Кожна деталь супроводжується грунтовними підказками та переліком необхідного обладнання. З них і вимальовується план побудови чи розвитку лікарні.

Наприклад, приходять люди і скаржаться на болі в попереку. Що це – радикуліт? Апендицит? Нирки? А може просто сколіоз і нерв защемлено? Беремо під контроль і дивимось, яка діагностика доступна для таких хворих. Найточніший діагноз покаже рентген – а його в лікарні якраз і немає. Отже, нам необхідна радіологія та спеціаліст-рентгенолог. Закупаємо обладнання, розгортаємо (якщо нема де, будуємо приміщення) і наймаємо спеціаліста. Якщо, звичайно, дозволяє бюджет.

Взагалі, діагностування та лікування хворого тут змодельовано до найменших деталей – попри дуже непоказну графіку, через певний час ловиш себе на думці, що зазираєш за куліси реальної лікарні. 

На якомусь етапі слід вибрати – що саме будуємо? Всього в грі сім спеціалізацій: загальна практика, кардіологія, інтенсивна терапія, гастроентерологія, хірургія, нейрохірургія та травматологія. Можна замахнутись на великий медичний комплекс, в якому буде багато відділень, а можна – створити невеличку профільну лікарню із індивідуальним підходом.

Перемикаючись між режимами лікаря та менеджера, можна розглядати життя лікарні під різними кутами і знаходити оригінальні рішення. А коли здається, що уже всі можливості розкриті і всі шляхи пройдено – є іще численні сценарії, написані за мотивами реально існуючих випадків. Наприклад, у ваші руки передають депресивну лікарню, яка в боргах, як в шовках. Закрити не маєте права, отже, закусіть губу і піднімайте її крок за кроком.

Можна навіть збудувати копію лікарні “Прінстон-Плейнсборо”, із серіалу “Доктор Хаус”. Зрештою, вся гра побудована навколо концепції диференційної діагностики, то чому б і ні?

Як і Big Pharma, Project Hospitalє конструктором, в якому можна створити свої сценарії – придатні навіть для моделювання розвитку і модернізації реальних лікарень. А грунтовна теоретична база робить її неоціненним навчальним інструментом, тим паче, що для неї існує українська локалізація.

Грай, як лікар Хаус

Якщо і є гра, в якій дійсно можна відчути себе лікарем Хаусом, то це Bio Inc. Redemption (2017) фірми DryGin Studios. Без перебільшення унікальний зразок, який навіть важко віднести до якогось жанру. Це і симулятор лікаря, і стратегічна гра, і навіть психологічний триллер.

Поділяється вона на два режими – Життята Смерть. Виберете перше – боротиметесь за життя вашого пацієнта із невідомою хворобою. Друге – будете намагатись вбити людину швидше, ніж її врятує лікарська майстерність.

Так і питають вас на початку – що виберете, Життя чи Смерть? Даючи одразу зрозуміти: жарти уже всі скінчились, і вам доведеться прикласти всі свої зусилля. 

Починається, як завжди, із діагностики. Самого пацієнта не показують – тільки його внутрішні органи та скарги, які позначаються червоними дисками або шипастими кульками. Збираючи їх, можна накопичити достатньо “біо-очок”, щоб запустити діагностичний тест, або призначити лікування. 

Необхідно зібрати скарги принаймні по двом-трьом системам органів – судинній, дихальній, травній, нервовій, імунній та ін. Це дозволить згрупувати симптоми по важливості, і прикинути, яка із систем відмовляє. Далі можна запустити діагностичний тест, щоб уточнити – чи дійсно саме там причина. Після цього можна призначити лікування і слідкувати, чи покращиться стан. 

Варіантів лікування тут безліч. Вони поділені на три категорії – медикаментозні, зміна образу життя та реанімаційні технології (доступні, якщо функціонування системи органів падає нижче 20%).

Наприклад, якщо найбільше відмовляє нервова система, можна запідозрити клінічну депресію. Це лікується або антидепресантами, або зміною стиля життя – скажімо, йогою чи подорожами. Поряд із кожним типом лікування відсоток успішності. Але краще не поспішати йому вірити, адже діагноз може бути невірним. При хворобі Паркінсона антидепресанти її тільки посилять… і тоді вже йогою відбутись не вдасться. Час полетить галопом і треба буде гарячково збирати біо-очки, щоб порятувати пацієнта нейрохірургією.

Помилок ця гра не пробачає. Неправильно поставлений на початку діагноз може зарубати на корні всі подальші спроби врятувати людину.

Складність зростає експоненційно із кожним новим пацієнтом, і на вищих рівнях можна зіткнутись навіть із натуральною еболою чи мотабою. Але не варто розхолоджуватись, навіть звичайний грип тут може підкинути пару-трійку ускладнень у вигляді хронічного бронхіту чи фіброзу легень.

А грати на боці вірусу й зовсім моторошно. Уже перші хвилини покажуть, наскільки людина слабка та раптово смертна. І наскільки героїчною є праця лікаря, який часто один стоїть між життям та смертю.

Я – чума, я – руйнівник світів

Огляд був би неповним без Plague, Inc. Evolved (2012) фірми Ndemic Creations, унікальної глобальної стратегії, в якій перед гравцем ставиться лише одна задача – змоделювати глобальну епідемію, яка здатна вигубити населення всієї земної кулі.

На сьогодні не існує кращого способу зрозуміти, як «працює» епідемія, ніж зіграти в цю гру. 

Починається все із збудника – можна вибрати із десятка різних варіантів. Бактерія, грибок, вірус чи навіть рідкісні пріони чи нервові паразити. Кожен можна модифікувати, додавши до них генетичні особливості, наприклад, сприятливу температуру, резистентність і навіть форму. 

Далі – країна, з якої розпочнеться епідемія. Можна самому “заразити”, або покластись на випадок. В будь-якому випадку все почнеться із “нульового хворого” і одиничних хворих. Важливо також обрати ступінь складності, яка відображає, наскільки безтурботно веде себе світ. В найлегшому варіанті ніхто не миє руки, а медицина фінансується по залишковому принципу. А “брутальна”” складність – пекло для вірусів, бо в ній світова спільнота активно слідкує за новими хворобами і при першій же ознаці епідемії включає контроль поширення, розробку вакцин та ліків.

Заражаючи хворих, збудник накопичує “очки еволюції”. Вони дозволяють вручну керувати розвитком хвороби, моделюючи різні варіанти розгортання епідемії.  Можна, наприклад, підвищити заразність, або заплутати лікарів, “маскуючись” під симптоматику менш небезпечних хворіб. Всього існує три групи “еволюційних особливостей” - способи передачі, симптоматика і унікальні властивості, які залежать від типу збудника.

Кожна особливість підвищує заразність, важкість та смертельність хвороби. Завдяки цьому можна отримати або легеньку сезонну простуду, або страшну чуму, яка гарантовано вбиває кого завгодно. Можна і нинішній коронавірус змоделювати.

На певному етапі кількість хворих починає рости експоненціально, і стає по-справжньому страшно, настільки це нагадує реальне життя. Іконки “біозарази” показують, як поширюється вірус спочатку однією країною, потім сусідньою, а потім і всім світом.

Реалістичності додають коротенькі новинарні зведення – спершу від жартівливих (“третє місце за смертністю в країні X зайняла гусяча фігня”) до перших тривожних повідомлень, а потім і криків про допомогу, бо в країні нема медицини, і уже не влада порядкує – а хвороба.

Після першої сотні смертей уряди починають запроваджувати запобіжні заходи. Там закривають кордон, тут повально діагностують всіх підозрюваних, в третій країні починають будувати вірусологічні центри, а світова спільнота виділяє відсоток ВВП на розробку ліків та вакцин. По кожній країні можна глянути, як саме вона бореться із хворобою, і наскільки її стратегія ефективна. 

Можна витратити десяток-інший “очок еволюції” і показати непокірним країнам, що не примати тут царі природи і спротив марний.

Сто тисяч смертей вмикають  світовий карантин. Мільйон – припинення всіх війн і утворення світового надзвичайного уряду. Мільярд – уже апокаліпсис, коли залишається лише молитися.

Виграш в Plague, Inc. дуже важкий психологічно, навіть якщо не приймати ігрові події близько до серця. Малесенькі літачки вірусологів-відчайдух, які із останніх сил намагаються щось вдіяти… Новини про чергову країну, яка перестала відповідати… Величезне червоне поле, яке розтікається по світовій мапі, як ракова пухлина… 

Краще, щоб це так і залишалось грою, де в будь-який момент можна натиснути кнопку “Вихід” і все переграти… Краще промоделювати найстрашніші сценарії у віртуальності і зробити висновки, перш ніж до них силоміць змусить реальність. 

* * *

На цьому, звичайно, перелік цікавих і корисних комп'ютерних ігор не закінчується. Їх значно і значно більше, і вони уже давно не правлять за легковажні розваги. Вони навчають і допомагають в роботі, веселять і лякають, дозволяють зазирнути в інші професії і навіть ставлять екзистенційні питання.

Варто лише вибрати – і це того дійсно варто.