Мухи на Спаса

Як себе поводять щури на потопаючому кораблі, приблизно відомо. Як вони себе ведуть у палаючій хаті, можна простежити в Луганську. Шкода тільки, що разом із ними в тій хаті живуть і люди. Щури прибиваються до людей, ховаються за ними від вогню і в той же час не припиняють шкодити.

Так ведуть себе й мухи на Спаса, коли відчувають прихід згубної для них осені. Вони стають кусючими, злими, бо їхній час минає. Луганськ, щоправда, ще не палає, але свистить, виє, гуркотить і періодично потрапляє під снаряди та ракети. Українська авіація, що прасує позиції бойовиків у Станиці Луганській, перебуває під прицілом зеніток бандитів, які не завжди відрізняються добрим зором. Тому пронизливий різкий звук «вжик» інколи можна почути й над головою прямо в центрі міста. Люди в такий момент на мить ціпеніють, потім діляться враженнями, а через деякий час починають нервово жартувати. Інколи зрозуміти, хто й куди стріляв, важко. Окремою проблемою є дезінформація наводчиків. Особливо тих, хто, не будучи в місті й не маючи можливості перевірити достеменно інформацію, повідомляє армію про скупчення бойовиків, бо так сказали «поінформовані джерела». Тому, як благав один військовий, якщо ви не впевнені, що терористи саме в цій будівлі або в цьому квадраті, краще просто мовчіть. Мовчіть, бо снаряд, що вилетів із дула, потім на місці перепитувати не буде. Усім давно відомо — те, що коїться в Луганську, набагато краще видно з Одеси та Києва, а з Воробйових гір Москви Луганськ взагалі — як на долоні. Скоро луганчани дізнаватимуться про погоду саме по «Россия 24», бо дізнаються про «мирні» наміри бойовиків із вуст Володимира Путіна.

До речі, остання ініціатива президента РФ з припинення вогню і оцінки ситуації Лавровим на межі погроз видають те, що щось пішло-таки не за планами Кремля. Майже вимога Німеччини продовжити діалог з терористами, відверте розчарування, а також готовність бандитів начебто йти на будь-які поступки, натякають, що в Москві вкрай не задоволені реальною можливістю військових успіхів нашої армії. 

Більше того, бойовикам зараз не до війни. У них — своє «АТО». Бородай посварився з Безлером (тим самим, що своїм прізвиськом Біс сам проситься до пекла), і тепер воюють у самому Донецьку, називаючи один одного... терористами! Увечері 1 липня в Луганську заздалегідь було вимкнено веб-камери, що оглядали в’їзд до міста з Краснодона і територію в’їзду до автовокзалу. Недарма. Зрозуміло, що мав відбутися черговий підхід військової техніки з сусідньої країни, яка погрожує відправити нам «гуманітарну» допомогу. Справді, згодом інші веб-камери о 4-й ранку помітили пересування містом потужної колони БТРів. Можливо, ця техніка таки раніше перетнула кордон, і лише зараз була введена в місто. Але є факт — такої техніки в місті вже занадто багато. Більше того, так і залишилася функціонувати жила постачання озброєння — з півдня Луганська і виїздом на захід, тобто на Алчевськ — Донецьк. Без обрізання цієї пуповини годі сподіватися на стратегічну перевагу. Луганськ просякнутий бойовиками, як ганчірка. Її прийдеться щосили вижати і висушити. А для цього конче необхідно блокувати згадані шляхи.

Зараз можна спостерігати велике накопичення бандитів на території автовокзалу, де ще в травні було захоплено військову частину. Саме звідти вилітають ракети ПЗРК, намагаючись потрапити в літаки української авіації, й у той же час та територія не настільки щільно втопає в секторі житлового масиву, як в Камброді.

До речі, є інформація про те, що в середу українські війська вже увійшли в Камброд, який, щоправда, залишився без електричного живлення і частково — без води, адже напередодні ОКП «Компанія «Луганськвода» припинила її постачання. Без електричного струму та водопостачання з першого дня місяця залишились декілька населених пунктів Станично-Луганського району, зокрема селища Станиця Луганська, Нижня та Верхня Вільхова, Пшеничне і Валуйське. У селищі Вергунка, що впритул примикає до Луганська, бойовики захопили компресорну станцію, яка підтримує необхідний тиск у трубі для постачання газу по міжнародному газопроводу. Що робитимуть із нею, бойовики не повідомляють. Щодо того, чи закріпились війська на стратегічній висоті Луганська, відомості суперечливі. Але, як вже було сказано, таке закріплення не матиме вирішальної переваги без вирішення питання на півдні міста. А Краснодон поки що залишається окупований бандитами. Більше того, Луганський аеропорт (на півдні від Луганська), в якому перебувають бійці Нацгвардії, зараз відрізаний від сил АТО. Для бійців, які мужньо тримають оборону місяцями, така ситуація може стати катастрофічною.

На тлі вибухів у Луганську цікаво спостерігати за подіями в столиці. У Києві сумнозвісний «кореш» Губарева — Левченко — виявляється, став носієм ідеалів Майдану, а кримський комуніст Грач обгадив своїх колишніх колег по партії як тільки міг, витягнувши назовні брудну й смердючу білизну. Ми — луганчани — і без того знаємо про нечистоплотність цього комуністичного збіговиська, а тут ще й такі інтимні подробиці. Інколи здається, що в Компартії скоро залишаться Симоненко та луганчанин Кілінкаров, дача якого зараз — в межах території бойових дій. У той же час на третій стадії читання перебуває Закон США №2277 «Акт о перешкоджанні агресії з боку Росії 2014», в якому прописано заходи з активізації НАТО, і окремим пунктом розглядається військова допомога Україні.

Зрозуміло — навіть якщо витіснити бандитів із нашої країни, питання з путінським тероризмом остаточно не вирішиться. Злам між тектонічними плитами історії та світових амбіцій проходить, зокрема, й по нам. Ці вулкани, що посипають зараз попелом війни нашу землю, мають вичистити вади, яких ми набралися за двадцять років незалежності й сотні років поневолення. Це — час якісного переродження, де немає міста мухам, для яких вже настав Спас.

Текст написано для День.ua