Свирид Опанасович на стражі мірового порядку

Ну шо, субота подкралась якто незаметно, я смотрю большинство ще спить, то дід набігавшись і натренірувавшись зранку, як кінь, приступає до традиційного огляду главних международних новостєйШоб як ото ви нарешті попрокидаєтесь, було вам шо почитати до ранкової кави, чи чаю. Хотя дід совітує гарно поснідати і пити морковний сік. Або любий другий натуральний. Бо українці мають вести здоровий образ жізні, бути всігда здоровими і крепкими та жити до ста год каждий. Мінімум. Но то таке, каждий рішає собі як хоче, наливайте собі хто шо хоче, вмощуйтеся і читайте. Ітак, начньом.

Традиційно вже вкотре дєдушка начинає огляд подій з нашої бойової красуні Наді Савченко, бо щитає, шо ніякі політичні собитія не мають нам затуляти судьбу конкретної людини. Надєжда – дідова гордість і дідова тривога. Порох найшов час і написав Наді письмо лічного содєржанія, в котором просить Надю дєржаться і не унивать. Консул одніс письмо в Воронєж і Надя тут же вшкварила Пороху епічний ответ, которий дєдушка без гордості за Надю, за українських бойових дівчат і вообще за наш народ читать не може. Почитайте самі, оно того стоїть. 

Шото дєдушке підказує, шо наступні тижні можуть стать вирішальними в дєлє содержанія Наді в плєну, в Мордорі і ета подказка не результат спірітічеського сєанса, а холодний і трезвий аналіз імеющихся фактов. Щоправда, трудно буть до конца уверенним в правильності аналіза, кагда імееш дєло с напуганним до всирачки шизофреніком. А Х@йло іменно таков. В любом случає, держим за Надю кулаки і зорко стежимо за дєйствіями всіх главних персонажей етого дєла. Ідьом дальше.

Главне международне собитіє вчорашнього дня состоялось учора в Нью-Йорку, в залє засєданій Совета Безопасності ООН. Про ето засєданіє дід вже вчора писав, потому повторяться не буде. Скаже лише, шо всьо пройшло, як по нотам, учасники партітуру знали і виступили слаженним хором. Чуркін, правда, не дуже порадував. Дід ожидав од нього більшого натхнення і болєє яркой ісполнітєльской куйні. Но вже як получилося. Правда, кагда он сказав: “Нєльзя приносить в жертву своим амбициям будущее целого народа... Народа Украины”, дід подумав, шо никагда Чуркін нє бил так блізко к провалу. А так, він здєлав чудєсну рекламу 5 каналу, Порох йому за це какби должен.

Послєдовавший на фоні засідання Совбеза залп заявлєній мірових лідєров, касающийся віновніков збиття малазійського Боїнга і ужесточенія санкцій проти Х@йлостана дєдушка оцінює в качестве воздушного поцелуя лічно Х@йлу. Мірові лідєри дали нашому миршавому пацієнту недвусмислєнно понять: “Всьо, шо тєбе рассказала од нашого імені бундесфрау Меркель – правда. Патаму – не виябуйся”. Заявлєнія х@йлостанських представітєлєй, того же Лаврова, угрожавшего точечними ударами, дід щитає гавкотом собаки, яку заганяють в будку.

Сіпаратісти з наіболєє развитой інтуїцієй вже поняли шо й до чого і самі трусліві з них вже подумують якби сваліть нєзаметнєє. Їхнім лідєрам незаметно сваліть не удайотся, і побег Пушиліна тому пример. 

З другой сторони, дєдушка всьо ждав кагда же наконєц появятся перебежчики з Х@йлостана, поскольку ето важний індікатор, і наконєц дождався. Старший лєйтєнант погранслужби Х@йлостана Ілья Богданов у появившемся вчора вечером відеообращенії звинуватив свойо главнокомандующе Х@йло в разжиганії войни і виразив желаніє бороться на стороні Україні в качестве простого добровольця. Первий пошол.

Дід не ослабляє зоркості наблюдая за кулуарними процесами в Євросоюзі і хотя там ідуть собитія второстєпенной важності, они не лішени нєкоторой інтрігі, інтєресной разве что естетам од політікі. Діду, як і всякому сєльському стратєгу, не чуждо чувство прекрасного, потому процесс формірованія нового состава Єврокомісії діду тоже інтєресєн. Як буде шось цікаве і важне, чим стоїть поділитися, дід обізатєльно розкаже.

Намного болєє важні собитія проісходять січас в Ізраїлі, вокруг сєктора Газа. Дід давно говорить, шо за безпричинной актівізацієй палєстінських зомбі явственно проглядує миршавий лік Х@йла, потому тамошні собитія целесообразно рассматрювать в качестве іншого фронта одной і той же войни. Ізраільська воєнщина, за успіхи якої дєдушка постоянно держить кулаки, витворяє шо хоче, дємонстріруя нам всякі трюки та прийомчики, наводящі на тірорістов шок і трепет. Дід надіється, шо наша українська воєнщина уважно конспектірує – де ж іще получить кращий мастер-клас од лучшіх мірових звьозд первой величини. Дід тіки просить ізраїльську воєнщину помнить про необхідність збереження життя та здоров’я своїх воїнів, бо в них є мами. Українську воєнщину дід тоже закликає помнить, шо і в наших воїнів тоже єсть мами. А мам розстраювать нікак нєльзя. Грех ето.

Сили АТО установили контроль над юго-восточной частью Луганська і по всім признакам сіпаратісти можуть чувствувать сєбя наканунє грандіозного шухера. Пожелаєм нашим Воїнам удачі в боях і шоб ворожі кулі їх минали. Всячеські поддержуєм Армію. В ній наша главна защита, опора і запорука майбутніх перемог. 

На наступному тижні возможна ратификація у ВРУ Угоди про асоціацію между Україной і ЄС, по крайнєй мере внутрішньодержавні процедури, о которих дід писав раньше, завершені. Вісокопоставлений чіновник з Кабміну вчора заявив, шо всьо к ратіфікації готово. Вніматєльно наблюдаєм. Єслі Угода буде ратіфіцірувана, ето стане лучшим ответом на стєнанія і візгі панікйоров та істєрічок, шо нас будтоби хтото сліває, шо кругом предатєлі і враги. Таким гражданам дід строго показує на стоящий в углу лом, бо ободряюща ломотерапія показала себе наіболєє ефектівним способом борьби з внутрішніми піда*Асами. І вообще, дід не раз казав, шо на войнє побеждає той у кого дух твьорже, взор яснєє, а яйця крепче. Так шо на будущее – панікйоров і істєрічок дід щитає або врагами, або полєзними врагу ідіотами. І тих, і других дід призиває нещадно пи-дить ломом.

Минулий тиждень позначився всплєском моторошних новостєй з трупами в качестве главних персонажей етой затянувшейся дьявольской п’єси. То сіпаратісти розказують якусь куйню, шо в малазійськом Боїнге на самом дєлє перевозили нєсвежі трупи, які туда якоби грузив лічно Обама. То якіто зомбі на захвачених сіпаратістими територіях риються в карманах загиблих пасажирів. То трупи сотнями звозять в Донєцк, наверно для якихось ритуальних целєй.

Но победа в номінації “Нєкрофіл 80 лвл” уходить всьо же на Кавказ. Ім’я победітєля – Рамзанка Дыров. Етот ізвесний шалун вчора любовно розмістив в свойом бложике фотографію трупа Доку Умарова, котору сопроводив хвастлівим коментом. Х@йло-пропаганден-машін тут же подхватила ету новость і распространила среді восторжених ватніків. Рупор гавноновостєй Лайф-гнусь (ето котора перва по срачним новостям) захльобується от восторга какой же Рамзанка умний і красівий.

Всьо би нічого, каже дід, но в Хуйлостанє з їхньою окончатєльно рухнувшей кришей, кандідатура Рамзанки Дырова всірйоз рассматрюється в качестве преємніка Х@йла на велікодєржавном тронє. А шо? Опит жізні под правлєнієм кавказця єсть, ватнікам даже нравицця. Іменно етой полной неопредєльонностью з вопросом до кого перейде в случаї чого ядєрний чемоданчик, як щітає дєдушка, і об’ясняється ювелірна осторожность Запада в отношенії Х@йлостана і лічно Х@йла. 

Ну вот в принципі и всьо на даний момент. Дєдушка собірається щас у Главний воєнний шпиталь, де провідає нашого воїна Ромку Федоріна, про которого вже писав раньше і собирається писать впредь. Наш долг помагать і Армії і пораненим бійцям, хто чим може. Бо вони наші. А Ромці ми обізатєльно поможемо. І протез буде самий лучший в міре. Дід даже начав мечтать, як ми колись Ромку оженимо. І єслі діда тоже позовуть на свадьбу, то так уж і бить – йобну чарку та і врежу гопака! А шо?

Залишаємось бодрими і сильними, панікйоров і істєрічок нещадно приводим в чувство ломотерапієй, занімаємся спортом, помагаєм Армії, держим кулаки за Надєжду і читаєм Мурзікньюс.

І дивимся, шоб віздє парядок був, нахуй! А не те, шо січас.