Хто командує АТО?

Нажаль війна робить дедалі більш очевидними вади політичної системи, заручниками якої ми стали.

Наша держава потерпає від двох бід: війни та корупції. Але організація боротьби і з тим, і з іншим явно показує розбалансованість нашої системи.

З самого початку воєнних дій на Сході, які ще тоді не називалися війною, фактичну організацію боротьби з сепаратистами очолив Міністр внутрішніх справ Аваков за погодженням з РНБО. Спочатку в стурбовані регіони було відправлено бійців “Беркуту”, згодом під егідою МВС почали створюватися добровольчі батальони.  Але ситуація загострювалася, на допомогу терористам прийшла важка воєнна зброя. З обранням нового Президента, ним було призначено нового Міністра оборони. Від того пройшло вже кілька місяців, але майже кожного дня, майже з кожним повідомленням з фронту, звучить одне й те саме: “відсутня координація дій між МВС та Міноборони”, “Міноборони не дає воєнну техніку батальонам”, “Танкові бригади, розташовані поблизу, не допомогли добровольцям, які опинилися під шквальним снайперським вогнем”.

Відповідно до публікації в УП Командир Батальону “Донбас” Семенченко “закликав усіх небайдужих прийти в четвер з пікетом під Генеральний штаб, орієнтовно на 10:00. У його дописі зазначається, що у Іловайську 5-й день в оточенні перебувають підрозділи батальйонів "Донбас", "Дніпро", "Свитязь", "Херсон" та "Доброволець", які не отримали військової допомоги.

Відповідно до інших повідомлень 27 серпня 2014 року на виконання Постанови Кабміну від 26 серпня 2014 року щодо прискореної передачі зброї, один з батальонів нарешті отримав важку воєнну техніку. І то, після того, як Міністр внутрішніх справ прийшов до Прем’єра зі словами “Триматися більше не має сил”.

То для того, щоб елементарно передати зброю від одного відомства до іншого потрібна Постанова Кабінету Міністрів України? В умовах війни? Така бюрократія? Чи можливо таке, якщо існує один центр управління АТО та чіткий План дії?

Але справа в тому, що Центр управління не один.  Є Міністр внутрішніх справ, який є людиною Уряду. І є Міністр оборони, який, хоча і є Членом Уряду, є людиною Президента. І те, хто опікується керуванням АТО дуже важливо. В умовах виборів. 

Але коли керівництво АТО фактично відбувається з двох боків, наврядче можна розраховувати на своєчасне забезпечення зброєю, грошіма, підкріпленням. А це коштує життя нашим бійцям.

Якщо в нас юридично не має воєнного стану, а є терористи та сепаратисти, то може віддати керівництво АТО МВС? Може це і не краще, проте юридично це правильно. Війни ж не має. До того ж, хто б що не казав, наша армія складається з призивників, яких призвали. А батальони - з добровольців, які прийшли за внутрішнім переконанням. І, судячи з інформації в ЗМІ саме вони приймають на себе основні удари. Або віддати керівництво всіма військовими формуваннями Міноборони? Принаймні неоьбхідно мати ОДИН ФАКТИЧНИЙ центр управління. А в нас же ще й РНБО.

Але як тоді з політикою? В країні вибори.

Практично те ж саме відбувається і в боротьбі з корупцією. Постановою Кабінету Міністрів від 17 липня 2014 року було утворено Міжвідомчу комісію з питань повернення у власність держави коштів та майна, одержаних внаслідок корупційних правопорушень. Її було прийнято на виконання Указу Президента від 13 травня 2014 року, який підготовлено мною та тетяною Чорновол. Ми разом обговорили проект Постанови з Прем’єр-міністром.  Але коли ми побачили текст, то там виявилася одна цікава річ: в Комісії передбачено два Співголови! Заступник Міністра внутрішніх справ та Заступник Генерального прокурора. Здається, що ті, хто готував текст, начиталися казок, бо тільки там існують двоголові істоти. Або надивилися Гербу сусідньої країни.  Я думаю, що знаю майстрів компромісу, що готували текст. Але будь-яка людина з логічним мишленням скаже: двох голів бути не може. Структура буде не жіттєздатна! Керівник в будь-якого державного органу або операції має бути один. Інакше не працює. Два – це або непорозуміння або зняття відповідальності. Однак знову-таки: є Уряд, а є Президент. І прокуратура – це вертикаль влади Президента. Отже знову два командних пункта? Бо якщо командує Уряд, то це може несподобатися Президенту і навпаки!

Ще один приклад – це з сумнозвісних спроб утворити Орган боротьби з корупцією. Кабмін вніс до Ради не той законопроект, що сам же підтримав в квітні цього року, а той, що лобіював Удар.  Знову ця політична взаємозалежність.

То ж чим далі ми боремося з війною та корупцією, тим більш очевидним стає той факт, що модель Уряд-Президент, або Парламент  - Президент не жіттєздатна. Або стає нежіттєздатною сама країна.  Ця форма правління, в принципі, не працює майже ніде в світі, чи все одно є фактично зацикленою на комусь одному, як в Росії, яка, як не дивно, також є Парламентсько-Президентською республікою. Але враховуючи наш досвід з президентами...

Нажаль оця боротьба за владу, взаємні компроміси, розподіл сфер впливу, стають особливо небезпечними в умовах війни, корупції та ... виборів. Адже кожна сторона не хоче упустити можливість для отримання політичних балів. Хто сьогодні зробив для АТО більше? А хто більше “поборов” корупцію?

Не знаю, може думати про політичну модель держави в умовах війни – це не правильно. А може і навпаки, бо як раз війна показує наскільки система працює. І, як сказав один з героїв батальону “Азов” “Ми повернемося і проведемо люстрацію в один тур”. І вони точно проведуть. Я бачила очі цих хлопців. Аби вони вижили. А поки двоголова влада вирішує хто головний командувач, вони гинуть... Чи прав “Азовець” і це є план?