ПРО РЕФОРМИ В УКРАЇНІ І РЕФОРМАТОРІВ

Зі словників відомо, що "Рефо́рма (лат. reform – перетворюю, змінюю, франц. réforme ) — перетворення, зміна стану суспільства або якоїсь його сфери діяльності. Новий стан вводиться законодавчим шляхом. Процес реформування суспільства або окремої його сфери здійснюється владою за умови неможливості при наявному стані суспільства мати позитивний розвиток суспільства або сфери суспільної діяльності. Метою реформування є досягнення нового стану суспільства, в якому перепони позитивному розвиткові, які існували в попередньому стані, в новому стані існувати не можуть".

Таким чином, логіка реформ, які мають наслідком свого проведення позитивний розвиток країни, потребує виявлення причин, з яких випливає необхідність проведення і зміст реформ. Чи не єдиною причиною, яка обумовлює необхідність проведення і зміст реформ, є виявлена в підсумку аналізу стану суспільства або окремої сфери його діяльності така перепона позитивному розвитку, яка потребу для свого подолання заходів не з урядового арсеналу, а помітної зміни окремої сфери або всього суспільного життя, тобто реформ або ж навіть революції. Чи маємо в «Стратегія 2020» такий аналіз і виявлену в його підсумку таку перепону? Ні, бо і відсутність в країні верховенства права, і наявність безмежної корупції, на яких наголошує президент, самі є наслідками тої причини, яку необхідно виявити. Тож, чому і якого змісту реформи необхідно проводити? Тільки тому, що в когось завелася реформаторська сверблячка? То хай лікується, а країну залишить в спокої!

Можуть заперечити: "Та подивіться скільки в країні негативних явищ і негараздів! З ними треба щось робити"? Треба! Але що саме? Чому саме реформування? Що і як слід вжити для долання тих явищ і негараздів? Може достатньо буде замінити за чинними правилами депутатів на більш спроможних сформувати більш ефективний уряд і всі ті явища і негаразди будуть подолані? Так ми вже це робили і остання спроба полягла в тому, що уряд "фахівців" прийняв країну в розореному стані і через чотири роки здав її в перед дефолтному стані. Більш того, майже двадцять останніх років країна знаходиться в стані стагнації, простіше кажучи, суттєво не покращує і не погіршує свій стан. Такий довгий час стагнації однозначно вказує на наявність такої перепони розвиткові країни, яка не долається заходами урядового арсеналу, а тому для її подолання потрібно вжити заходи реформаторського або революційного арсеналу. Очевидно, що, не виявивши ту перепону, не можемо говорити про зміст реформ нічого, крім того, що він повинен бути таким, щоб проведення реформ здолало ту перепону.

Таким чином, «Стратегія 2020» необхідно відкласти на полицю до кращих часів, коли зусиллями фахівців буде виявлена перепона позитивному розвиткові країни і з'являться причина і зміст реформ. В протилежному випадку, не матимемо підґрунтя, достатнього для позитивних наслідків реформ.

Я вважаю, що такою перепоною є невирішеність протиріччя між капіталістичною економічною системою і успадкованою від СРСР бюрократичною системою державного правління імені Сталіна. Світовий досвід демонструє, що відповідною капіталістичній економічній системі є демократична система державного правління. Відтак, для подолання виявленої перепони позитивному розвиткові країни слід здійснити демократизацію (передачу народу частини владних повноважень депутатів і чиновників)  у всіх сферах життя суспільства. Зокрема, необхідно надати чинності:
- закону про референдум;
- закону про формування ЦВК шляхом обрання облрадами і радою АР Крим по два її члена (один від партій коаліції, а другий від опозиційних партій ВРУ) та формуванням інших комісій самою ЦВК шляхом найму з числа бажаючих позапартійних;
- закону про вибори, в якому втілена гібридна виборча система;
- закону про відклик депутата у будь-який час його виборцями;
- закону про обрання кожні п’ять років всіх суддів;
- закону про відклик судді у будь-який час його виборцями;
- законів про вибори народом кожні п'ять років керівництва міліції, освіти і охорони здоров'я від райвідділу до міністра;
- законів про відклик у будь-який час обраних керівників міліції, освіти і охорони здоров'я їх виборцями;
- закону, який визначає для всіх податків наступний порядок: податки збираються за місцем створення виробу чи надання послуги, але збирач може скористатися зібраними коштами лише після перерахування коштів до податкового органу більш наближеного до центральної податкової служби країни в обсязі Х % від зібраної суми, де Х - число встановлене законом;
…

Очевидно, що здійснення тільки цих реформ приведе Україну до того, що нормами життя її суспільства стануть верховенство права і суттєво приборкана корупція, а депутати і чиновники перетворяться з начальників над народом в його слуг. Все це разом стане рушійною силою, спрямованою на долання багатьох сьогоднішніх негативних явищ і негараздів, наприклад, олігархату (поєднання в одній особі бізнесмена і депутата або урядовця), бюрократичної тяганини, казнокрадства, нецільового витрачання бюджетних коштів, надмірної централізації державного правління, чиновницького свавілля, неправосудних рішень, ...

Таким чином, оскільки ніким не спростована зазначена перепона позитивному розвиткові України і ніким не виявлена якась інша перепона такому розвиткові, а також тому, що визначено реформаторські заходи, необхідні для долання виявленої перепони, то для успішного проведення реформ і отримання позитивного наслідку їх проведення маємо все необхідне. Оскільки зазначені реформи непопулярні лише серед переважної меншості громадян України, не потребують суттєвих витрат з бюджету і можуть бути виконані навіть під час воєнного стану, то подальше зволікання з їх проведенням є злочином проти переважної більшості громадян України, яка отримає внаслідок проведення цих реформ свободу, заможність і впевненість у завтрашньому дні. Петро Олексійович, подальше ваше зволікання з проведенням цих реформ творить негативну оцінку вашому президентству. То чи варто зволікати?