Як сприймати слова Порошенка про бажання припинити війну?

«У війні справді не буває ні переможців, ні переможених – у війні бувають лише ті, хто вижив. Причому з обох сторін» – так написав у вівторок на своїй сторінці у «фейсбуці» Петро Порошенко, приурочивши свої слова до 96-ї річниці закінчення Першої світової війни. Багато уваги привернули слова президента про те, що він хоче «припинити війну в країні і не дозволити розпочати Третю світову».  Виникли  розбіжності у трактуванні цього висловлювання – одні кажуть, що президент, мовляв, де-факто визнав, що те, що відбувається на Сході України – це не АТО, а війна, відтак потрібні інші дії, інші ж кажуть, що це просто спосіб висловлювання, який нічого не означає. Як же слід сприймати таку інформацію від першої особи? Про це Радіо Свобода запитало політолога Євгена Магду.

– Я, мабуть, хотів би нагадати, що сьогодні день підписання Комп’єнського перемир’я 1918 року, про який, можливо, багато наших співгромадян забули, хоча Перша світова війна теж була визначальна для України. Багато в чому вона відбувалася на її території, і українці зазнали значних втрат під час Першої світової. І сьогодні, так би мовити, відзначають День пам’яті тих, хто загинув під час Першої світової.

Я вважаю, що Порошенко своєю заявою не назвав події на Сході війною в чистому вигляді, а швидше скористався нагодою, насамперед, у переддень Саміту G20 – він акцентував увагу на тому, що відсутність ефективних дій і не лише з його боку, але і з боку світової спільноти – вона може спричинити Третю світову війну. Ця тема вже звучала в публічних виступах власне самого пана президента і інших офіційних українських осіб, тому нічого дивного в цьому немає. Тобто триває лінія, яка демонструє, що офіційний Київ налаштований на мирне врегулювання і як казали в радянські часи: «Ми мирные люди, но наш бронепоезд стоит на запасном пути!»

Думаю, що це не визнання подій на Сході власне війною, але це прагнення не допустити подальшої ескалації ситуації на Сході, в тому числі і завдяки таким заявам, завдяки приверненню уваги до того, що відбувається на Донбасі.

– Ми запитали перехожих у Києві, як вони сприйняли цю цитату і люди кажуть, що треба речі називати своїми іменами. І що якби від початку це називалося війною – можна би було уникнути смертей. І, зрештою, Перша світова не називалася АТО, а називалася війною…

– Я, на щастя, чи не на щастя, історик за фахом і просто непогано пам’ятаю, в усякому разі з підручників, якими були події напередодні Першої світової війни не лише, так би мовити, які розвивалися в Празі, звідки Ви телефонуєте, але що йшла дипломатична боротьба. Справа в тому, що завдяки соціальним мережам і завдяки впливу телебачення – зараз у нас дуже багато фахівців таких, знаєте – самопроголошених фахівців із військової справи, з міжнародних відносин.

Я не поділяю думки про те, що якщо б ми назвали ситуацію не АТО, а війною – то все б у нас було б добре і ми б вже святкували десь на Червоній площі і перемагали. Ні. На жаль, тут треба бути об’єктивним і дивитися на те, що Україна нині живе в умовах завищених очікувань. І це природньо, оскільки наша держава переживає найбільший стрес за роки своєї Незалежності, і тому людям природньо хочеться, щоб це все, цей жах якомога швидше закінчився. Але дійсно це вимагає відповідальних дій від політиків і, як це не складно, розуміння з боку громадян і спроможності вести діалог з боку державної влади. А ось визначення, якісь дефініції, все-таки вони, на мою думку, не першорядні.

– Цими днями у ЗМІ активно критикували дії деяких учасників місії ОБСЄ на Сході України, які проявляють відверто проросійську позицію. Дехто з експертів каже, що якби де-факто був визнаний стан війни, тоді би у складі місії не було представників Російської Федерації. Чи враховує президент такий момент?

– Я вважаю, що президент враховує й інші моменти. Зокрема і той, що якщо б Україна визнавала стан війни, то вона повинна б була визнати «ДНР» чи «ЛНР» як опонуючу собі сторону. Правильно? Ми ж не можемо вести війну проти чистого поля? З одного боку. Або визнавати як свого супротивника Росію. Росія є ядерною державою. Україна на сьогоднішній момент, її військовий потенціал навряд чи зможе протистояти Росії у випадку офіційного оголошення війни. Я далеко не певен, що країни Заходу, які на сьогоднішній момент політично всіляко Україну підтримують – вони б підтримали оголошення війни. Більше того, переконаний, що країни Заходу стримують Україну в певних проявах активності. Тому, що вони б не хотіли певної активізації і – відповідно – не хотіли б загрози Третьої  світової війни. І це є сигнал Порошенка стосовно недопущення війни – це в тому числі і сигнал Заходу про те, що недостатньо лише стримувальних дій, потрібні ще якісь більш активні дії стосовно допомоги, і я думаю, що саме напередодні саміту G20 і між самітом країн азійсько-тихоокеанського регіону – власне цей меседж він є настільки важливий.

Людмила Ванник Радио Свобода