Материнські сльози Дебальцево

Спробуйте пояснити про хитромудрі плани по запланованому виведенню військ із Дебальцево, якщо серед ночі телефонує їй власне дитя і просить молитися. "Мамо, моліться, бо нас тут винищують". Матір негайно одягається, достукується до знайомих, рідних та просто небайдужих людей і о першій годині ночі розпочинається у церкві богослужіння. Це не вигадка, а реальна буденність для Прикарпаття.

Спробуйте їй пояснити про хитромудру перемогу у Дебальцево, якщо від її сина не має жодної звістки. Достатньо одного чарівного слова: "Мамо, я живий!", щоб  материнське серце, на мить, заспокоїлось і набралось сили.

Спробуйте їй пояснити про хитромудрі домовленості у Мінську з міжнародними авторитетами, якщо її дитя знаходиться під обстрілами.

Спробуйте їй пояснити про Муженка, як хитромудрого начальника Генштабу, якщо її дітей виводять з Дебальцево тоді, коли коридор повністю прострілюється й потрібно пробиватись боєм.

Спробуйте хоч, на мить, відчути її горе і зрозуміти... Їй байдуже до аплодесментів президенту від проплачених аналітиків. Їй байдуже до "солодкої" промови П.Порошенка про перемогу в Дебальцево! Байдуже!!!

Але кому до того діло? Вояків давно прирівняли до заліза, яке можна безжалісно палити, а "баби нарожают".

Тих, хто хоч трішки суперечить, критикує нинішнє керівництво називають тролями, агентами Кремля. Мовляв, спекулюєте на почуттях людей. Але, як я можу залишатись байдужою, "холоднокровним стервом", якщо у церкві, щоразу, бачу заплакані материнські очі?

Я ненавиджу сліз, бо ними горю не зарадиш. Але, як й ... тоді на Майдані під час похорону "Небесної сотні", всередені щось перевертається...