Ми рухаємося в правильному напрямку - подалі від "братьєв"

Білоруські журналісти часто просять прокоментувати історію із забороною в'їзду- дозволом на в'їзд до 25 травня до Мінську .

Чесно кажучи, я уникаю коментарів . І тому, що всі відповідні дипломатичні ноти та листи, в т ч від ВР про недружність і неприпустимість подібних дій щодо посадової особи були відразу направлені білоруській стороні. І через те, що чітко усвідомлюю, що не Білорусь була ініціатором подібної заборони ( але це не виправдовує діі Мінська в даному випадку). Москва ж прагне усіма способами розвалити і дискредитувати роботу мінських груп, докладає для цього всі зусилля. Це мета Кремля: зірвати роботу чужими руками і потім намагатися зняти санкціі з РФ. Тому ми уникаємо емоцій в цій історії і працюємо далі попри все...

Але ось що при цьому розповіли мені самі білоруські журналісти: вся ця історія спричинила страшний скандал в самій Білорусі, яка дуже дорожить мінським майданчиком ( зрозуміло, чому, адже нейтральність і миротворчі зусилля додають балів самому Мінську в очах світової спільноти і сприяють покращенню міжнародного іміджу країни, яка довгий час залишалася в ізоляції). Мінськ не хоче втратити цей майданчик. Але заборона в'їзду учаснику переговорної групи на вимогу ФСБ РФ ставить під сумнів нейтральність і неупередженість майданчику, я вже мовчу про те, що дозвіл на тимчасовий в'їзд- це не вирішення проблеми.

Так ось, самі білоруські журналісти стверджують, що в так званих " чорних списках" ФСБ -тисячі осіб, і в них чимало українських і європейських та американських політиків та громадських діячів ( тобто, я у вельми пристойній компанії): І вже траплялося кілька інцидентів , коли західні політики чи громадські діячі змушені були годинами чекати вирішення питання в'їзду до Білорусі в аеропорту Мінська, доки білоруські прикордонники- дипломати вирішували ці делікатні питання, бо людина в російському " чорному списку", а Білорусі аж ніяк не хочеться псувати свій імідж і взаємини , не допускаючи до себе гостей.

В цьому контексті я ось про що думаю: ми дуже важко і з великими втратами відриваємось від " русского мира" і " единого пространства". Ми вибудовуємо наш , украінський простір. І нам ніхто і ніколи не буде вказувати, кого пускати, а кого ні на нашу землю. Це вже немало і це хороший аргумент, що ми рухаємося в правильному напрямку- подалі від " братьєв".