Не філософ, не політик і не мудрець

Надія Савченко не філософ, не політик і не мудрець, який знає відповіді на всі питання. Власне, це й стало очевидним після її виступу на "Ері" всім, хто чекав від неї сакральних істин. Але як людина щира і ще не навчена добирати слова вона висловила дві думки, які курсують в українському соціумі.

Перше, це певність, що тільки завдяки народу, а не політикам Савченко вийшла з в'язниці. Думка популярна в першу чергу серед самого "народу", ніби треба тільки натиснути на Порошенка, як когось відразу звільнять.

Те що вектор тиску обирається не той, де можна справді вирішити, а той, де легше, воліють не помічати. Адже якщо вважати, що саме від української сторони, а не від російської, залежить доля заручників, то є ілюзія ніби ми можемо якось контролювати цей процес.

Проста й болюча правда полягає в тому, що українська сторона дуже мало може впливати на питання звільнення власних громадян з полону. І здебільшого є лише об'єктом шантажу щодо полонених з боку РФ та бойовиків.

Так відбувається тому, що Україні важливі всі наші заручники, а РФ тільки кадрові військові армії РФ.

Можливо, через кілька років по війні можна буде розповісти як деякі "спеціалісти" з обміну після захоплення російських військових влаштовували кампанію в ЗМІ використовуючи родичів та друзів українських полонених аби витягнути росіян до рішення суду.

А українським політикам у відповідь доводиться вибудовувати складну обмінну дипломатію аби визволити якнайбільше людей і одночасно довести світу, що російська армія на Донбасі є.

Жаль, що не всі ці люди здатні бодай до розуміння ситуації.
Друга думка, ніби варто поговорити з проросійськими колаборантами, як всі проблеми зникнуть. Улюблена теза Кремля.

РФ хоче вислизнути з-під санкцій і перекласти все утримання окупованих нею територій на Україну. Тому будь-які розмови, що там є якісь самостійні сили з якими треба про щось домовлятися - чатина цієї гри.

Мене більше зацікавили уточнення самої Савченко щодо цих розмов з колаборантами, які вона зробила вже розіміючи, що в ефірі "Ери" щось не те сказала. Там можна більш детально вивчити мислевіруси.

Цитую по ТСН. "Ви вважаєте, що на Донбасі немає українців? Якщо там є росіяни, то їх треба додому відправити. Це не означає, що ми повинні здавати наших українців, які там в полоні знаходяться.

Просто люди живуть в своїх будинках, бо їм немає куди виїхати, вони в полоні. І ви вважаєте, що Захарченко і Плотницький не депутати? Так, не депутати, але вони хочуть представляти якусь частину українського населення, чому б з ними не говорити?" - заявила Надія".

Назагал, це дуже типово обходити увагою питання, яким саме способом відправити додому росіян, що знаходяться на Донбасі. Російські військові, мабуть, чарівним чином мають самі кудись випаруватися, як роса на сонці. Або нехай цю дрібну проблемку вирішать нелюбі і незграбні політики, на голови яких завжди можна вихлюпнути відро презирства.

Як вони це вирішать - не гребе. Аби нарешті дали спокійно поговорити з Захарченко і Плотницьким. Причому "вони хочуть представляти якусь частину українського населення", то чому б ні. Гопник стукнув когось по голові і затягнув до підвалу, то чому б не визнати, що він може представляти інтереси цієї людини?

"Вони себе позиціонують як президенти, вони не рівня президенту. Луганська і Донецька у нас області, тому максимум до чого вони можуть бути прирівняні - до депутатів області, наприклад. Якщо їх там народ вибирав. Я не кажу, що вони народні депутати, але якщо весь народ Донбасу вони будуть представляти, то нехай представляють, або хтось інший, кого виберуть...

Не в нашій ВР, а просто поговорити. Щоб вони представляли частину свого населення, частину Донбасу, а я тут як від усієї України. Не у Верховній раді, зовсім ні", - заявила Савченко. От, мовляв, не тими словами і не так з ними говорили. Треба правильні слова підібрати.

Ця дивовижна віра в силу слова, коли вже другий рік ситуацію вирішує лише просто сила... Тільки навіть з цих слів Савченко видно, що не відомо, кого представляють ці люди. Окуповану частину Донбасу? А хто їх уповноважував? Хто обирав? Савченко пропонує нам визнати правильною логіку рекетира, який тероризує "свою" частину території і тому, мовляв, його треба визнавати владою на цій території.

І про що з цими людьми пропонується розмовляти? Про звільнення заручників? Так до цього питання вони не мають стосунку. Не Захарченко і не Плотницький вирішують кого з українських заручників віддати і що вимагати взамін.

Це вирішують їх російські куратори. Стеля повноважень захарченок-плотницьких - це грабувати місцеве населення і годуватися за рахунок розкрадання російських подачок.

Що ж тоді може вийти з таких перемовин Савченко з колаборантами? В кращому випадку у неї вийде витягнути кількох українських заручників. Росіяни цілком можуть віддати Савченко деяких людей з донецьких підвалів, адже наловити нових для бандитів не проблема. В найкращому випадку - їй навіть погодяться віддати декого з наших військових.

В Кремлі на це можуть піти аби створити Савченко репутацію рятівниці, аби до неї кинулися за допомогою родичі полоненних і аби змусити українське суспільство повірити в чергове диво. А далі піде гра, в якій Савченко або вистачий інтуїції розібратися, або її репутація в цій грі буде зруйнована. Адже просто так віддавати надалі їй нікого вже не будуть. А вимоги обміну, напевно, будуть для української сторони поганими.

Ще більш вірогідно, що пропонувати обмін будуть тільки в випадках, як наша сторона зловить когось з російських військових. І далі Савченко або зможе опиратися шантажу. Або бажання залишатися й далі популярною та улюбленою змусить її тиснути на українську владу проти інтересів нашої країни. На це й розрахунок РФ.

Це лише один з варіантів розвитку подій.

Хоч цілком можливо, що сказане сьогодні було емоційним і непродуманим і вже завтра ми почуємо від Савченко інші тези.