Грузія між РФ та ЄС. Вирішальний день

Як протестують грузини?

У суботу 11 травня в Тбілісі відбувся небувалий за масштабами мітинг на підтримку євроінтеграції. Протестувальники зібралися в різних частинах міста і пройшли маршем до центральної площі Європи.

Як і раніше, серед учасників маршу було дуже багато молоді, а також жителі різних регіонів Грузії, які спеціально приїхали до столиці. Попри дощ, у центрі міста зібралися, за різними даними, 160-200 тисяч осіб, що робить цю акцію однією з найбільш велелюдних в історії Грузії. На сцені виступали як громадські діячі, так і музиканти та співаки. І всі вони завершували свої виступи основним гаслом протестів: "Ні російському закону!" Саме так грузинське громадянське суспільство називає закон, який хоче ухвалити влада. 

Учасники протестів і жителі країни, які їм співчувають, вважають, що цим законом влада остаточно звертає з європейського шляху Грузії в бік зближення з Росією.

У листопаді 2023 року Грузія отримала статус країни-кандидата в ЄС. Причому, як зазначають багато спостерігачів, країна отримала статус не завдяки політиці керівної партії, а всупереч їй. Річ у тім, що влада так і не виконала більшість реформ, які Брюссель висунув як умови отримання кандидатства.

Протести в Тбілісі у травні 2024
Фото: Башир Кітачаєв

Протести в Грузії тривають протягом майже всієї весни. У різний час у них беруть участь від кількох тисяч до кількох десятків тисяч осіб, причому інтенсивність акцій збільшується з плином часу і після ухвалення закону в першому і другому читанні. Силовики в низці випадків намагалися розганяти акції, але це виявилося марно. 

Наприклад, 30 квітня поліцейські та спецпризначенці застосували водомети, перцеві балончики, гранати зі сльозогінним газом і гумові кулі, щоб придушити чергову багатотисячну акцію протесту. Як і рік тому, це дозволило лише зачистити простір перед будівлею Парламенту на проспекті Руставелі, де найчастіше проводять акції. Але розбігаючись, протестувальники раз по раз поверталися з прилеглих вулиць на проспект, коли газ розсіювався. У спецназ знову летіли пляшки та каміння з барикади, яку тут же звели учасники мітингу. Під ранок спецпризначенці просто пішли з проспекту, а кілька сотень протестувальників, що залишилися на той час, повернулися до будівлі Парламенту, а потім теж розійшлися по домівках. 

Фото: Башир Кітачаєв

Інші групи протестувальників вирушали блокувати головні дороги в столиці. Частина водіїв підтримувала їхні дії та навіть приєднувалася до акції.

Головною силою протесту стали не опозиційні партії, які виступають радше в ролі підтримки, а громадські рухи, головним чином, молодіжні. 

У березні 2023 року влада вже намагалася ухвалити закон про іноземних агентів, але зіштовхнулася з масовими протестами і негативною реакцією з боку Євросоюзу і США. Того разу вона була змушена відмовитися від ухвалення закону. Зараз протести ще більш численні, а люди роздратовані, зокрема, й тим фактом, що влада знову намагається ухвалити той самий закон. 

Порівняно з минулим роком зріс також і рівень солідарності серед противників закону. Протестувальники допомагають один одному, привозять дощовики, респіратори, їжу і воду, промивають очі фізіологічним розчином, безліч кафе, ресторанів і клубів оголошують, що мітингувальники можуть знайти у них притулок. Одна з найбільших мереж аптек PSP оголосила, що протестувальники можуть безоплатно отримати в них медичні маски та фізрозчин. 

На підтримку протестів традиційно виступає проєвропейська президентка Грузії Саломе Зурабішвілі, щоправда, в рамках обмежених повноважень парламентської республіки вона може лише накласти на закон вето, після чого він знову повернеться на розгляд депутатів і може бути ухвалений. 

Саломе Зурабішвілі
Фото: Reuters

Проти політики "Грузинської мрії" виступають відомі громадські діячі, спортсмени, а також студенти більшості, якщо не всіх вишів Грузії. Учні університетів разом із викладачами на початку травня оголосили страйк. Вони заявили, що не проводитимуть занять, поки влада не відмовиться від ухвалення закону про "іноагентів". До страйку приєдналися також і деякі профспілки. З провладного телеканалу звільнилися кілька журналістів. 

Схвалили закон трохи більше ніж за хвилину

Ніч із неділі 12 на понеділок 13 травня протестувальники вирішили провести біля Парламенту, де вранці юридична комісія мала затвердити закон "про іноземний вплив". Проєвропейські активісти до моменту прибуття членів комісії блокували входи в будівлю. Поліцейські почали силовий розгін демонстрантів. Кілька людей було затримано. Під час затримання поліцейські жорстоко били протестувальників навіть коли ті не чинили опору або лежали на землі. 

Того ж ранку юридична комісія схвалила закон про "іноагентів". На це їй знадобилося всього лише 67 секунд. Опозиційні депутати навіть не встигли прийти на засідання. 

Як влада реагує на протести?

Серед практично щоденних акцій, присвячених закону про "іноагентів", не було жодного стихійного мітингу на підтримку дій влади. Через це особливо помітно стало те, що ухвалення закону не має підтримки більшості населення, яке, згідно з опитуваннями, прагне стати частиною ЄС. "Грузинська мрія", яка утримує більшість місць у парламенті з 2012 року, вирішила провести власну акцію на підтримку самої себе. 

Мітинги в Тбілісі у травні 2024 року
Фото: Reuters

Акція викликала безліч глузувань у спостерігачів, оскільки правляча партія просто привезла в Тбілісі понад сотню тисяч бюджетників. Колони автобусів призводили до багатокілометрових заторів. Деякі держпрацівники, наприклад, вихователі дитячих садків і шкільні вчителі скаржилися на погрози звільнень у разі відмови брати участь у провладній акції.

На відміну від протестів, основна маса учасників акції на підтримку "закону про іноагентів" були люди середнього та похилого віку з регіонів. На сцені виступали головні дійові особи "Грузинської мрії". Серед них були експрем'єр-міністр Іраклій Гарібашвілі, новий прем'єр Іраклій Кобахідзе. Промовці говорили про те, що "російський закон" має зміцнити суверенітет Грузії і запобігти "втручанню з боку західних країн". Вони також звинувачували опозицію в спробах втягнути країну у війну проти Росії, називали протестувальників проплаченими екстремістами тощо.

Найбільш значущим виступом відзначився засновник правлячої партії, бізнесмен Бідзіна Іванішвілі. З 2012 до 2013 року він був прем'єр-міністром Грузії, потім якийсь час був головою "Грузинської мрії", а потім офіційно пішов із політики. Але в Грузії вважають, що він зберіг величезний вплив на свою партію і називали його "таємним правителем". Майже одразу, після того, як Грузія отримала кандидатство в ЄС, Іванішвілі оголосив про "повернення" в політику і став "почесним головою" партії. Практично одразу було призначено нового прем'єр-міністра Кобахідзе. Він відзначився, зокрема, засудженням "ЛГБТ-пропаганди", а також звинуваченням України в нібито спробах втягнути Грузію у війну з Росією. 

Виступ Бідзіни Іванішвілі на провладному мітінгу в Тбілісі у травні 2024
Фото: Башир Кітачаєв

У своїй промові на акції 30 квітня він теж говорив про "західний вплив. Бізнесмен-політик підкреслив, що не боїться протестів. "Сьогоднішня Грузія — не Грузія часів Шеварднадзе і не Україна часів Януковича", - сказав він.

Наприкінці виступу Іванішвілі додав, що після виборів буде можливість винести політичний і правовий вердикт опозиції. Багато спостерігачів сприйняли це як анонс репресій після виборів до парламенту, які мають відбутися в жовтні. Акція закінчилася гаслами "Бідзіна! Мова, Вітчизна, Віра! Хай живе Грузія! Хай живе Бідзіна!", хоча більша частина привезених до столиці бюджетників відверто нудьгувала, йшла гуляти містом або просто пила алкоголь. 

В іншому влада поки що обмежується погрозами розгону протестів, називає учасників "екстремістами" і намагається значно занизити чисельність мітингувальників. 

"Тітушки" і погрози

З початку травня влада змінила тактику боротьби з протестами. Вона заявила, що планує опублікувати список учасників акцій, щоб потім переслідувати їх "згідно з Конституцією і законами". У ці ж дні багато активістів і протестувальників стали повідомляти про анонімні дзвінки з погрозами та образами. Причому дзвонили не тільки політикам і активістам, а і їхнім родичам, а також випадковим людям, які в протестах участі не беруть. 

Також почалися напади на відомих опозиційних діячів і арешти. Групи невідомих у масках вночі підстерігають політиків та активістів і б'ють їх, після чого тікають.

Приміром голова лібертаріанської партії "Гірчі — більше свободи" Зураб Джапарідзе вже тричі повідомляв про групи людей, які намагалися скоїти на нього напад. Кілька днів тому невідомий побив 73-річного батька директора Tbilisi Pride, активістки Ани Субеліані. Незадовго до цього вона отримувала погрози телефоном, а на стінах у під'їзді її будинку були нанесені образливі написи та напис "Агент". 

Протести у Тбілісі у травні 2024
Фото: Башир Кітачаєв

Представники громадянського суспільства вважають, що за нападами стоїть саме влада. На користь цього свідчить той факт, що жодного з нападників не було затримано. Ба більше, арештів почали зазнавати самі активісти. Наприклад, днями заарештували військового блогера Уча Абашидзе і його дружину. Їх звинувачують у кібератаках на державні сайти і незаконному зберіганні зброї, хоча на останнє у блогера є ліцензії. 

Багато західних чиновників закликають грузинську владу припинити акції залякування і незаконні арешти. 

Що буде далі робити "Грузинська мрія"?

Залишається незрозумілим, як "Мрія" вдруге припинить спроби ухвалити закон про "іноагентів", адже для неї це буде ще потужнішим ударом по авторитету. Попереду на неї чекають парламентські вибори. І якщо в минулому вона стабільно отримувала більшість у правлячому органі, при тому, що спостерігачі не фіксували на виборах серйозних фальсифікацій і масових порушень, то тепер ситуація може змінитися. 

Партія Іванішвілі почала 2024 рік на хороших позиціях - після труднощів, пов'язаних з епідемією коронавірусу, економіка отримала зростання. Не в останню чергу це було пов'язано не з діями влади, а з регіональною обстановкою. Після початку російського вторгнення в Україну і масової міграції росіян до Грузії в країну потекли величезні кошти. Також країна була одним із хабів для Росії з обходу санкцій. Ще одним "козирем" партії буде отримання статусу країни-кандидата до Євросоюзу. "Мрія" і сам Іванішвілі продовжують стверджувати про намір вступити в ЄС, оскільки прагнення в Євросоюз і в НАТО прописано в Конституції Грузії. На виборах партія намагатиметься приписати отримання статусу собі в заслуги. 

Водночас політичні практики "Грузинської мрії" зустрічають негативну реакцію в ЄС. Брюссель вважає, що закон про "іноагентів" не має нічого спільного з європейським шляхом і закликає владу його відкликати.

Серед деяких парламентаріїв лунають пропозиції позбавити Грузію статусу країни-кандидата в ЄС і навіть скасувати безвізовий режим. Але на це Брюссель навряд-чи поки зважиться. Зате на підтримку дій "Грузинської мрії" виступає російська пропаганда, кремлівські чиновники і провладний філософ Олександр Дугін. 

Проте ухвалення закону про "іноагентів", а також дії, які, на думку громадянського суспільства, спрямовані на зрив євроінтеграції, можуть зіпсувати передвиборчу кампанію і результати голосування. Але водночас на користь правлячої партії може зіграти традиційна роз'єднаність грузинської опозиції. Саме за рахунок цього не в останню чергу "Мрії" вдавалося перемагати на виборах. 

Розгін протестів у Тбілісі у травні 2024
Фото: Башир Кітачаєв

Деякі спостерігачі побоюються, що ухвалення закону про "іноагентів" не дасть змоги безлічі організацій стежити за порушеннями на виборах, чим скористається влада. 

Загалом складається враження, що "Грузинська мрія" загнала себе в кут. Вона підняла ставки, зробивши ухвалення закону про "іноагентів" справою принципу. Скасувавши цей закон, вона поставить під удар свій авторитет у країні, а ухваливши, остаточно дасть зрозуміти, що згортає зі шляху євроінтеграції і через це може в підсумку втратити свою владу. 

Сьогодні, 14 травня, грузинські депутати зберуться для третього читання закону. Прем'єр-міністр Кобахідзе заявив, що закон "про іноземний вплив" неодмінно буде ухвалено. І влада, і протестувальники розуміють, що це вирішальні дні і, мабуть, готуються до фінального акту протистояння. 

Багато експертів і спостерігачів кажуть, що в ці дні вирішуватиметься доля країни. Розуміють це і протестувальники, більша частина яких - молодь. Вони кажуть, що не хочуть, щоб їхня країна зближувалася з Росією і, схоже, готові стояти до кінця.