Перший автомобіль в Україні: від появи в Одесі у 1891 році до масової автомобілізації

Машини тоді лише з’являлися: вони були повільні, гучні, схожі на карети з мотором і часто ламалися. Саме у той час, лише через кілька років після появи автомобіля в Європі, перша така машина прибула і на українські землі – до Одеси. І привіз її з Марселя не якийсь генерал чи аристократ, а… видавець газети.

Більше про цю історію розповість Еспресо.

Коли автомобіль був дивом техніки

Триколісний автомобіль Benz 1885 року, фото: Вікіпедія

Наприкінці XIX століття автомобілі тільки-но починали завойовувати світ. Перший справжній автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння створив Карл Бенц у 1885–1886 роках у Німеччині, а масове виробництво ще не почалося. Тодішні машини мало нагадували сучасні авто: це були моторизовані екіпажі без коней, з відкритим кузовом, примитивним керуванням, невеликою швидкістю (часто до 15–20 км/год) і гучним, димним двигуном. Вони лякали коней, перехожих і часто ламалися. Але коли виїжджали на вулицю, ставали справжньою сенсацією. 

Саме таке диво техніки з'явилося на українських землях лише через кілька років після винаходу.

Василь Навроцький і перше авто в Одесі

Навроцький та, ймовірно, авто, яке він привіз до Одеси, фото: соцмережі

У вересні 1891 року в порт Одеси прибув перший автомобіль на території сучасної України – і, за більшістю джерел, також перший у всій Російській імперії, до якої тоді входила більша частина українських земель. 

Його привіз прогресивний одеський видавець, журналіст і редактор газети "Одеський листок" Василь Васильович Навроцький, уродженець Полтавщини. Навроцький, відомий своїми європейськими смаками  і підприємницьким хистом, придбав машину під час подорожі Францією (ймовірно, в Марселі) і доставив її морем до Одеського порту восени 1891 року. 

Історики кажуть, що це була французька модель Panhard & Levassor. Це був типовий автомобіль тієї епохи: бензиновий двигун, дерев'яний каркас, схожий на карету, і максимальна швидкість близько 15 км/год.

Коли Навроцький вперше виїхав на вулиці Одеси (за переказами – по Дерибасівській), місто пережило справжній фурор. Коні шарахалися, люди кричали, хтось думав, що це пожежа чи вибух. Навроцький використав цей ефект як рекламу для своєї газети: поява "безкінного екіпажа" стала сенсацією, про яку писали в пресі, а це привертало увагу до "Одеського листка".

Ймовірно, сам видавець ще не вмів керувати автомобілем, тому за кермом сидів найнятий механік (шофер). Також кажуть, що попереду автомобіля біг хлопчик з червоним прапорцем, який попереджав перехожих і екіпажі, щоб звільняли дорогу – типова практика тих років для перших авто в Європі. Ця сцена додавала видовищності й підкреслювала, наскільки новинка була чужорідною в місті, де домінували коні та гужевий транспорт.

Існує ще й міська легенда, що саме під час однієї з перших поїздок Навроцькому виписали перший в Одесі (відповідно, і Україні) штраф за порушення правил руху чи переляк коней. Хоча документальних підтверджень цьому немає, така історія добре ілюструє, як суспільство реагувало на новинку.

Ці оповідки і досі надихають ентузіастів для створення творчих історій про цікаву історію України.

Поява автомобілів в інших містах України

Одна із перших світлин, на котрих зображено автомобіль у Львові. Авто Роллс-Ройс Сілвер Гост. Фото 1907-1910 рр., фото: Твоє місто

Одеса довгий час залишалася єдиним містом з автомобілем – Навроцький був фактично монополістом до середини 1890-х. Але поступово мода на "мотори" поширилася.  

Наприклад, у Львові, який тоді входив до складу Австро-Угорщини, перший автомобіль з'явився влітку 1897 року – це був Benz Victoria (модель, що вважається одним із попередників Mercedes). Його придбав 37-річний нафтовий магнат Казімеж Одживольський – вихідець із небагатої родини, який здобув технічну освіту в Кракові, попрацював бурильником в Аргентині, а повернувшись до Галичини, став одним із піонерів нафтового буму в регіоні. Одживольський активно розвивав видобуток у Бориславі та Східниці – саме ці райони Прикарпаття в кінці XIX – на початку XX століття зробили Галичину "європейським Техасом" чи "Галицькою Каліфорнією". Борислав тоді займав третє місце у світі за видобутком нафти (після Пенсильванії в США та Баку в Російській імперії), а місцеві нафтовики заробляли колосальні гроші. Місто стало настільки багатим, що сучасники жартували: у Бориславі продавалося більше шампанського, ніж у Відні – столиці імперії.

Саме ці нафтові гроші дозволили Одживольському придбати надзвичайно дорогу й рідкісну новинку – 650 кілограмовий автомобіль коштував близько 4000 золотих марок, що дорівнювало ціні доброї кам'яниці у Львові. Машина була доставлена (за деякими джерелами – з Парижа чи безпосередньо від представника Benz у Галичині), і її поява викликала справжній ажіотаж. Спершу міська влада сама перевірила, чи машина не становить небезпеки для містян, а тоді львів'яни цілий тиждень вибігали на вулиці, щоб побачити "безкінний екіпаж", який рухався без коней і видавав дивні звуки. Так нафтовий бум Борислава та Східниці не лише збагатив регіон, а й прискорив появу автомобілізму в Галичині – перші машини тут купували саме "нафтові королі", які могли дозволити собі таку розкіш і були готові ризикувати заради статусу та новизни.

Садиба фон Мекка в селі Копилів (нині Бучанський район Київщини) близько 1898–1900 років, фото: соцмережі

Перше авто в Києві належало барону Миколі Карловичу фон Мекку, відомому залізничному магнату, який будував залізниці. Він придбав німецький автомобіль Daimler Phoenix (модель 8HP, випускалася 1897–1902 рр.) наприкінці 1890-х років — один з перших в Україні. Машина мала кузов типу фаєтон, двигун спереду (нова для того часу компоновка) та трубчастий радіатор. Її розробив видатний конструктор Вільгельм Майбах — творець першого Mercedes.

Найстаріше відоме фото цього авто зроблено в садибі фон Мекка в селі Копилів (нині Бучанський район Київщини) близько 1898–1900 років. На знімку барон часто зображений за кермом разом із родиною. Це авто стало символом раннього автомобілізму в Києві, де машини були рідкістю й розкішшю.

Як автомобілі стали масовими в Україні

"Запорожець" та "Жигулі", фото: Вікіпедія

Вже з початку XX століття кількість автомобілів почала швидко зростати: з’явилися перші автосалони, реклама, дорожні знаки, гаражі та ремонтні майстерні. У 1900-х роках у великих містах уже можна було побачити десятки машин. Проте ще довгі роки автомобіль залишався елементом розкоші – дорогим, примхливим і доступним лише заможним людям: промисловцям, аристократам та великим підприємцям.

У світі автомобілі стали по-справжньому масовими після Першої світової війни, особливо завдяки появі дешевих моделей на кшталт Ford Model T, які зійшли з конвеєра мільйонами. Тому вже у 20-х та 30-х роках минулого століття на вулицях великих міст Європи та Америки можна було побачити чимало авто – вони поступово перетворювалися з розкоші на повсякденний транспорт.

Хоча по-справжньому масовими машини в Україні (як і в усьому СРСР) стали значно пізніше – фактично вже після Другої світової війни, коли в Союзі відновлювали зруйновану економіку й почали розвивати власне масове автомобілебудування. Воно існувало раніше, але машини населенню фактично не продавали. 

До кінця 1950-х автомобіль залишався рідкістю: легкові машини були переважно службовими (для номенклатури, таксі чи міліції), а особистий транспорт – привілеєм еліти чи інвалідів (яким видавали авто безкоштовно). Тоді з’явилися легендарні "Волги", які асоціювалися з радянською елітою. 

Ситуація змінилася в 1960-х роках завдяки появі відносно доступних моделей радянського виробництва. Першим "народним" автомобілем в Україні став ЗАЗ-965 "Запорожець" (виробництво з 1960 року на Запорізькому автозаводі). Він позиціонувався як малолітражка для масового споживача, хоча черги на нього тягнулися роками, щоб отримати. Зрештою, як майже зі всім в Радянському Союзі, де дефіцит був звичним явищем.

Ще більший прорив стався на початку 1970-х з появою ВАЗ-2101 "Жигулі" (це копія італійського Fiat 124), які коштували у кілька разів більше "Запорожця". Виробництво на Волзькому автозаводі сягнуло сотень тисяч на рік, і саме "Жигулі" стали символом радянської автомобілізації – їх з'явилися мільйони на дорогах України. Пізніше додалися ЗАЗ-966/968 ("горбатий" і "вухатий" Запорожці), "Москвичі" та інші.

Проте навіть у 1970–1980-х роках авто не було в кожній родині: черги на покупку тривали 5–10 років, потрібні були "зв’язки" чи спеціальні пільги, а пальне та запчастини часто були дефіцитом. Масова автомобілізація в Україні (як і в СРСР загалом) так і не досягла західного рівня. Тому вона стала масовою лише після розпаду Союзу на початку 1990-х, коли ринок відкрився для імпорту та приватного виробництва. На сьогодні з великою кількістю машин на ринку авто вже давно не є розкішшю, коли одна сім'я може мати кілька машин.

Таким чином, шлях від першого "дива" на одеських вулицях 1891 року до мільйонів авто на українських дорогах тривав чи не сотню років, поки машини перестали бути чимось ексклюзивним.

Читайте також: Загублена Рив’єра над Дністром: архівні фото Заліщиків 1930-х "ожили" завдяки сучасним технологіям