У народі їх називали "яєчнею": як УНР розробила власні карбованці 108 років тому, на які нині полюють нумізмати

Ця подія стала важливим символом фінансової самостійності молодої української держави посеред хаосу Першої світової війни та революційних потрясінь. Більше про появу українських грошей, розповість Еспресо.

Народження УНР і потреба у власних грошах

Зображення будівлі Центральної Ради на звороті сучасної купюри 50 гривень, фото: НБУ

Українська Народна Республіка виникла внаслідок Лютневої революції 1917 року в Російській імперії. 20 листопада 1917 року Центральна Рада IV Універсалом проголосила повну незалежність УНР. 

На той час на території України в обігу залишалися царські рублі, "керенки" (ті самі рублі, але Тимчасового уряду), німецькі марки та інші чужі валюти. Економічна криза, інфляція та потреба фінансувати державний апарат, армію й соціальні програми вимагали створення власної грошової системи. Без національних грошей молода республіка залишалася залежною від колишньої імперії та окупантів.

Саме тому Центральна Рада вже в грудні 1917 року ухвалила Тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів УНР, запровадивши нову одиницю – карбованець (1 карбованець = 17,424 долі чистого золота).

Перші карбованці: дизайн, друк і популярність

фото: uinp.gov.ua

Першою в обіг 5 січня 1918 року увійшла купюра номіналом 100 карбованців (яка була надрукована ще у 1917 році). Її ескіз створив видатний художник-графік Георгій Нарбут. Це був справжній шедевр українського бароко з орнаментами, тризубом (який тоді ще не був офіційним гербом), декоративними шрифтами та зображенням куші (арбалету – символу Києва).

До речі, цікавий момент, що напис "100 карбованців" подавався чотирма мовами: українською, російською, польською та їдишем – як знак поваги до національних меншин, які становили великий відсоток тодішньої УНР.

Друкували банкноти в найкращій на той час київській друкарні Василя Кульженка (сьогодні це вул. Чикаленка, 4). Папір був звичайним, без водяних знаків, а через поспіх уся перша серія вийшла з перевернутим реверсом. Через це та низький захист швидко з’явилися фальшивки (кліше навіть викрали більшовики під час короткочасного захоплення Києва).

У народі 100 карбованців прозвали  "яєчнею", через яскравий жовтий колір першої банкноти. Також карбованці ще називали "горпинками", через орнамент, схожий на вишивку на жіночих фартухах. Пізніше з’явилися номінали 10, 25, 50, 250, 1000 карбованців. Купюри 25 і 50 карбованців називали "лопатками" – через зображення селянина з лопатою як символ праці. 

Загалом ці гроші мали популярність у народі, адже стали першим матеріальним втіленням української державності, хоча через війну та інфляцію швидко втрачали купівельну спроможність.

Зміна влади – зміна грошей

фото: uinp.gov.ua

З політичними пертурбаціями та приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського у квітні 1918 року, Центральна Рада вже ухвалила гривню як основну одиницю. 

Це сталося 1 березня 1918 року. За постановою: 1 гривня = 100 шагів = ½ карбованця. Однак повноцінний випуск гривні відбувся вже за гетьманату.

Найбільші номінали, а це 1000 і 2000 гривень, замовляли та друкували в Німеччині у Берліні. Цікаво, що були й марки-шаги (розмінна "монета" з паперу), замовлені ще за часів УНР, але випущені також за Скоропадського.

фото: uinp.gov.ua

До речі у період гетьманату Павла Скоропадського Українська держава перебувала у складних фінансових відносинах з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Йшлося не стільки про "позики" у класичному розумінні, скільки про взаємні фінансові зобов’язання та аванси та розрахунки в межах союзницьких угод. Україна, маючи значні ресурси, фактично акумулювала й розміщувала кошти у фінансових інституціях Центральних держав, розраховуючи на їх повернення та використання для стабілізації власної валюти.

Через воєнні дії, нестабільність кордонів і загрозу захоплення готівки залізничні та сухопутні маршрути часто були ненадійними. Тому частину грошей і фінансових цінностей, надрукованих за кордоном (зокрема в Німеччині), транспортували авіаційним шляхом – спеціально зафрахтованими німецькими військовими або транспортними літаками, переважно великими біпланами. 

Після повалення гетьманату у листопаді 1918 року і встановлення Директорії УНР фінансова система продовжувала використовувати і доповнювати вже випущені банкноти, а також випускала власні серії. У різні періоди банкноти друкували у Києві, Одесі, Кам’янці-Подільському, Варшаві та Берліні. І знову для доставки грошей за кордону використовували авіатранспорт.  

Через хаос постійної війни на декілька фронтів, свої гроші випускали навіть деякі міста на території України: Житомир, Одеса, Єлисаветград (нині Кропивницький), Проскурів (Хмельницький), Бердичів, Золочів, Острог, селище Нова Ушиця та багато інших, пишуть в Українському інституті національної пам’яті. 

Значення та спадщина

фото: uinp.gov.ua

Маючи власну валюту, УНР зробила важливий крок до формування суверенної держави зі своїми фінансовими інститутами. Це був не лише економічний, а й культурно-політичний символ самостійності. 

Сьогодні ці історичні банкноти – рідкісні експонати у колекціях нумізматів, музеях та архівах, вони мають значну колекційну цінність і відображають одну з перших сторінок української державності. Національний банк України та численні приватні колекції зберігають приклади цих паперових грошей як пам’ять про народження національної валюти. Найцінніші екземпляри (особливо перші 100 карбованців у гарному стані) коштують сотні, а то й тисячі доларів.

У підсумку, ці папірці – це не просто старі гроші, а жива пам’ять про першу спробу побудови незалежної України. Вони нагадують, що традиція української гривні не перервалася століттями: від часів Київської Русі через козацтво та УНР вона продовжилася в сучасній гривні з 1996 року.

Читайте також: Не підтримав Мазепу й залишив легенду про золото: 301 рік тому росіяни закатували гетьмана Павла Полуботка