Насамперед почну з того, що на Великдень додому повернулося 130 українських військовополонених: військових ЗСУ, ТрО, нацгвардійців, прикордонників. Про це повідомив Координаційний штаб із питань поводження з військовополоненими. Це справді гарна подія до Великодня. За даними штабу, з початку повномасштабного російського вторгнення вдалося звільнити 2235 українців. Звісно, ми хочемо, щоб додому повернулись усі.
Ще із гарних новин - постачання зброї з Італії. Поки що Італія, Франція готують до надання ЗРК Samp-T. Наші військові вже навчалися на ньому. ЗРК іще не прийшов, але щонайменше 30 потужних гармат M109L калібру 155 мм із Італії вже є в арсеналі нашого війська. Ще одна партія таких гармат прямує до України. Загалом Італія має передати нам 30 самохідних гаубиць M109L. Їх узяли із запасів армії Італії та відремонтували на кошти США. Дальність стрільби, залежно від типу снаряда, - до 30 км. Для відкриття вогню потрібна хвилина, а для залишення позиції - 30 секунд. Ці САУ вкрай потрібні й на фронті, й для доукомплектування бригад, які формують для нашого наступу.
Український релігієзнавець і філософ, снайпер ЗСУ Юрій Чорноморець зауважив, що головна новизна християнства як світогляду - те, що всі люди рівні перед богом, вільні, а не лише окремий клас. Християнство говорить про святість життя, абсолютну гідність кожного. Саме абсолютну гідність, свободу, святість ми захищаємо на фронті. Снайпінг - спосіб хірургічно видаляти важливі цілі на полі бою та наводити паніку серед ворога. Противник часто боїться HIMARS і снайперів. Якщо є снайпінговий терор на фронті, то по перемовинах росіян чуємо зміну їхніх настроїв і що всі хочуть відмовитися воювати, утекти з фронту. Це дуже важливо й найгуманніше наближає перемогу, видаляючи ракові пухлини - командирів, навідників. Вселяючи паніку, треба змінити настрої армії РФ затероризувати її настільки, щоб, як у 17-му році, вони залишили фронт і побігли з України. За словами Юрія Чорноморця, минулої декади постало питання, як відігнати ворога від "дороги життя" на Бахмут. Дуже важливо, що снайпери з 1-ї бригади Богуна, 8-го полку ССО та ще деяких підрозділів вийшли на позиції з калібром 50 мм, бронебійними запальними, зокрема, зуміли підпалити маскувальні сітки на позиціях РФ, дуже вдало навели артилерію. Потім за перший день такого контрнаступу вдалося відтіснити ворога на 4 км, за наступний - ще на 1 км. Масове застосування снайперів із калібром 50 мм стало паличкою-виручалочкою. Хлопці за кілька днів вистріляли місячний запас патронів. Величезна кількість боїв, уражень противника, наведення паніки змінюють хід бою. Наша доволі вдала оборона в Бахмуті - теж дія снайперів. Люди ризикують. Ледь не загинула одна із груп, довелося відступати через підвали, у кожному новому будинку відстрілюватися, водночас двоє хлопців шукали, як вийти до наступної будівлі. Потім, переміщаючись, самі себе врятували. Дуже запеклі бої. Навіть коли ми відступаємо, у противника - величезні втрати. Дуже добре, що хлопці вміють себе зберегти, адже 20% - правильно влучати, 20% - добре замаскуватись, а 20% - правильно вийти з позиції.
Юрій Чорноморець розповів: якщо снайперів шестеро, то ними командує той, хто в професії 5 - 15 років. Цим забезпечують ефективне командування. Зараз навіть формують цілі снайперські роти, де досвід - найголовніший критерій, а вже потім офіцерські звання тощо. Також беруть людину, яка є вже готовим снайпером, але все життя працювала з калібром 308 мм. Тоді за 1 - 4 місяці можна перевчити на 338 мм, 50 мм, 416 мм, 375 мм, щоб людина високоефективно воювала. Проте після 4-місячного навчання далекобійного снайпінгу добре, якщо людина на фронті діє в складі групи на чолі з досвідченими воїнами. Це дає змогу вижити. Були прикрі випадки, коли на підготовку витратили 4 місяці й люди загинули в перший день, тому що парою вийшли. Від 6 до 10 снайперів мають одне одного прикривати. Така ж кількість розвідників потрібна для інших фахівців, які прикривають снайперів. Юрій Чорноморець розповів, що вони видали 115 гвинтівок і на сьогодні загинуло двоє снайперів, ще двоє - поранені, одна людина комісувалася через численні контузії й недоплати в армії. Інші воюють. Виплати - критична потреба, адже якщо снайперів готують роками, зокрема іноземці, а потім їм платять 21 тис. грн, хоча вони весь час воюють у Бахмуті, то деякі звільняються. Треба продумати цю систему та повернутися до нормальних виплат.
Доля нашої війни вирішується не тільки на полі бою. Багато залежить від ставлення наших партнерів до подальших перспектив, умов і ресурсів для подальшої перемоги. Починається новий етап плюралізму, коли в західних виданнях починають по-різному оцінювати перспективи нашого контрнаступу й устрою з РФ після активної фази бойових дій. Експерт Центру оборонних стратегій, капітан 1-го рангу запасу ЗСУ, заступник начальника штабу ВМС ЗСУ у 2004-2020 рр. Андрій Риженко розповів, що у форумі в Румунії брали участь понад 40 країн, які підтримують Україну. Він був політико-дипломатичним, тому що ці держави підтримали нас. Посилення України в морі обговорювали на експертному рівні. Заяв на політичному рівні не було. Дуже серйозно обговорювали протимінні заходи, особливо після завершення бойових дій у Чорному морі, адже мінна загроза дуже серйозна. Про це говорили й на тристоронніх перемовинах, України, Румунії та Молдови. Навіть під час форуму румунські ВМС знищили морську міну біля Констанци. Також порушували питання про консолідацію зусиль чорноморських країн для протидії заходам на кшталт війни РФ проти України, адже ВМС Болгарії, Румунії переозброюються. Туреччина має сучасну зброю, але не дуже активно використовує її в Чорному морі. Наголошували на тому, що НАТО має бути активнішим у Чорному морі. Якщо не виходить залучати тільки чорноморські країни, то треба й інші. Усі учасниці конференції підтримали Україну у відновленні територіальної цілісності.
На форумі не обговорювали контрнаступ, але говорили про деокупацію Криму. Усі підтримують те, що його потрібно звільняти. Проте шляхи деокупації, на думку експертів, можуть бути різними. Поруч із військовими методами треба застосовувати й дипломатичний, економічний. Наші потреби необхідно серйозно обґрунтувати. Бажання нам допомогти є, але іноді бракує аргументів. Країни просять детальніше пояснити, навіщо потрібні ті чи інші системи, як ми бачимо їхнє техобслуговування, утримання.
Андрій Риженко зауважив, що на конференції також активно обговорювали витік розвідувальної інформації, але наслідків для відносин США з Україною й рештою партнерів він не побачив.
За його словами, у ході навчань на Заході сили, які тренуються, зазнають невдачі. Це не значить, що вони не готові, просто рівень високий. У нас усі навчання завершуються перемогою ЗСУ над тими, хто проводить навчання. Питань дуже багато. Їх постійно ставлять. Наступний "Рамштайн", імовірно буде призначений навчанням. Міністр Резніков окреслив пріоритети, потрібні Україні, передусім літаки F16. Хотілося б і військово-морські спроможності, адже надводних сил катастрофічно бракує. Якщо ми поновимо контроль над узбережжями Чорного й Азовського моря, треба буде їх утримувати й не допускати туди ворога. Для цього потрібна платформа надводного флоту.
Росіяни продовжують тиснути. Є інформація, що вони повертають до командування окупантами генерала Теплинського, командувача ПДВ ЗС РФ. Він постійно тримає наступальний темп. Росіяни будуть максимально намагатися підтримувати цей темп. Вони дуже готуються до оборони на півдні України, півночі Криму, де стільки фортифікаційних споруд, скільки не було в часи Великої війни.