Карта бойових дій за період 10-17 січня: ми стратили центр Гуляйполя, а зс РФ почали обходити Костянтинівку

Однією із причин стала погода і морози, але торік вони не зупинили окупантів і не завадили у січні та лютому захопити понад 500 км кв. На фронті відчувається, що у ворога є брак кваліфікованих ресурсів.

Гуляйпільська криза загострюється

Наприклад після 10 кілометрового прориву на Гуляйпільському напрямку, окупаційна армія кинула сюди значно більше сил, щоб розвинути успіх. Так, якщо у 2025 році на запорізькому фронті відбулося 4% всіх боїв, то у січні аж 23%. Цей напрямок з великим відривом став другим за інтенсивністю після Покровського, але як там, так і тут фронт практично завмер.

В центрі Гуляйполя точилися  дуже важкі бої. Ворог пробився до центральних вулиць цього невеликого містечка. Після того як раніше росіяни пробили коридор з південної частини міста, а потім форсували річку Гайчур ще й з півночі, Сили оборони опинилися у дуже хиткому становищі. І як підсумок були змушені відходити у західну частину міста.

Карта бойових дій за період 10-17 січня, фото: Еспресо

Щобільше, метастази ворожих штурмів вже досягають Залізничного і Староукраїнки, що на захід від Гуляйполя. Це загрожує проривом в тил одразу двом захисним лініям. Подальше просування росіян по дорозі на Гуляйпільське обвалить нашу оборону в районі Мирного та Малої Токмачки і дозволить їм вийти на ближні підступи до Оріхова. Паралельно ворог підсилив наступ із півдня біля Білогір’я поки що тут їхнє просування є не значним, але це небезпечна тенденція. 

Окрім того, від Залізничного путіністи радше за все будуть намагатися прорватися до Верхньої Терси, щоб отримати можливість зайти в тил нашим оборонцям, які тримають захисні редути, що йдуть вздовж правого берега Гайчура на північ до укріпрайону в Терноватому. Саме тому якомога довше утримання Гуляйполя і недопущення прориву на Залізничне і далі є вкрай важливою і дає нам час, щоб підготувати нові вузли оборони.  

Тим часом окупаційна армія здійснює ще одну спробу прорвати нашу лінію оборони, атакуючи в лоб в районі Прилук і Варварівки. Тут не чисельні групи штурмовиків форсували річку, пройшли Прилуки і дійшли до наших позицій, в яких перебували лишень пілоти дронів. Росіяни на короткий час захопили ці позиції, але згодом військові зі 108 бригади ТрО їх ліквідували. Аналогічні прориви були ліквідовані у Зеленому і Староукраїнці. Однак це дуже промовистий факт, який показує, що як добре б не були збудовані оборонні позиції, без людей – вони стануть легкою здобиччю для ворога.  

Битва за Слов'янськ і Костянтинівку

Третім за інтенсивністю боїв став об’єднаний фронт, де російська окупаційна армія намагається з флангів охопити як Костянтинівку, так і Слов’янськ – останню велику міську агломерацію, яка контролюється Україною. Очевидно, що бої за неї триватимуть ще дуже довго, ймовірно роки, однак вектори штурмів ворога вказують на те, в якому напрямку розвиватимуться майбутні бойові дії.

У січні тут відбулося не багато територіальних змін, але є кілька небезпечних тенденцій. На південь від Костянтинівки ЗСУ надійно тримають оборону в районі Клебан-Бицького водосховища та Плещіївки, тому росіяни намагаються пробиватися з боків.

Карта бойових дій за період 10-17 січня, фото: Еспресо

Зокрема з правого флангу вони безперестанно атакують на північ від Шахового у напрямку Софіївки та Русиного Яру. І хоча вони не мали просування між Добропіллям і Костянтинівкою, але, на жаль, зайняли частину Шахового і просунулись по дорозі у напрямку Нового Шахового і Добропілля. Ще в жовтні та листопаді Сили оборони звільнили ці території, в рамках ліквідації прориву на Добропілля. Тепер ворог поступово знову їх захоплює. 

Однак більш небезпечним є те, що певна кількість штурмовиків змогли обійти наші захисні редути та дійти від Яблунівки до Берестоку та Іллінівки, яка фактично є околицею Костянтинівки. Так, наразі ЗСУ забезпечили їм подорож тільки в один кінець, але будуть й інші. Тож цю дірку в обороні потрібно швидко закривати. 

З лівого флангу не припиняються щоденні накати на передмістя Костянтинівки з боку Олександро-Шультиного. Але поки ЗСУ тримають позиції в Ступочках і Предтечиному, ці атаки не становлять критичної загрози, а радше є гарним способом утилізації росіян.

В Часовому Ярі військові 24 механізованої бригади імені короля Данила надійно прикривають Костянтинівський тил.

Карта бойових дій за період 10-17 січня, фото: Еспресо

Однак окупанти шукають шпарини між бригадами, щоб протиснутися до міста зі сходу. У січні вони на протяжності 10 км фронту розширили зону свого контролю просунувшись менше кілометра у глиб на захід. Це відбулось на північ від Часового Яру в районі сіл Майське і Новомаркове. Водночас Сили оборони провели локальний контрнаступ і відбили в окупантів інше село – Маркове. Поки що для росіян східний фланг є менш пріоритетним, ніж західний, але й тут вони постійно намагаються покращити свої позиції перед початком масштабного наступу на Костянтинівку, який вже незабаром почнеться.

Тим часом на Слов’янському фронті ворог продовжує повільне, але невпинне просування вздовж обох берегів Сіверського Донця. Після відходу від Сіверська, Сили оборони утримували позиції у Свято-Покровську, але окупанти спочатку вбили клин з півдня, просунувшись від Кузьминівки, а в січні зайняли висоти на північ від села. Від так наші військові затиснуті з обох боків, ймовірно будуть поступово відходити із Свято-Покровська.

Карта бойових дій за період 10-17 січня, фото: Еспресо

З настанням морозів росіяни збільшили кількість спроб форсувати Сіверський Донець в районі між Дронівкою і Закітним. Однак поки ЗСУ утримують контроль над Ямполем, то всі такі наміри зазнають краху.

З іншого боку морози дозволяють легше переходити не великі річки. Як от, наприклад, Нетриус, яка довший час допомагала формувати фронт на північ від Лимана. Втім днями окупанти змогли її перейти в кількох місцях та розширили зону свого контролю, а також сіру зону в районі сіл Середнє і Шандриголове. Ворог отримав можливість просочитися у величезний лісовий масив, який оточує Святогірськ. Їхніх штурмовиків помітили у Сосновому і Яровій. Помітили та знищили. Очевидно, що тут через масоване проникнення у ліс, ворог хоче перебити одну із важливих доріг до Лимана, а потім просунутися у бік Дробишевого, щоб мати можливість атакувати Лиман вже із трьох сторін.

Фронт на Сумщині знову ожив 

Після провалу в Куп’янську російські генерали хочуть показати хоч якийсь результат, а тому дещо підвищили активність у Вовчанську та на Сумщині. Наприкінці грудня та в січні ворог атакував у два боки від Олексіївки. З правого флангу вони просунулись на 3 км на південь і окупували села Варачине і Новомиколаївку. А з лівого, він повторно захопив Андріївку і просунувся далі на південь у напрямку траси на Суми. Щоб дістатись до околиць обласного центру російським дронам тепер потрібно подолати менше 20 км. Варто відзначити, що за рік часу доволі інтенсивних боїв рашисти пробились від кордону на 7 км у глиб України. Очевидно, що вони хочуть ще більше дестабілізувати Сумщину і наблизитися до обласного центру ще більше.  

Карта бойових дій за період 10-17 січня, фото: Еспресо

Однак це лише плани, які в нашого ворога дуже часто обламуються. Як от днями українці остаточно похоронили багаторічну російську міфологему побудовану навколо перемоги у другій світовій війні. «Можем павтаріть» - весь час повторювали росіяни, лякаючи весь світ, і передовсім Європу. 11 січня російсько-українська війна за тривалістю зрівнялась із радянсько-німецькою 1941-45 років. Але за результатами є абсолютно провальною та стане фундаментом для кінця новітньої російської імперії. Всі вже побачили – нічого вони повторити не можуть.     

Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також з інших відкритих і перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.